АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Алергічний риніт

Алергічний риніт – це запальний процес слизової оболонки носа алергічного ґенезу, що характеризу-ється набряком слизової оболонки носу; ринореєю; чханням і свербінням в носі. Розрізняють 2 види алергічного риніту - сезонний (поліноз) та цілорічний.

Клінічні ознаки сезонного алергічного риніту спостеріга­ються у періоді цвітіння рослин як результат пилкової сенсибілі­зації. Цілорічний алергічний риніт - результат сенсибілізації орга­нізму до побутових алергенів.

Типові прояви алергічного риніту: набряк слизової оболонки носу; ринорея; чхання і свербіння в носі.

При огляді хворого спостерігаються такі типові клінічні оз­наки захворювання: темні кола під очима - результат венозного застою, спричиненого набряком слизової носу і при носових пазух.

Алергічний салют — жест, характерний для хворих на алергічний риніт. Намагаючись зменшити свербіння і полегшити носове дихання, діти потирають кінчик носу долонею знизу вверх.

Поперечна складка між кінчиком носу і переніссям - виникає внаслідок постійного потирання кінчика носу, з'являється не раніше ніж через 2 роки після початку захворювання.

При риноскопічному дослідженні виявляють блідість або ціаноз слизової оболонки носових раковин, іноді з мармуровим малюнком, на ній нерідко спостерігаються білі плями спричи­нені нерівномірним спазмом судин (плями Воячка), реєструється набряк.

Алергічний риніт дуже часто супроводжується проявами синуситу, який виявляють при рентгенологічному дослідженні у вигляді двобічного пристінкового гаймориту.

Діагноз алергічного риніту легко встановлюється на підставі даних анамнезу і типової клініки захворювання.

Для виявлення причинно-значимого алергену використо­вують специфічну алергодіагностику, яка включає:

· алергологічний анамнез;

· скарифікаційні шкірні тести;

· діагностику алергії in vitro.

Існують три способи ефективної терапії алергічного риніту: елімінація причинно-значущих алергенів;

специфічна імунотерапія;фармакотерапія.

У разі неможливості виключення контактів з причинно-значущими алергенами проводять специфічну імунотерапію. Цей метод лікування забезпечує тривалу і стійку ремісію. Терапевтичний ефект специ-фічної гіпосенсибілізації зумовлений її впливом на імунну відповідь.

Фармакотерапія алергічного риніту включає:

• антигістамінні препарати (першого покоління - піпольфен, супрастин, тавегіл, діазолін, перитол, фенкарол, феністил, терфенадин; другого покоління - гісманал, семпрекс, кларитин);

• кромони (кромоглін, кромосол)

• кортикостероїди топічної дії (беконазе, флексоназе).
У разі легкого варіанту перебігу алергічного риніту застосовують кромони або антигістамінні препарати; у разі середньо-важкого - кромони плюс антигістамінні препарати; у разі важко­
го перебігу - кортикостероїди топічної дії.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 493 | Нарушение авторских прав