АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференціальна діагностика. Себорейний дерматит найчастіше виникає у віці 3 тиж

Себорейний дерматит найчастіше виникає у віці 3 тиж. до 3 міс. Іноді захворювання неможливо відрізнити від атопічного дерматиту, оскільки висип локалізується на волосистій частині голови і шиї. Поширення процесу на інші ділянки шкіри дозволяє схилятися до діагнозу атопічного дерматиту.

Контактний дерматит найважче виключити у разі локалізації процесу на стопах і кистях, оскільки при обох захворюваннях спостерігаються бляшки, які лущаться і сверблять. Дифдіагностика в даному випадку проводиться на підставі даних алергологічного анамнезу і результатів специфічних алерготестів.

Пелюшковий дерматит розвивається виключно у грудному віці внаслідок подразнення шкіри чи кандидомікозу. Локалізація ураження - промежина і шкірні складки. Дерматит характеризується еритемою, набряком шкіри, іноді пухирцями, які можуть зливатися. Типова локалізація і характер клінічних проявів, а також швидка регресія симптомів на фоні адекватного лікування дозволяють чітко диференціювати дану патологію.

Для проведення диференціальної діагностики з мікробною екземою слід пам'ятати, що її появі, як правило, передують ураження шкіри (подряпини, травми), піодермія.

Внаслідок нераціональної терапії з'являються чітко контуровані бляшки з папульозно-везикульозними і пустульозними елементами на поверхні. Характерна однобічна локалізація процесу. У разі стихання гострих запальних проявів бляшки стають сухими, еритематозносквамозними.

Коросту також часто трактують як загострення атопічного дерматиту. У разі вираженого свербіння папульозного висипу завжди слід виключити коросту на підставі виявлення характерних коростяних ходів і дослідження шкрібка зі шкіри (виявляються кліщі та їх яйця).

Для псоріазу характерні чітко окреслені, вкриті лусочками бляшки на розгинальній поверхні кінцівок. Захворювання рідко супроводжується свербінням.

Рожевий лишай характеризується рожево-червоними папулами, які лущаться і розміщуються на тулубі навколо значно більшої за розмірами материнської бляшки. Свербіння незначно виражене або відсутнє.

У разі деяких рідких захворювань можуть розвинутися подібні до атопічного дерматиту вторинні ураження шкіри.

Синдром Віскотта-Олдріча - комплексна імунодефіцитна патологія, яка виявляється вже з перших місяців життя, характеризується стійким висипом на лиці і кистях, що супроводжується вираженим свербінням. У таких дітей діагностуються рецидивні вірусні, бактеріальні і грибні захворювання шкіри й інших органів, у крові виявляється виражена тромбоцитопенія.

Синдром гіперімуноглобулінемії Е (синдром Джоба) часто розвивається вже в перші 3 міс життя. Дрібний папульозний, еритематозний висип, а також пустули і везикули локалізуються на голові, лиці, у великих складках, але не на згинальних поверхнях кінцівок. Це захворювання відрізняється від атопічного дерматиту наявністю глибоких фурункулів, які трактують як "холодні" абсцеси.У переважної більшості таких дітей діагностують рецидивну стафілококову чи стрептококову інфекцію ЛОР-органів (отит, синусит), шкіри і легень. У сироватці крові визначається дуже високий рівень загального IgE (понад 2000 МО/мл).

Спадкові порушення обміну триптофану також характеризуються ураженнями шкіри, що нагадують клініку атопічного дерматиту. Спостерігаються гіперемія і набряк шкіри, а також везикульозні елементи, мокнуття, кірочки і себорея, які локалізуються переважно на лиці і розгинальних поверхнях кінцівок. У дітей старшого віку локалізація і характер шкірного процесу змінюються, спостерігаються гіперемія, папули, ліхеніфікація, екскоріації на шиї, згинальних поверхнях кінцівок, у ділянці суглобів. Встановити діагноз дозволяють специфічні тести: хроматографія амінокислот сечі і крові, проби з навантаженням триптофаном, тест на ксантуренову кислоту.

Ускладнення. Найчастішим ускладненням атопічного дерматиту є нашарування вторинної інфекції. Постійне тертя і розчухування шкіри призводять до порушення її бар'єрної функції і приєднання вторинної інфекції.

Найчастіше діагностуються бактеріальні інфекції, серед яких найпоширеніший збудник -Staphylococcus aureus. Стафілококова піодермія характеризується еритемою, ексудацією, утворенням кірочок. У таких випадках призначаються антимікробні засоби місцевої або системної дії.

Нерідко на атопічний дерматит нашаровується вірусна інфекція. У таких випадках найчастіше діагностується герпетична екзема Капоші або контагіозний молюск.

Збудником герпетичної екземи є вірус простого герпесу. Захворювання характеризкється численними везикулами і пустулами. Висип найчастіше з'являється на уражених атопічним дерматитом ділянках, однак може поширюватися і на здорову шкіру. Для лікування використовують противірусні препарати і симптоматичні засоби.

Контагіозний молюск характеризується щільними білуватими папулами розміром 1-6 мм зі втисненням у центрі. Збудник - вірус контагіозного молюска. Під час гістологічного дослідження папули виявляються трансформовані клітини епідермісу з цитоплазматичними включеннями.

Досить частим ускладненням атопічного дерматиту є приєднання грибної інфекції. Остання виникає в ділянках, уражених атопічним дерматитом. Найчастіше процес локалізується у шкірних складках і на стопах. Для лікування використовують протигрибні препарати місцевої дії.

Лікування атопічного дерматиту проводиться систематично, комплексно й індивідуально. Терапія повинна базуватися на індивідуально підібраних програмах, які передбачають елімінацію причинно-значущих алергенів і інших провокаційних факторів, проведення фармакотерапії, спрямованої на усунення алергічного запалення шкіри і запобігання його подальшим ускладненням.

Елімінація причинно-значущих факторів.

Усунути або зменшити вплив причинно-значущих факторів можна за допомогою режиму аксимального оберігання від антигенного навантаження. Методами його реалізації є:Індивідуальна гіпоалергенна дієта з виключенням облігатних і причинно-значущих алергенів.

Гіпоалергенні умови побуту, одягу, житла з метою виключити або зменшити контакт з інгаляційними і контактними алергенами.

Санація хронічних вогнищ інфекції в ЛОР-органах; дегельмінтизація хворого і членів його сім'ї.

Одним з основних напрямків є підбір індивідуального харчування. Правильно побудована дієта не лише обмежує поступлення в організм алергенів, але й має неспецифічний гіпосенсибілізаційний вплив і сприяє поліпшенню стану органів травлення, що, в свою чергу, підвищує толерантність організму до харчових алергенів.

У харчуванні дітей грудного віку основним завданням є забезпечити дитині природне вигодовування. Існують переконливі дані, які свідчать про те, що у немовлят, які вигодовуються виключно материнським молоком, частота розвитку харчової алергії становить 0,5% проти 6,6% у популяції немовлят, які перебувають на штучному вигодовуванні. З дієти матері-годувальниці слід виключити, в першу чергу, ті продукти, які провокують загострення атопічного дерматиту у малюка. Виявити їх дозволяє харчовий щоденник матері.

Якщо з різноманітних причин природне вигодовування неможливе, слід ретельно і виважено підійти до підбору штучного вигодовування, зокрема частково-гідролізованою сумішшю - НАН ГА (гіпоалергенний), сумішшю зі значним ступенем гідролізу – АЛФАРЕ та ін..

Соки даються лише свіжоприготованими. Перевагу надають сокам з яблук, слив, чорниць.

З дієти дітей старшого віку виключають облігатні алергени: яйця, м'ясо качки і курки, горіхи, рибу і рибні продукти (ікра тощо), какао, шоколад, каву, цитрусові.

З м'ясних продуктів перевагу слід надавати яловичині, а у разі її несприймання - нежирній свинині, крільчатині або індичатині.

Молочні продукти вводяться у вигляді кефіру, сиру, сметани в об'ємі не більше 200-400 мл на добу. З жирів рекомендується вживати вершкове масло і рослинну олію. Всі смажені страви виключаються, обробку продуктів проводять парою, тушкують або відварюють їх.

З дієти виключаються жирні страви і прянощі (гірчиця, перець, оцет, гриби, томатна паста і кетчупи, майонез, консерви, копченості). Не слід вводити у харчовий раціон м'ясні бульйони.

Важливе значення має правильна організація побуту дитини і догляд за нею. Насамперед потрібно виключити або зменшити контакти дитини з інгаляційними і контактними алергенами. Приміщення, де мешкає дитина, повинно часто провітрюватися, двічі на день підлягати вологому прибиранню. Слід різко обмежити у квартирі кількість колекторів пилу (килимів, м'яких меблів). Недопустиме утримування у квартирі домашніх тварин, риб.

Треба обмежити контакти дитини з подразниками (використання грубого вовняного чи синтетичного одягу, їдких засобів гігієни). Як подразники можуть виступати висока або низька температура, що провокують помірне потовиділення або різку сухість шкіри. Нігті на пальцях рук повинні бути коротко підстриженими, щоб зменшити ушкодження шкіри при розчухуванні; після душу чи ванни з холоднуватою водою і нейтральними милами слід використовувати пом'якшувальні креми або олії.

Важливим моментом у лікуванні є санація хронічних вогнищ інфекції, оскільки інфекція може бути причиною розвитку атопічного дерматиту і його загострень. Прояви дерматиту нерідко підсилюються на фоні глистової інвазії, тому важливе місце у комплексній терапії займає вчасно і грамотно проведена дегельмінтизація.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 600 | Нарушение авторских прав