АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Утоплення

Одна із найбільше частих причин смерті молодих людей.

Класифікація:

- справжнє «мокре»

- асфіктичне «сухе»

- синкопальне

- смерть у воді

- кріошок

- «вторинне» утоплення

Справжнє «мокре» - 85 – 95%, в основі аспірація води – великої кількості, з подальшим пошкодженням альвеол, порушенням альвеолярної секреції сурфактанту, легеневі ателектази.

В легенях, які спалися, кров «шунтується» => гіпоксія посилюється. Легенева тканина втрачає еластичність, що ще більше призводить до розвитку гіпоксії => дихальний ацидоз + метаболічний ацидоз, гіперкапнія (↑ CО₂), гіпоксемія (↓ О₂ в крові). Тканинна гіпоксія та гіпоксемія ведуть до розвитку набряку легень та головного мозку.

Справжнє утоплення в прісній та морській воді:

Патологічні зміни різні в перші хвилини утоплення. Різними будуть зміни електролітного складу та об’єму крові, вираженість яких буде залежати від типу шляху та об’єму рідини, яка проникла в дихальні шляхи.

Прісна вода – гіпотонічний розчин солей, через різницю осматичного тиску через 2 – 3 хв. із альвеол та термінальних бронхів => в судинне русло, в систему кровообігу – це призводить до гіперволемії, гемодилюції, гемалізу, гіперкаліємії, гіпонатріємії, гіпокальціємії та гіпохлоремії. => Ці зміни можуть призвести до фібриляції шлуночків (при попаданні в легені від 0,6 до 1 л. води, 10 – 11 мл/кг. в середньому), (≥ 50 мл/кг – фібриляція шлуночків ≈ 2,5 – 3 – 4 л. води в легені)

Морська вода – гіпертонічний розчин; => в альвеоли, і по законам осмоса тягне «на себе» рідину і білки із судинного русла, віддаючи власні електроліти => в альвеолах білки «+» рідка частина крові, а в кровоносному руслі «-» гемоконцентрація, гіповолемія, ↓ АТ, ↓ центрального венозного тиску; а в кров => іони К, Na, Mg, Ca, Cl => ↑↑ їх концентрації в судинному руслі;

Через декілька хвилин після поступлення води в кров’яне русло вирівнюється градієнт колоїдно-осмотичного тиску в альвеолах та судинному руслі => набряк легень, гіперкаліємія, гіповолемія, тяжка гіпоксія.

Набряк легень, при утопленні в МОРСЬКІЙ ВОДІ поступає швидше, ніж у прісній.

В прісній – пізніше, по мірі наростання гіпоксії, ↑ перфузного тиску в малому колі кровообігу внаслідок серцевої недостатності та збільшення проникливості альвеолярно-капілярних мембран.

Тяжка гіпоксія з’являється з перших хвилин і утримується кілька діб, дуже важко її лікувати навіть ШВЛ 100% О₂.

Клінічно: 3 періоди справжнього утоплення:

Спочатку свідомість, свідомі рухи, здатність затримувати дихання, збережені при зануренні у воду.

Якщо рятують у даному періоді врятовані або збуджені або загальмовані, дезорієнтовані, помірне психомоторне збудження, відмова від допомоги.

Шкіра ціанотична, дихання шумне із нападами кашлю. Тахікардія та гіпертензія змінюються брадикардією та гіпотензія. Може бути блювання водою та шлунковим вмістом – клініка зворотна, але слабкість, головний біль та кашель – кілька днів.

Агональний період – свідомість пригнічена аж до коми, серцеві скорочення збережені, дихальні рухи слабкі або практично відсутні. Шкіра різко ціанотична (фіолетово-синій ціаноз), холодна з рота та носа – піниста рідина, слабо забарвлена кров’ю. Підшкірні вени шиї та передпліччя розширені, набряклі.

Зіничний та рогівковий рефлекси в’ялі, тризм жувальних м’язів.

Період клінічної смерті – дихання та серцебиття відсутні, зіниці розширені, на світло не реагують.

Асфіктичне «сухе» утоплення – через гострий рефлекторний спазм гортані – при мінімальній кількості води в дихальні шляхи. 5 – 20% утоплень.

«Несправжньореспіраторні» вдохи при спазмованій голосовій щілині значно знижують внутрішньоальвеолярний та внутрішньогрудний тиск, що на фоні наростаючої гіпоксії та лівошлуночкової недостатності, які ↑ проникливість судинної стінки в малому колі кровообігу, приводить до виходу рідини в альвеоли => стійка «пухнаста» піна, яка заповнює дихальні шляхи.

При цьому виді утоплення початкового періоду або немає, або він короткий.

В агональному періоді свідомість стійко втрачена, шкіра різко ціанотична, пульсація на магістральних судинах різко ослаблена. => при прогресуванні цього стану голосова щілина розмикається, серцева діяльність поступово припиняється.

Період клінічної смерті дещо довший, ніж при справжньому утопленні.

Синкопальне утоплення. Смерть наступає при первинній зупинці серцебиття та дихання при попаданні мінімальної кількості рідини в дихальні шляхи на фоні рідкого периферійного судинного спазму.

Спочатку наступає клінічна смерть (в попередніх – це 3-й період).

Шкіра рідко бліда, с/б та дихання відсутні, зіниці широкі, на світло не реагують. Тривалість періоду клінічної смерті дещо довший, ніж в попередніх видах утоплення, а в льодяній воді – збільшується в 2 – 3 рази, т. як гіпотермія значно захищає мозок від гіпоксії.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 1182 | Нарушение авторских прав