АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Спадкове право

Спадкове право — це сукупність цивільно-правових норм, що встановлюють порядок переходу прав і обов'язків померлої особи за правом спадкування.

Власник, після смерті якого залишилося майно, назива­ ється спадкодавцем. Особи, до яких це майно переходить після смерті його власника, називаються спадкоємцями.

Майно, що залишилося після смерті його власника, нази­ вається спадковим майном, або спадщиною. Слід зауважи­ти, що спадщина складається з прав і обов'язків спадкодав­ ця, тобто до складу спадщини входять і його борги (невико­ нані зобов'язання, неоплачені кредити тощо), якщо вони в нього були на день смерті. Спадкоємець має право приймати таку спадщину чи відмовитися від неї.

Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема: осо­ бисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об'єднаннях громадян, якщо інше не вста­ новлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди у зв'язку з каліцтвом або іншим уш­кодженням здоров'я; права на аліменти, на пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов'язки особи як кредитора або боржника.

Спадщина відкривається тільки після смерті громадян (фізичних осіб). Після ліквідації юридичних осіб спадкуван­ ня не буває. Тому спадкодавцями можуть бути тільки грома­ дяни, а спадкоємцями можуть бути як фізичні, так і юридич­ ні особи. Спадкування між живими не буває.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спад­кодавця, а оголошення його померлим набирає законної си­ли після відповідного рішення суду.

Місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, міс­ цезнаходження майна чи основної його частини.

Нормами цивільного права встановлюються дві підстави спадкування: за законом і за заповітом. Можливе одночас­ не спадкування і за заповітом, і за законом (наприклад, час­ тина майна спадкодавцем заповідана, а інша частина успад­ ковується за законом).

Спадкоємство за законом має місце, якщо:

· заповіту немає;

· заповіт визнано недійсним;

· спадкоємці, призначені в заповіті, померли до відкрит­ тя спадщини або відмовилися прийняти її.

Часом відкриття спадщини визнається день смерті спад­ коємця, день, коли набирає чинності рішення суду про ого­лошення особи померлою.

Спадкодавцями як за законом, так і за заповітом можуть бути тільки громадяни, а не юридичні особи.

Спадкоємцями можуть бути громадяни, юридичні особи та держава. Суб'єктивне право на спадщину у спадкоємців виникає в разі смерті спадкодавця або визнання його в уста­ новленому порядку померлим. До громадян як спадкоємців належать особи, які були живими на момент смерті спадко­ давця, а також діти померлого, зачаті за життя і народжені після його смерті. Громадяни та держава можуть бути спад­ коємцями як за заповітом, так і за законом. Юридичні особи можуть бути спадкоємцями лише за заповітом. Спадкоємця­ми можуть бути також іноземні громадяни та особи без гро­ мадянства.

Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден із спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спад­ коємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до територіальної гро­мади за місцем відкриття спадщини.

Цивільне законодавство встановлює суворі обмеження щодо спадкоємців. Зокрема, усуваються від спадщини особи, які:

1) умисно позбавили життя спадкодавця чи будь-кого з можливих спадкоємців або вчинили замах на їхнє життя;

· умисно перешкоджали спадкоємцеві скласти заповіт, внести до нього зміни або скасувати заповіт і цим сприяли виникненню права на спадкування у них самих або інших осіб, або ж сприяли збільшенню їхньої частки у спадщині;

· батьки після дітей, щодо яких вони були позбавлені
батьківських прав, і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

· батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання покладених на них за законом обов'язків щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Крім того, не мають права на спадкування за законом один після одного особи, шлюб між якими визнаний недійс­ ним. Особа також може не мати права на спадкування за за­ коном відповідно до рішення суду, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, важку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Спадкоємці за законом призиваються до спадщини в по­ рядку черги. Згідно з чинним законодавством в Україні вста­ новлено п'ять черг спадкоємців.

У першу чергу право на спадкування за законом одержу­ють діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадко­давця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

У другу чергу право на спадкування за законом одержу­ ють рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

У третю чергу право на спадкування за законом одержу­ ють рідні дядько та тітка спадкодавця.

У четверту чергу право на спадкування за законом одер­ жують особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.

У п'яту чергу право на спадкування за законом одержу­ ють інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднен­ ня включно, причому родичі наступного ступеня спорід­ нення усувають від спадкування родичів подальшого ступе­ ня споріднення. У зазначену чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були чле нами його сім'ї. При цьому утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім'ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним засобом для життя.

Слід мати на увазі, що кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених чинним цивільним законодавст­ вом. Черговість одержання спадкоємцями за законом права на спадкування може бути змінена нотаріально посвідченою угодою заінтересованих спадкоємців, укладеною після відкриття спадщини. Крім того, за рішенням суду особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка закликає до спадкування, за умови, що вона протягом трива­ лого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

У разі спадкування за законом усиновлений та його на­ щадки, з одного боку, та усиновлювач і його родичі — з дру­ гого, прирівнюються до родичів за походженням.

Цивільний кодекс України встановлює право на обов'яз­ кову частку у спадщині.

Зокрема, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацез­ датні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спад­ кування за законом (обов'язкова частка).

До обов'язкової частки зараховується вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку, вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов'язкову частку, а також вартість інших речей та майнових прав, які перейшли до неї як до спад­ коємця. Будь-які обмеження та обтяження, встановлені у заповіті для спадкоємця, який має право на обов'язкову час­ тку у спадщині, дійсні лише щодо тієї частини спадщини, яка перейшла до нього і перевищує обов'язкову частку.

Порядок укладення й посвідчення заповіту регламенту­ ється чинним законодавством, згідно з яким кожен дієздат­ ний громадянин може особисто розпоряджатися своїм май­ ном на випадок смерті. До заповіту Цивільний кодекс Украї­ ни встановлює відповідні вимоги. Оскільки заповіт — це не договір, а односторонній правочин, за яким права та обов'яз­ ки для інших осіб виникають за волевиявленням заповідача, то до заповіту встановлюються такі самі умови його дійснос­ ті, як до будь-якого договору, а саме:

а) заповіт має бути складений тільки дієздатною особою;

б) заповіт повинен бути складений у формі, що визначена законом;

в) зміст заповіту має відповідати вимогам чинного законо­ давства.

Заповіт повинен бути укладений в письмовій формі, де зазначаються місце й час його укладення. Заповіт має бути власноручно підписаним і нотаріально посвідченим. Якщо спадкодавець через фізичні вади не може власноручно підпи­ сати заповіт, то за його дорученням заповіт може бути під­ писаний іншою особою, при цьому робиться позначка про причини, через які громадянин не зміг сам зробити підпис. Заповіт не може підписувати особа, на користь якої його зроблено. Заповіт повинен бути укладений так, щоб розпо­ рядження спадкодавця не спричинило непорозумінь або спо­ рів після відкриття спадщини.

Згідно з чинним цивільним законодавством важливе місце у вирішенні питань щодо спадкування майна належить спадковому договору, відповідно до якого сторона (набувач) зобов'язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача), взамін чого стає власником майна відчужувача у разі його смерті.

Сторонами у спадковому договорі є відчужувач (подруж­ жя, один з подружжя або інша особа) та набувач — фізична або юридична особа.

Зазначений вид договору має складатися у письмовій формі та посвідчуватися нотаріусом.

Набувач у спадковому договорі може бути зобов'язаний до вчинення будь-яких дій майнового чи немайнового харак­ теру як до відкриття, так і після відкриття спадщини.

На майно, визначене у спадковому договорі, нотаріус, який посвідчив цей договір, накладає заборону відчуження. У зв'язку з цим заповіт, який відчужувач склав щодо майна, зазначеного у спадковому договорі, є повністю або частково недійсним. Відчужувач має право призначити особу, яка здійснюватиме контроль за виконанням спадкового договору після його смерті, а у разі її відсутності контроль за виконан­ ням спадкового договору здійснює нотаріус за місцем відкриття спадщини.

Спадковий договір може бути розірвано судом:

· на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень;

· на вимогу набувача у разі неможливості виконання ним розпоряджень відчужувача.

Після відкриття спадщини державна нотаріальна контора за місцем її відкриття чи за місцезнаходженням спадкового майна, а в населених пунктах, де немає нотаріуса — відповідні органи місцевого самоврядування, вживає заходів з охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах держави, спадкоємців, відказоодержувачів або кредиторів.

Спадкоємцям, які прийняли належну їм за заповітом чи за законом спадщину, державна нотаріальна контора за міс­цем відкриття спадщини видає свідоцтво про право на спад­щину. Свідоцтво про право на спадщину видається спадко­ємцям після закінчення шестимісячного терміну від дня відкриття спадщини.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 486 | Нарушение авторских прав