АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Диференційна діагностика кору, краснухи та скарлатини

Прочитайте:
  1. IV. Лабораторная диагностика кори, краснухи и эпидемического паротита
  2. V. Мероприятия в очагах кори, краснухи и эпидемического паротита
  3. VI. Специфическая профилактика кори, краснухи и эпидемического паротита
  4. VIII. Реализация мероприятий по ликвидации эндемичной кори, краснухи в Российской Федерации
  5. VIII. Реализация мероприятий по ликвидации эндемичной кори, краснухи в Российской Федерации.
  6. VIII. Реализация мероприятий по ликвидации эндемичной кори, краснухи в Российской Федерации.
  7. VIII. Реализация мероприятий по ликвидации эндемичной кори, краснухи в Российской Федерации.
  8. Вакцинация от кори, краснухи и паротита
  9. Вакцинация против краснухи
  10. ВИРУС КРАСНУХИ

 

Діагностичні ознаки Кір Краснуха Скарлатина
       
Початкові симптоми катар ВДШ, кон׳юнктив 2-4 дні висипка гострий початок, біль у горлі, блювання, підвищення температури тіла, висипка
Час появи висипань 3-4 день хвороби 1-й день, рідко – 2-й 1-й день (у 20% - 2-й)
Морфологія висипки плямисто-папульозна дрібноплямиста, рідко плямисто-папульозна дрібнокрапчаста, переважно на згинальних поверхнях кінцівок, внизу живота, попереку, обличчі, бокових поверхнях тулуба
Розміри елементів середні, великі на 2-3 день висипки дрібні, середні дрібні розеоли, зливаються
Порядок висипання 1-й день – на обличчі 2-й день – на обличчі, тулубі 3-й – на обличчі, тулубі, кінцівках по всьому тілу, переважно на розгинальних поверхнях кінцівок по всьому тілу, на обличчі блідий трикутник Філатова
Яскравість і колір елементів яскраві, рожево-червоні блідо-рожеві яскраві
Зворотній розвиток висипки пігментація починаючи з обличчя зникають на 3-4 день поступово згасають на 4-5 день з лущенням на 2-му тижні
Катаральні прояви виражені в перші 5-6 днів незначні, короткотривалі, 1-2 дні обмежена яскрава гіперемія, енантема на м’якому піднебінні 4-5 днів
Слизові оболонки рота гіперемовані, рихлі, на м׳якому піднебінні енантема, на щоках – симптом Філатова чисті, інколи поодинокі елементи енантеми відмежована яскрава гіперемія, енантема на м׳якому піднебінні, ангіна
Інтоксикація значна, триває 5-7 днів незначна або відсутня відповідає вираженості місцевих ознак, короткотривала 1-3 дні
Температурна реакція субфебрильна в катаральному періоді, фебрильна в періоді висипань (двогорба) нормальна, субфебрильна, рідко понад 38-39°С швидкий ріст в перші години і на 1-2 день
Ураження інших органів і систем пневмонія, ларингіт, отит збільшення і болючість задньошийних і потиличних лімфовузлів ангіна, зміни з боку язика (осуга, з 4-5 дня «малиновий»), ускладнення на 2-3 тижні
Лабораторні критерії лейкопенія, лімфоцитоз, анеозинофілія, РГГА з коревим антигеном (+) лейкопенія, лімфоцитоз, збільшення числа плазматичних клітин, РГГА з краснушним антигеном (+) лейкоцитоз, зсув вліво, нейтрофільоз, ↑ ШОЕ, в мазках з рота, носа - стрептокок

 

 

ВІТРЯНА ВІСПА

ШИФР МКХ- 10 -В 01 Вітряна віспа

Вітряна віспа – це гостре вірусне захворювання, викликане вірусом із родини герпесвірусів, з повітряно-крапельним шляхом передачі, характеризується наявністю своєрідного плямисто-папульозно-везикульозного висипу.

Етіологія. Збудником інфекції є ДНК-вмісний вірус Varicella-Zoster.

 

Епідеміологія. Джерело – тільки людина, хвора на вітряну віспу, рідше оперізуючий герпес. Хвора людина стає заразною в останні 24-48 год інкубаційного періоду. Реконвалесценти вітряної віспи за­лишаються заразними протягом 3-5 днів після припинення появи висипу на шкірі. Через третю особу передача захворювання вважається немож­ливою. Вирішальне значення в епідеміо­логічному процесі при вітряній віспі має виділення збудник з елементів енантеми. У віспяному пухирці на шкірі також міститься вірус. Проте така локалізація вірусу відіграє незначну роль у поширенні інфекції, епідерміс перешкоджає потраплянню збудника у навколишнє се­редовище.

Механізм поширення – повітряно-краплинний. Можливе внутрішньоутробне зараження вітряною віспою у ви­падку захворювання вагітної на неї.

Сприйнятливість – висока (70-80 %), частіше хворіють діти віком від 2 до 7 років.

Сезонність - наростання захворюваності в холодний період року (найвижча – у лютому, найнижча - у серпні).

Імунітет стійкий, але можливі повторні захворювання – 3 %.

Патогенез. Вхідні ворота вірусу вітряної віспи — слизова оболон­ка верхніх дихальних шляхів. На початку інкубаційного періоду вірус реплікується в регіонарних лімфатичних вузлах і поширюється з током крові у печінку, селезінку та інші органи ретикулоендотеліальної системи. Наприкінці інкубаційного періоду виникає вторин­на віремія. Вірус потрапляє переважно до епітеліальних клітин шкіри і слизових оболонок і сприяє утворенню везикул, заповне­них серозним вмістом. Вірус володіє нейротропними властивостями.

Клінічні критерії. Інкубаційний період – 11-21 днів.

Типові форми вітряної віспи.

1. Захворювання розпочинається гостро з підвищення температури тіла, висота якої визначається важкістю перебігу захворювання, та з появи висипу.

2. Іноді за 1-5 днів до появи висипу спостерігаються продромальні явища у вигляді субфебрильної температури, в׳ялості, відсутності апетиту та появи «реш-висипки» (скарлатиноподібної, еритематозної, короподібної).

3. Вітрянковий висип з׳являється одночасно з підвищенням температури чи на декілька годин пізніше. Спочатку утворюються невеликі плями, які швидко перетворюються на папули та везикули. Везикули зазвичай однокамерні.

4. Висипання розташовані на шкірі тулуба, обличчя, кінцівок, волосистої частини голови, рідше на слизових оболонках рота, дихальних шляхів, очей, зовнішніх статевих органів.

5. Висип може супроводжуватися свербінням.

6. На слизових оболонках елементи висипки швидко мацеруються з утворенням поверхневих ерозій, які загоюються протягом 1-2 днів.

7. На шкірі пухирці поступово стухають, підсихають та вкриваються кірочками. Після злущення кірочок на їх місці тривалий час зберігається легка пігментація, в рідких випадках – рубчики.

8. Процес висипання відбувається поштовхами, з інтервалом в 1-2 дні, протягом 2-4 днів, в рідких випадках до 7 дня і більше. Тому спостерігається несправжній поліморфізм висипу.

Атипові форми вітряної віспи.

1. Рудиментарна форма розвивається у дітей зі спадковим пасивним імунітетом чи після введення в періоді інкубації імуноглобулінів, плазми, крові. В них з׳являється нерясна папульозна висипка з поодинокими дрібними пухирцями на тлі нормальної температури тіла.

2. Для пустульозної форми типово утворення на місті пухирців пустул з гнійним вмістом. Захворювання супроводжується високим рівнем інтоксикації. Після відпадіння кірок часто залишаються рубці.

3. При бульозній формі поряд з типовими везикулами появляються великі, діаметром до 2-3 см, пухирці з в’ялою покришкою і каламутним вмістом. Пухирці можуть лопатися з утворенням великих ерозивних поверхонь. Після епітелізації останніх нерідко залишається буровата пігментація.

4. Геморагічна форма розвивається в імунокомпроментованих дітей. В них на 2-3 день захворювання вміст пухирців стає геморагічним, кірочки мають чорний колір. Можливі крововиливи у шкіру, слизові оболонки, внутрішні органи, головний мозок, носові кровотечі.

5. Гангренозна форма розвивається в імунокомпроментованих дітей, при поганому догляді. При цій формі захворювання поряд із типовим висипом з׳являються пухирці з геморагічніим вмістом та значною запальною реакцією довкола них. В наступному утворюється кров׳яний («чорний») струп, після відторгнення якого з׳являються глибокі, округлі виразки з брудним некротичним дном і підритими краями.

6. Генералізована форма зустрічається інколи у новонароджених або дітей старшого віку з імунодефіцитними станами чи які довго отримували глюкокортикостероїди. При цьому спостерігається специфічне ураження внутрішніх органів.

Ускладнення: енцефаліт, мієліт, енцефаломієліт, полінейропатія, неврит зорового нерву, серозний менінгіт, гостра тромбоцитопенія. крововилив у надниркові залози, гостра надниркова недостатність. несправжній круп, гостра дихальна недостатність, пневмонія, бактеріальні ускладнення (флегмона, абсцес, імпетиго, бульозна стрептодермія, бешиха, лімфаденіт, гнійний кон’юнктивіт, кератит, стоматит), сепсис, артрит, остеомієліт, нефрит.

Діагноз вітряної віспи можна поставити, опираючись тільки на клінічні діагностичні критерії. У випадках складної клінічної діагностики використовують додаткові обстеження.

1. Загальний аналіз крові - лейкопенія, відносний лімфоцитоз, нормальні показники ШОЕ.

2. РФА - виявлення антигену вірусу в мазках – відбитках із вмісту везикул.

3. Серологічне дослідження (РЗК, РНГА, ІФА, РІА) - наростання титру антитіл у 4 та більше разів протягом 10-14 діб.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 1844 | Нарушение авторских прав


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)