АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алергічний риніт. Алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів зустріча­ються у 1,2 - 17,8 % дітей

Алергічні захворювання верхніх дихальних шляхів зустріча­ються у 1,2 - 17,8 % дітей. Першою в контакт з інгаляційними алергенами вступає слизова оболонка носових ходів,що призво­дить до високої розповсюдженості алергічного риніту.

Розрізняють 2 види алергічного риніту - сезонний (поліноз) та цілорічний.

Клінічні ознаки сезонного алергічного риніту спостеріга­ються у періоді цвітіння рослин як результат пилкової сенсибілі­зації. Цілорічний алергічний риніт - результат сенсибілізації організму до побутових алергенів.

Типові прояви алергічного риніту:

набряк слизової оболонки носу; ринорея; чхання і свербіння в носі.

При огляді хворого спостерігаються такі типові клінічні оз­наки захворювання: темні кола під очима - результат венозного застою, спричиненого набряком слизової носу і при носових пазух.

Алергічний салют — жест, характерний для хворих на алергічний риніт. Намагаючись зменшити свербіння і полегшити носове дихання, діти потирають кінчик носу долонею знизу вверх.

Поперечна складка між кінчиком носу і переніссям - виникає внаслідок постійного потирання кінчика носу, з'являється не раніше ніж через 2 роки після початку захворювання.

При риноскопічному дослідженні виявляють блідість або ціаноз слизової оболонки носових раковин, іноді з мармуровим малюнком, на ній нерідко спостерігаються білі плями спричи­нені нерівномірним спазмом судин (плями Воячка), реєструється набряк.

Алергічний риніт дуже часто супроводжується проявами синуситу, який виявляють при рентгенологічному дослідженні у вигляді двобічного пристінкового гаймориту.

Діагноз алергічного риніту легко встановлюється на підставі даних анамнезу і типової клініки захворювання. Для виявлення причинно-значимого алергену використо­вують специфічну алергодіагностику, яка включає: алергологічний анамнез; скарифікаційні шкірні тести; діагностику алергії in vitro.

Існують три способи ефективної терапії алергічного риніту: елімінація причинно-значущих алергенів; специфічна імунотерапія; фармакотерапія.

У разі неможливості виключення контактів з причинно-значущими алергенами проводять специфічну імунотерапію. Цей метод лікування забезпечує тривалу і стійку ремісію. Терапев­тичний ефект специфічної гіпосенсибілізації зумовлений її впли­вом на імунну відповідь. Механізм цього впливу багатогранний. Найважливішими моментами є активація синтезу блокуючих ан­титіл і виснаження реагінів під дією дрібних доз алергену. Блокуючі антитіла зв'язують алергени, що поступають в організм, і таким чином запобігають їх взаємодії з антитілами, а отже й розвитку алергічної реакції. Пригнічення синтезу реагінових антитіл (IgE) досягається за допомогою впливу на антигенспецифічні Т-супресори.

Для отримання максимального терапевтичного ефекту підбір хворих для специфічної імунотерапії повинен проводитися дуже ретельно. Найкращий ефект від проведення специфічної гіпосен­сибілізації досягається у дітей з гіперчутливістю до пилкових алергенів і кліщів домашнього пилу.

Таким чином, специфічна імунотерапія залишається ефек­тивним методом лікування алергічного риніту її слід поєднува­ти з елімінацією тригерів і фармакотерапією. Це дозволяє підви­щити ефективність лікувальних заходів і забезпечити стійку ре­місію захворювання.

Фармакотерапія алергічного риніту включає:

• антигістамінні препарати (першого покоління - піпольфен, супрастин, тавегіл, діазолін, перитол, фенкарол, феністил, терфенадин; другого покоління - гісманал, семпрекс, кларитин);

• кромони (кромоглін, кромосол)

• кортикостероїди топічної дії (беконазе, флексоназе).
У разі легкого варіанту перебігу алергічного риніту застосо­вують кромони або антигістамінні препарати; у разі середньо-тяжкого - кромони плюс антигістамінні препарати; у разі тяжкого перебігу - кортикостероїди топічної дії.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 452 | Нарушение авторских прав