АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Симптоматика і клінічна течія

Хронічний пієлонефрит роками може протікати без чітких клінічних симптомів унаслідок уповільненого запального процесу в проміжній тканині нирки. Прояви хронічного пієлонефриту багато в чому залежать від активності, поширеності і стадії запального процесу в нирці. Різний ступінь їх вираженості і поєднань створюють численні варіанти клінічних ознак хронічного пієлонефриту. Так, в початковій стадії захворювання при обмеженому запальному процесі в нирці (латентна фаза запалення), клінічні симптоми захворювання відсутні, і лише знаходження в сечі трохи підвищеної кількості лейкоцитів (частіше від 6*103 до 15*103 в 1 мл сечі) з виявленням серед них активних лейкоцитів свідчить на користь пієлонефриту. Після наполегливого опиту вдається іноді встановити епізод короткочасної хворобливості при сечовипусканні, підвищення в цей період температури тіла, стомлюваність.

Початкова стадія хронічного пієлонефриту в активній фазі запалення виявляється легким нездужанням, зниженням апетиту, підвищеною стомлюваністю, головним болем і адинамією вранці, слабкими тупими болями в поперековій області, періодично мерзлякуватість, блідістю шкірних покровів, лейкоцитурією (понад 10–20 лейкоцитів в 1 мл сечі), наявністю активних лейкоцитів і в частині випадків кліток Штернгеймера — Мальбіна в сечі, бактеріурією (105 і більш мікроорганізмів в 1 мл сечі), збільшенням ШОЕ і підвищеним титром антибактеріальних антитіл, субфебрилітетом.

У пізнішій стадії пієлонефриту не тільки активна і латентна фази, але і фаза ремісії виявляються загальною слабкістю, швидкою стомлюваністю, зниженням працездатності, відсутністю апетиту. Хворі відзначають неприємний смак в роті, особливо вранці, болі в епігастральній області, нестійкість стільця, метеоризм, тупі ниючі болі в поперековій області, яким вони звичайно не надають значення.

Зниження функції нирок приводить до спраги, сухості в роті, ніктурії, поліурії. Шкірні покриви сухуваті, бліді, з жовтувато-сірим відтінком. Нерідкими симптомами хронічного пієлонефриту є анемія і артеріальна гіпертензія. Задишка, що з'являється при помірному фізичному навантаженні, найчастіше обумовлена анемією. Артеріальна гіпертензія, обумовлена хронічним пієлонефритом, характеризується високим діастолічним тиском (понад 110 мм рт.ст.), систолічний - в середньому 170–180 мм. рт.ст. і практичною відсутністю ефекту від гіпотензивної терапії. Якщо на ранніх стадіях пієлонефриту артеріальна гіпертензія спостерігається у 10–15% хворих, то в пізніх — у 40–50%.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 852 | Нарушение авторских прав