 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Актуальність теми. Вінницький національний медичний університет ім
МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова
«ЗАТВЕРДЖЕНО» на методичній нараді кафедри внутрішньої медицини №1 Завідувач кафедри ____________ проф.Cтаніславчук М. А. «______»_______________ 2012 ___ р. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Для викладачів
Методичні рекомендації складені відповідно освітньо-кваліфікаційних характеристик і освітньо-професійних програм підготовки фахівців, які затверджені Наказом МОН України від 16.05.2003 р. № 239 і експериментально учбового плану, який розроблений на принципах Європейської кредитно-модульної системи і затверджений Наказом МОЗ України від 31.01.2005 р. № 52
Вінниця -2012 Актуальність теми Інтерстиціальний нефрит - це абактеріальне запальне захворювання проміжної тканини інтерстицію нирок з ураженням канальців і кровоносних судин органа та наступним поширенням запального процесу на всі структури нирковової тканини (Л.А. Пиріг, І.І. Лапчинський, 1995). Світова загальноприйнята назва ІН – тубулоінтерстиціальна нефропатія. Тубуло-інтерстиціальна нефропатія (ТІН) – це мультифакторне (але не бактеріальне) дифузне захворювання нирок з переважним ураженням тубуло-інтерстиціальної тканини, яке відрізняється від гломерулонефроту й пієлонефриту. Інтерстиціальний нефрит – це окрема нозологічна форма нефропатії. Від гломерулонефриту він відрізняється первинним тубуло-інтерстиціальним ураженням з вторинним втягненням клубочків. Від пієлонефриту – дифузним характером процесу й абактеріальним походженням (Б.І. Шулутко, 1995). Захворювання вперше описано W. Cauncilman в 1889 р. як ускладнення скарлатини. Починаючи з 50-х років минулого століття в зв'язку з широким застосуванням у клінічній практиці сульфаніламідних препаратів були описані медикаментозно обумовлені ТІН. З плином часу актуальність проблеми збільшувалась, і на сьогодні ТІН є однією з основних причин розвитку хронічної ниркової недостатності. Нозологічно розрізняють гострий та хронічний ТІН. Хронічний ТІН може формуватись як наслідок гострого, особливо за наявності дисметаболічних порушень та дисембріогенезу ниркової тканини, а також первинно, без попереднього гострого ТІН (наприклад, як результат багаторічного неконтрольованого прийому медикаментів). Розповсюдженість хронічної форми захворювання набагато вища, ніж частота діагностики. Загальна частота ТІН становить 0,7 на 100 000 населення. Водночас за даними аутопсії гострий ТІН виявляли у 1,7 %, хронічний ТІН — у 0,2 % хворих. Як правило, гострий ТІН є основною причиною гострої ниркової недостатності (ГНН) невідомої етіології зі збереженим діурезом та нормальними розмірами нирок. Захворювання нирок з ураженням виключно канальців та інтерстицію складає 20–40 % випадків хронічної ниркової недостатності (ХНН) та 10–25 % — ГНН. Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 568 | Нарушение авторских прав |