 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Диференціальна діагностика
Хронічний пієлонефрит найчастіше доводиться диференціювати від туберкульозу нирки і гломерулонефриту. На користь туберкульозу нирки свідчать перенесений туберкульоз інших органів, дизурія, гематурія, рубцеві звуження верхніх сечових шляхів, протеїнурія, менш виражене переважання лейкоцитурії над еритроцитурією. Достовірними ознаками нефротуберкульозу є: знаходження мікобактерій туберкульозу в сечі, стійко кисла реакція сечі, типова картина туберкульозного пошкодження сечового міхура при цистоскопії і характерні рентгенологічні ознаки захворювання. Хронічний гломерулонефрит відрізняється від пієлонефриту переважанням в сечі еритроцитів над лейкоцитами, гломерулярним типом протеїнурії (проникнення в сечу білків з високою молекулярною масою), і циліндрурією. Односторонній хронічний пієлонефрит в фазі склерозу доводиться диференціювати від гіпоплазії нирки. Вирішальне значення в цих випадках належить рентгенологічним методам дослідження. Приклад формулювання діагнозу: - Гострий, переважно правобічний пієлонефрит, серозна стадія; -ХХН III ст., двобічний пієлонефрит,безперервно-рецидивуючий перебіг, фаза загострення. Ренальна гіпертензія II ст. СНI ст.
Лікування. При хронічному пієлонефриті лікування повинне передбачати наступні основні заходи: 1) усунення причин, що викликали порушення пасажу сечі або ниркового кровообігу, особливо венозного; 2) призначення антибактеріальних засобів або хіміопрепаратів з урахуванням даних антибіотикограми; 3) підвищення імунної реактивності організму. Відновлення відтоку сечі досягають, перш за все, застосуванням того або іншого виду хірургічного втручання (видалення аденоми передміхурової залози, каменів з нирок і сечових шляхів, нефропексія при нефроптозі, пластика сечовипускального каналу або сечовідного для балії сегменту і ін.). Нерідко після цих оперативних втручань вдається порівняно легко одержати стійку ремісію захворювання і без тривалого антибактеріального лікування. Без відновленого в достатній мірі пасажу сечі застосування антибактеріальних препаратів звичайно не дає тривалої ремісії захворювання. Антибіотики і хімічні антибактеріальні препарати слід призначати з урахуванням чутливості мікрофлори сечі хворого до антибактеріальних препаратів. До отримання даних антибіотикограми призначають антибактеріальні препарати, дії, що володіють широким спектром. Лікування при хронічному пієлонефриті систематичне і тривале (не менш 1 роки). Первинний безперервний курс антибактеріального лікування складає 6–8 тижнів, оскільки протягом цього часу необхідно добитися придушення інфекційного агента в нирці і дозволи гнійного запального процесу в ній без ускладнень, щоб запобігти утворенню рубцевої сполучної тканини. За наявності хронічної ниркової недостатності призначення нефротоксичних антибактеріальних препаратів повинне проводитися під постійним контролем їх фармакокінетики (концентрації в крові і сечі). При зниженні показників гуморальної і клітинної ланок імунітету застосовують різні імуномодулюючі препарати. Після досягнення у хворого стадії ремісії захворювання антибактеріальне лікування слід продовжувати переривистими курсами. Терміни перерв в антибактеріальному лікуванні встановлюють залежно від ступеня ураження нирки і часу настання перших ознак загострення захворювання, тобто появи симптомів латентної фази запального процесу. У перерві між прийомами антибактеріальних препаратів призначають журавлинний морс по 2–4 стакани в день, настій з трав, що володіють діуретичними і антисептичними властивостями, натрію бензонат (по 0,5 г 4 рази на добу всередину), метіонін (по 1 г 4 рази на добу всередину). Натрію бензонат і журавлинний морс з метіоніном збільшують синтез в печінці гіпурової кислоти, яка, виділяючись з сечею, надає сильну бактеріостатичну дію на збудників пієлонефриту. Санаторно-курортне лікування хворих з хронічним пієлонефритом проводять в Трускавці,Сатанові і ін. Прийом слабко мінералізованих вод підсилює діурез, що сприяє виділенню з нирок і сечових шляхів продуктів запалення. Поліпшення загального стану хворого пов'язане з відпочинком, впливом курортних чинників, бальнеологічного, грязьового лікування, прийомом мінеральних вод, раціональним харчуванням. Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 789 | Нарушение авторских прав |