АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальна характеристика окремих видів цивільно-правових договорів

Серед зобов'язань, що складають особливу частину зобо­ в'язального права, основне місце належить договірним зобо­в'язанням. Цивільне законодавство України регулює велику кількість цивільно-правових договорів, серед яких слід відмі­ тити купівлю-продаж, міну, найом (оренду), найом жилого приміщення, позику, дарування тощо.

Договір купівлі-продажу

Договір купівлі-продажу є одним з найпоширених дого­ ворів, що укладаються як фізичними, так і юридичними осо­бами.

Договір купівлі-продажу — це угода, за якою продавець передає або зобов'язується передати майно (товар) у влас­ність покупцеві, а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Двосторонній характер купівлі-продажу обумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав і обов'язків. Зокрема, укладаючи цей договір, продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу, зобов'я заний здійснити оплату придбаної речі і водночас набуває права вимагати від покупця її передачі.

Згідно з цивільним законодавством сторонами в договорі купівлі-продажу виступають продавець і покупець.

Істотними умовами цього договору є умови щодо предме­ та та ціни. Доти, доки сторони не дійдуть згоди щодо цих умов, договір не може вважатися укладеним, незважаючи на погодження інших умов (строку, місця, способу виконання тощо). Інші умови також можуть набути значення істотних, якщо відносно них за заявою однієї зі сторін має бути досяг­ нуто згоди.

Предметом договору купівлі-продажу можуть бути:

· товар, який є у продавця на момент укладення догово­ ру, або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;

· майнові права (наприклад, зазначені у цінних паперах);

· право вимоги, якщо вимога не має особистого характе­ру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовують­ ся правила про уступку вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом. Водночас, предметом цього договору не можуть бути ав­ торські права.

Ціна, як одна з істотних умов, визначається угодою сторін і зумовлена попитом і наявністю товару на ринку.

Відповідно до цивільного законодавства форма договору купівлі-продажу визначається характером і вартістю товару, а також часом виконання договору. Договори, що викону­ ються в момент їх укладення, можуть бути також укладені в усній формі. Якщо договір буде виконуватися після його ук­ ладення, то він має бути оформлений в письмовій формі, а окремі з них потребують не тільки письмової форми, а й нотаріального посвідчення та державної реєстрації. Це такі види договорів: договори купівлі-продажу земельних діля­ нок, цілісних (єдиних) майнових комплексів, житлових будинків (квартир) та іншого нерухомого майна.

При укладенні договору продавець зобов'язаний попере­ дити покупця про всі права третіх осіб на продавану річ (право наймача, право застави, довічного користування тощо). Невиконання цього правила дає покупцеві право ви магати зменшення ціни або розірвання договору і відшкоду­ вання збитків.

У випадку переходу права власності (права оперативного управління) до покупця раніше передачі речі продавець зобо­ в'язаний до передачі зберігати річ, не допускаючи стану її погіршення.

Якщо продавець на порушення договору не передає по­ купцеві продану річ, покупець вправі вимагати передачі йому проданої речі і відшкодування збитків, завданих за­тримкою виконання, або, зі свого боку, відмовитися від вико­нання договору і вимагати відшкодування збитків.

За порушення умов договору покупцем, наступають такі наслідки:

· у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими коштами;

· якщо покупець відмовився прийняти та оплатити то­ вар, продавець має право за своїм вибором вимагати оплати товару або відмовитися від договору.

Якість проданої речі повинна відповідати умовам догово­ ру, а за відсутності вказівок у договорі — вимогам придат­ності використання з метою, з якою товар цього роду зви­чайно використовується, особливо у разі, якщо покупець при укладенні договору вказав конкретну мету придбання товару.

Якщо ж продаж товару відбувається за зразком і (або) за описом, продавець має передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.

Вимоги щодо якості товару можуть встановлюватися за­ коном. В такому випадку продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, який відповідає цим вимогам. Більше того, законодавець передбачив, що за домовленістю між продав­ цем і покупцем може встановлюватись обов'язок продавця передати товар підвищеної якості порівняно з вимогами, встановленими законом.

Покупець, якому продано річ неналежної якості, якщо її недоліки не були застережені продавцем, вправі за своїм вибором незалежно від можливості використання товару за його призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: пропорційного зменшення ціни; безоплатного усунення недо ліків товару в розумний строк; відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усу­ нення яких пов'язане з непропорційними витратами або за­ тратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з'явилися знову після їх усунення), покупець має право за своїм вибором: відмовитися від договору і вимагати повер­нення сплаченої за товар грошової суми чи вимагати заміни товару. Такі вимоги можуть бути заявлені як до продавця то­ вару, так і до його виготовлювача.

Вищезгадані вимоги у зв'язку з недоліками товару мо­ жуть бути заявлені покупцем у встановлені законом строки. Так, якщо на товар не встановлений гарантійний строк або строк придатності, такі вимоги можуть бути пред'явлені по­ купцем за умови, що недоліки були виявлені протягом розумного строку, але в межах двох років, а щодо нерухомо­ го майна — в межах трьох років від дня передачі товару покупцеві, якщо договором або законом не встановлений більший строк. Якщо встановити день передачі нерухомого майна неможливо або якщо Покупець володів нерухомим майном до укладення договору, зазначені строки відлічу­ ються від дня укладення договору.

Строк для виявлення недоліків товару, що перевозився або був відправлений поштою, відлічуються від дня одержан­ня товару в місці його призначення.

Якщо на товар встановлено гарантійний строк, покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недоліками товару, які були виявлені протягом цього строку.

Покупець має право пред'явити вимогу у зв'язку з недо­ ліками товару, на який встановлений строк придатності, якщо вони виявлені протягом строку придатності товару.

Якщо недоліки товару виявлені покупцем після закінчення гарантійного строку або строку придатності, продавець несе відповідальність, якщо покупець доведе, що недоліки виникли до передання йому товару або є наслідком обставин, які існували до цього моменту.

Позов з приводу недоліків проданої речі може бути пред'явлений протягом одного року, починаючи від дня виявлення недоліків, за умови, що згадані недоліки були виявлені у межах вищевказаних строків, встановлених зако­ нодавством для їх виявлення і пред'явлення відповідних ви­ мог, а на товари, щодо яких встановлено гарантійний строк (строк придатності) — якщо недоліки виявлено у межах гарантійного строку (строку придатності).

За договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобо­в'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначаєть­ся для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобо­в'язується прийняти товар і оплатити його.

Поставка

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір міни

Відповідно до цивільного законодавства за договором міни між сторонами провадиться обмін одного товару на інший. При цьому кожний з тих, хто бере участь у міні, вважається продавцем того майна, яке він дає в обмін, і покупцем майна, яке він одержує взамін. Договір міни ще називають бартером.

Договір міни спрямований на невідворотне відчуження кожною із сторін належного їй майна, в результаті чого у сторони, яка за договором міни набуває майно, відповідно виникає право власності на нього. Цей договір є консенсу альним, сплатним і двостороннім.

Інколи обмінювані товари мають різну вартість. У такому разі договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Право власності на обмінювані товари переходить до сторін, що виступають як покупці за договором міни, одно­ часно після виконання зобов'язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом.

Законодавством передбачено також, що договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

До договору міни застосовуються відповідні правила щодо договорів купівлі-продажу, поставок, контрактами або інших договорів, елементи яких містяться в договорі міни, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Контрактація сільськогосподарської продукції

За договором контрактації сільськогосподарської продукції виробник сільськогосподарської продукції зобов'язується виро­бити визначену договором сільськогосподарську продукцію і передати її у власність заготівельникові (контрактанту) або виз­наченому ним одержувачеві, а заготівельник зобов'язується прийняти цю продукцію та оплатити її за встановленими ціна­ми відповідно до умов договору.

Договір найму (оренда)

За договором майнового найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується надати наймачеві майно у тимча сове користування за плату. Зазначений договір є консенсу альним, сплатним та двостороннім.

Особливістю договору майнового найму є те, що на його підставі майно переходить до наймача у користування, повне господарське відання чи оперативне управління, а не у власність.

Сторонами у договорі є наймодавець — особа, яка пере­ дає майно у користування, і наймач, тобто особа, яка набу­ває право на користування річчю. У цьому випадку сторо­ нами в угоді можуть бути фізичні та юридичні особи. Право передання майна в найом має власник майна або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення такого договору.

Предметом договору найму може бути індивідуально ви­ значені майно або річ, які зберігають свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживчі речі), а також майнові права.

Законом можуть бути встановлені види майна, що не мо­ жуть бути предметом договору найму.

Договір найму укладається на строк, встановлений дого­ вором. Якщо в договорі строк найму не встановлений, вважається що він укладений на невизначений строк.

Кожна із сторін договору найму, укладеного на невизна­ чений строк, може відмовитись від договору у будь-який час, попередивши про це у письмовій формі другу сторону за один місяць, а у разі найму нерухомого майна — за три місяці. Договором або законом може бути встановлений інший строк для попередження про припинення договору найму, укладеного на невизначений строк.

Законом можуть бути встановлені максимальні (гранич­ ні) строки договору найму окремого майна. В такому випад­ ку, договір найму, строк якого перевищує встановлений за­коном максимальний строк, є укладеним на строк, що відпо­ відає максимальному строку.

Якщо до закінчення встановленого законом максимально­ го строку найму жодна із сторін не відмовилась від договору, укладеного на невизначений строк, він припиняється із закінченням максимального строку договору.

Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається по­ новленим на строк, який був раніше встановлений догово­ ром.

За договором майнового найму наймодавець зобов'язаний надати наймачеві майно у стані, що відповідає умовам дого­ вору і призначенню майна. Наймодавець не відповідає за недоліки майна, які були ним застережені при укладенні до­ говору.

Якщо наймодавець не надає у користування наймачеві зданого в найом майна, наймач вправі витребувати від нього це майно і вимагати відшкодування збитків, завданих затримкою виконання, або зі свого боку відмовитися від до­ говору і стягнути збитки, завданого його невиконанням.

Наймодавець зобов'язаний провадити за свій рахунок ка­ пітальний ремонт зданого в найом майна, якщо інше не передбачено законом або договором. Невиконання цього обов'язку наймодавцем дає наймачеві право або зробити капітальний ремонт, що передбачений договором або спри­ чинений невідкладною необхідністю, і стягнути з наймодав­ ця вартість ремонту чи зарахувати її в рахунок найомної плати або розірвати договір і стягнути збитки, завдані його невиконанням.

За договором майнового найму наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за користування майном; користу­ ватися майном відповідно до договору і призначення майна; підтримувати найняте майно у справному стані; провадити за свій рахунок поточний ремонт, якщо інше не встановлено законом або договором; при припиненні договору найму повернути майно у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.

Здавання наймачем найнятого майна в піднайом дозво­ляється лише за згодою наймодавця, якщо інше не передба­ чено законом або договором.

При переході права власності на здане в найом майно від наймодавця до іншої особи, договір найму зберігає чинність для нового власника. Договір найму зберігає чинність і при переході майна від однієї юридичної особи (наймодавця) до іншої.

Договір найму припиняється у разі смерті наймача-фізич ної особи, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір найму припиняється у разі ліквідації юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем.

Наймодавець вправі відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування нею протягом трьох місяців поспіль. У такому разі, договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Сторони за договором майнового найму можуть вимагати дострокового розірвання договору. Так, наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або всупереч призна­ ченню речі; наймач без дозволу наймодавця передав майно у користування іншій особі; наймач своєю недбалою пове­ дінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не при­ ступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Договір може бути розірваним також на вимогу наймача, якщо: наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі; наймо­ давець не виконує свого обов'язку щодо проведення капі­ тального ремонту речі.

У разі припинення договору наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одер­ жана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі. Якщо наймач не виконує вказа­ного обов'язку, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за час простро­ чення.

Зацікавлена сторона може пред'явити в суді, господарсь­ кому або в третейському суді вимогу про дострокове розір­ вання договору найму протягом одного року.

Різновидами договору найму є договори прокату, найом земельної ділянки, найом будівлі або іншої капітальної спо­ руди, оренда транспортних засобів, лізинг та тощо.

Договір найму жилого приміщення

Користування жилим приміщенням у будинках державно­ го і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається між наймодавцем — Державною житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності — відповідним підприєм­ ством, установою, організацією) і наймачем — грома­ дянином, на ім'я якого видано ордер. Підстави, умови та порядок укладення й припинення договору найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, вста­новлюються спеціальним законом.

Договір найму жилого приміщення в будинках, що нале­ жать громадянам на праві особистої власності, укладається наймачем з власником будинку.

За договором найму житла одна сторона — власник житла (наймодавець) — передає або зобов'язується пере­ дати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому за плату на певний строк.

Законом можуть бути встановлені особливості найму житла.

Як вказувалося вище, сторонами у договорі найму житла можуть бути фізичні та юридичні особи.

Якщо наймачем є юридична особа, вона може використо­ вувати житло лише для проживання у ньому фізичних осіб.

Предметом договору найму житла можуть бути такі помешкання: окрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина. Помешкання має бути придатним для постійного проживання у ньому.

Неізольоване помешкання (кімната, з'єднана з іншою кімнатою спільним входом, а також частини кімнати) може передаватись у найом за короткостроковим договором (тобто, на строк, що не перевищує одного року) в одноквартирному житловому будинку або у квартирі багатоквартирного житлового будинку, власниками яких є фізичні особи.

Договір найму житла укладається у письмовій формі.

При зміні власника переданого у найом житла, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Наймач зобов'язаний використовувати житло тільки для проживання, забезпечувати його збереження та підтримува­ ти в належному стані.

Наймач не має права провадити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця.

Наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Якщо договором не встановлено інше, наймач зобов'язаний самостійно вносити комунальні платежі.

У договорі найму житла мають бути вказані особи, які проживатимуть разом з наймачем. Ці особи набувають рівних з наймачем прав та обов'язків щодо користування житлом. При цьому наймач несе відповідальність перед на ймодавцем за порушення умов договору особами, які проживають разом з ним.

Договір найму житла укладається на строк, що не перевищує п'яти років. Якщо у договорі строк не встанов­ лений, договір є укладеним на п'ять років. Договір найму житла, укладений на строк до одного року, вважається ко­ роткостроковим і має деякі особливості, наприклад, його на­ ймач не має переважного права на укладення договору найму житла на новий строк.

Законом передбачені умови розірвання договору житлово­ го найму. Так, наймач житла має право за згодою інших осіб, що постійно проживають з ним, у будь-який час відмо­витися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за три місяці.

Якщо наймач звільнив помешкання негайно, наймодавець має право вимагати від нього сплатити плату за користуван­ ня житлом за три місяці, якщо він доведе, що не міг укласти договір найму на таких самих умовах з іншою особою.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у випадку: невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а у разі короткострокового найму — понад два рази; руйнування чи псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він несе відповідальність.

За рішенням суду наймачеві може бути наданий строк не більше одного року для усунення ним порушень, що стали підставою для розірвання договору найму житла.

Якщо протягом визначеного судом строку наймач не усуне допущених порушень, суд за повторним позовом наймодавця виносить рішення про розірвання договору найму житла. На прохання наймача суд у рішенні про розірвання договору може відстрочити виконання рішення не більш як на один рік.

Короткостроковий договір найму кімнати або частини кімнати, конкретний строк якого не встановлений, може бути розірваний на вимогу наймодавця до спливу встановле­ ного законом строку в один рік у разі необхідності викорис­тання житла для проживання самого наймодавця та осіб, що постійно проживають з ним.

Наймодавець має попередити наймача про розірвання до­ говору не пізніше як за два місяці, якщо строк договору, що залишився, перевищує два місяці.

Договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу будь-якої зі сторін:

1) якщо житло стає непридатним для постійного про­ живання;

2) в інших випадках, встановлених законом.

Якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він несе відповідальність, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів, наймодавець може попередити наймача про необхідність усунення порушення.

Якщо наймач або інші особи, за дії яких він несе відпові­ дальність, після попередження продовжують використову­ вати житло не за призначенням або порушувати права та інтереси сусідів, наймодавець має право вимагати розір вання договору найму житла.

У разі розірвання договору найму житла наймач та інші, що проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду, без надання їм іншого житла.

Договір позики

За договором позики одна сторона (позикодавець) пере­ дає другій стороні (позичальникові) у власність (в опе­ ративне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позико­ давцеві таку саму суму грошей або рівну кількість речей та­ кого самого роду і якості.

Договір позики вважається укладеним у момент передачі грошей чи речей.

Договір позики має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує вста­ новлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму до­ ходу громадян, а у випадках, якщо позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

На підтвердження договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший доку­ мент, який посвідчує передання йому позикодавцем визначе­ ної грошової суми або визначеної кількості речей.

Якщо інше не встановлено договором або законом, пози­ кодавець має право на одержання від позичальника процен­ тів на суму позики у розмірах і в порядку, що встановлені договором. Якщо у договорі немає умови щодо розміру про­ центів, їх розмір визначається обліковою ставкою банків­ ського процента (ставкою рефінансування), встановленою Національним банком України.

У разі відсутності іншої угоди проценти виплачуються щомісяця до дня повернення суми позики.

Договір позики передбачається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходу громадян, і не пов'язаний зі здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві одер­ жаний предмет позики у строк та в порядку, встановленому договором.

Якщо строк повернення договором не встановлений або визначений моментом вимоги, сума позики має бути повер­нута позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'яв­лення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не передбаче­ но договором. Предмет безпроцентної позики може бути повернутий позичальником достроково, якщо інше не вста­новлено договором.

Сума позики, наданої під проценти, може бути повернута достроково за згодою позикодавця або якщо це встановлено договором.

Предмет позики вважається повернутим у момент її пере­ дачі позикодавцеві або зарахування суми грошей, що позичалася, на його банківський рахунок.

Якщо позичальник не повернув своєчасно суму позики, він зобов'язаний сплатити додатково проценти від дня, коли вона мала бути повернута, до дня її повернення позикодав­ цеві, незалежно від сплати вищевказаних процентів.

Якщо договором встановлений обов'язок повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позики, позикодавець має право зажадати дострокового повернення всієї суми позики, що залишилася, разом з належними процентами.

Позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено в договорі.

У тих випадках, коли договір позики має бути укладений письмово, свідчення свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані ним від позико­ давця або були одержані у меншій кількості, ніж зазначено у договорі, не допускаються. Це правило не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства» зловмисної домовленості представника пози­чальника з позикодавцем або через збіг тяжких обставин,

Договір дарування

За договором дарування одна сторона передає або зобов'язується передати у майбутньому другій стороні без­ оплатно майно у власність.

Цей договір спрямований на безповоротне припинення права власності у дарувальника і виникнення права влас­ ності в обдарованої особи.

Предметом договору дарування може бути будь-яке майно, що не вилучене з товарообороту і може бути у влас­ ності особи, якій воно дарується: рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери; нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє на момент укладення договору, або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

Договір дарування є безоплатним і двостороннім. Він не може встановлювати обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайно вого характеру. Однак договором може бути встановлений обов'язок обдарованого вчинити певну дію майнового змісту на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, сплачу­ вати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо).

Він вважається укладеним з моменту прийняття майна обдарованим, тобто вчинення останнім дій, які свідчать про волевиявлення обдарованого отримати дарунок у власність. Прикладом прийняття дарунку може бути прийняття обдаро­ ваним документів, які посвідчують право власності на річ, інших документів, які посвідчують належність дарувальнико ві предмета договору, або символів речі (ключів, макетів тощо).

Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно, неру­ хомих речей та валютних цінностей на суму, яка перевищує п'ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян — в письмовій формі з нотаріальним посвідченням, а майнових прав та речей, що мають особливу цінність — у письмовій формі. Письмова форма договору вимагається також у випадку укладення договору дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому. Недодержан­ ня форми договору робить його нікчемним.

Сторонами в договорі дарування можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, Держава Україна, Автономна респуб­ ліка Крим, територіальні громади.

Дарування громадянами майна державним та іншим організаціям може бути обумовлено використанням цього майна для певної суспільне корисної мети.

Законодавством України передбачені умови розірвання договору дарування. Так, вказаний договір може бути розірваним по ініціативі дарувальника у таких випадках:

· у разі порушення обдарованим обов'язку на користь третьої особи;

· якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров'я, власності дарівника по договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна або відносно його батьків, дружини (чоловіка) чи дітей;

· якщо обдарований створює загрозу безповоротної втрати дарунку, що має для дарувальника велику немайнову цінність;

— якщо внаслідок недбалого ставлення обдарованого до речі, що становить історичну, наукову, культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.

Якщо обдарований вчинив умисне вбивство даруваль­ ника, вимагати розірвання договору дарування мають право його спадкоємці.

У разі розірвання договору дарування обдарований зобо­ в'язаний повернути дарунок у натурі, а якщо таке повернен­ ня неможливе, — відшкодувати його вартість.

До вимог про розірвання договору дарування застосо­ вується позовна давність в один рік.

Довічне утримання (догляд)

За договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме май­но або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набу­вач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Договір довічного утримання (догляду) укладається у пись­мовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

У договорі довічного утримання (догляду) можуть бути ви­значені всі види матеріального забезпечення, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забезпечувати відчу­жувача. Якщо обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача інши­ми видами матеріального забезпечення та догляду спір має ви­рішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. Набувач зобов'язаний у разі смерті відчужувача поховати його, навіть якщо це не було передбачено договором довічного утри­мання (догляду).

Підряд

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язуєть­ся на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сто­рони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оп­латити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконан­ня іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену дого­вором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. Підрядник відповідає за неналежну якість наданих ним матеріалу і устаткування, а також за надан­ня матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб.

Якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника, підрядник відповідає за неправильне ви­користання цього матеріалу. Підрядник зобов'язаний надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок. Якщо робота виконується з матеріалу замовника, у договорі підряду мають бути встановлені норми витрат матері­алу, строки повернення його залишку та основних відходів, а також відповідальність підрядника за невиконання або неналеж­не виконання своїх обов'язків.

Підрядник відповідає за невиконання або неналежне вико­нання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкоджен­ня (псування) матеріалу до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, а після настання цього строку — сторона, яка пропус­тила строк, якщо інше не встановлено договором або законом. Підрядник зобов'язаний своєчасно попередити замовника: - про недоброякісність або непридатність матеріалу, одер­жаного від замовника;

· про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості
або придатності результату роботи;

· про наявність інших обставин, що не залежать від підряд­ника, які загрожують якості або придатності результату роботи.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам до­говору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти — вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру. Ви­конана робота має відповідати якості, визначеній у договорі підряду, або вимогам, що звичайно ставляться, на момент передання її замовникові.

Послуги

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) нада­ти послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується опла­тити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право по­класти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним у повному обсязі перед замовни­ком за порушення договору.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, за­мовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Збитки, завдані замовнику невиконанням або неналежним виконанням договору про надання послуг за плату, підлягають відшкодуванню виконавцем, у разі наявності його вини, у пов­ному обсязі, якщо інше не встановлено договором. Виконавець, який порушив договір про надання послуг за плату при здійсненні ним підприємницької діяльності, відповідає за це порушення, якщо не доведе, що належне виконання виявилося неможливим внаслідок непереборної сили, якщо інше не вста­новлено договором або законом. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених Цивільним кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Перевезення

Перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюєть­ся за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, паса­жирів і багажу окремими видами транспорту, а також відпові дальність сторін щодо цих перевезень встановлюються догово­ром, якщо інше не встановлено Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-пра­вовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. За договором чартеру (фрахтування) одна сторона (фрахті­вник) зобов'язується надати другій стороні (фрахтувальникові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транс­портних засобах на один або кілька рейсів для перевезення ван­тажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить закону та іншим нормативно-правовим актам.

Зберігання

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'я­зується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює збері­гання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов'язок зберігача зберіга­ти річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Спеціальні види зберігання: зберігання речі у ломбарді; зберігання цінностей у банку; договір про надання індивідуального банківського сейфа,
що охороняється банком; договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком; зберігання речей у камерах схову організацій, підприємств транспорту; зберігання речей у гардеробі організації; зберігання речей пасажира під час його перевезення; зберігання речей у готелі; зберігання речей, що є предметом спору; зберігання автотранспортних засобів; договір охорони (за договором охорони охоронець, який є суб'єктом підприємницької діяльності, зобов'язується забезпечити недоторканність особи чи майна, які охороняються. Во­лоділець такого майна або особа, яку охороняють, зобов'язані виконувати передбачені договором правила особистої та май­нової безпеки і щомісячно сплачувати охоронцю встановлену плату).

Страхування

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'я­зується у разі настання певної події (страхового випадку) ви­платити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, ви­значеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а стра­хувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору

Предметом договору страхування можуть бути майнові інте­реси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпе­ченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (стра­хування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі. Договір страхування може укладатися шляхом видачі страховиком стра­хувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

Істотними умовами договору страхування є предмет дого­вору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі на­стання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства.

Страховиком є юридична особа, яка спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Страху­вальником може бути фізична або юридична особа.

За договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обов'язків перед страхувальни­ком. Страховик, який уклав договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному об­сязі відповідно до договору страхування.

Страховик зобов'язаний: а) ознайомити страхувальника з умовами та правилами страхування; б) протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку, вжити заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхо­вої виплати страхувальникові; в) у разі настання страхового випадку здійснити страхову
виплату у строк, встановлений договором.

Страхова виплата за договором особистого страхування здійснюється незалежно від сум, що виплачуються за державним соціальним страхуванням, соціальним забезпеченням, а також відшкодування шкоди.

Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважають ся застрахованими, якщо це встановлено договором.

Страхувальник зобов'язаний: а) своєчасно вносити страхові платежі (внески, премії) у розмірі, встановленому договором; б) при укладенні договору страхування надати страховикові інформацію про всі відомі йому обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику, і надалі інформувати його про будь-які зміни страхового ризику; в) при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об'єкта, який страхується.

Позика. Кредит. Банківський вклад

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'я­зується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того самого роду та такої самої якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений зако­ном розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми. Позикодавець має право на одержання від позичаль­ника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено до­говором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової став­ки Національного банку України. У разі відсутності іншої до­мовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня по­вернення позики.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової фор­ми, є нікчемним.

За договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором. Договір банківського вкладу укладаєть­ся на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого до­говором строку (строковий вклад). Договором може бути перед­бачено внесення грошової суми на інших умовах її повернення. Укладення договору банківського вкладу з фізичною особою і внесення грошових коштів на ЇЇ рахунок за вкладом підтвер­джуються ощадною книжкою.

Ощадний (депозитний) сертифікат підтверджує суму вкла­ду, внесеного у банк, і права вкладника (володільця сертифіка­та) на одержання зі спливом встановленого строку суми вкладу та процентів, установлених сертифікатом, у банку, який його видав.

За договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (во­лодільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, вико­нувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за ра­хунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджати­ся цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями ви­користання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права роз­поряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Комерційна концесія

За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплек­сом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг

Предметом договору комерційної концесії є право на вико­ристання об'єктів права інтелектуальної власності (торговель­них марок, промислових зразків, винаходів, творів, комерцій­них таємниць тощо), комерційного досвіду та ділової репутації.

Договором комерційної концесії може бути передбачено ви­користання предмета договору із зазначенням або без зазначен­ня території використання щодо певної сфери цивільного обо­роту.

Дата добавления: 2015-09-18 | Просмотры: 700 | Нарушение авторских прав