Клініка ВІЛ-інфекціїу дітей
1. Недоношеність та (або) затримка внутрішньоутробного розвитку – у дітей, які народжені від ВІЛ-інфікованих жінок. Характерний дизморфічний синдром: мікроцефалія, гідроцефалія, симптоми енцефалопатії, кальцифікація м'яких тканин мозку. Можуть спостерігатися інші інфекції, зараження якими відбулося в перинатальний період (сифіліс, гепатити В, С, герпес-інфекція, цитомегаловірусна інфекція та ін).
2. Збільшення периферичних лімфатичних вузлів – один з ранніх симптомів:
- збільшення одного чи більше периферичних лімфатичних вузлів розміром приблизно 0,5 – 1 см у двох групах чи білатерально в одній групі;
- лімфатичні вузли безболісні при пальпації, не спаяні з навколишніми тканинами, шкіра над ними звичайного кольору і температури;
- збільшення лімфовузлів носить стійкий характер, триває 3 місяці та більше і не пов'язано з гострими запальними процесами.
3. Гепато- і спленомегалія – ранній симптом ВІЛ-інфекції:
- збільшення печінки і селезінки триває протягом 3 місяців і більше;
- печінка і селезінка можуть виступати з-під краю реберної дуги на 2 – 5 см;
- край печінки і селезінки еластичний, безболісний при пальпації;
- при біохімічних дослідженнях відзначають значне збільшення показників тимолової проби (можливо, і рівнів трансаміназ);
- наявність гіпербілірубінемії не характерна для ВІЛ-інфекції і свідчить скоріше про наявність гепатиту.
4. Порушення темпів фізичного розвитку, що пов׳язано з:
- частими інфекційними захворюваннями;
- підвищеними енергетичними витратами організму;
- порушенням всмоктування живильних речовин у кишках (синдром мальабсорбції);
- різними соціальними причинами.
5. Синдром виснаження (вастинг-синдром::
- втрата більше 10% маси тіла;
- підвищення температури тіла постійного чи інтермітуючого характеру протягом 30 днів і більше;
- хронічна діарея (рідкі випорожнення два рази та більше на день) протягом 30 днів і більше.
6. Ураження шкіри - інфекційні (грибкові, бактеріальні, вірусні), себорейний чи атопічний дерматит, короста, контагіозний молюск, васкуліт, плямисто-папульозний висип.
7. Паротит - слинні залози припухлі, еластичні, безболісні, шкіра над ними незмінена.
8. Ураження органів дихання - може бути обумовлено бактеріальними збудниками, а також опортуністичними інфекціями:
- пневмоцистна пневмонія – це опортуністична інфекція, що спостерігається у 30 – 40% дітей із клінічною маніфестацією ВІЛ-інфекції у віці між 3 і 6 міс. при швидкому прогресуванні захворювання, або старше 1 року при тяжкій імуносупресії (CD4+-Т-лімфоцити – менш ніж 15%). Пневмоцистна пневмонія є СНІД-індикаторним захворюванням;
- лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія / легенева лімфоїдна гіперплазія (ЛІП/ЛЛГ) – це специфічний для ВІЛ-інфекції у дітей стан. ЛІП/ЛЛГ діагностують у дітей віком від 1 року, частіше в 2,5 – 3 роки при повільному прогресуванні захворювання.
9. Ураження серцево-судинної системи (серцева недостатність) - спостерігається у ВІЛ-інфікованих дітей з клінічними проявами СНІДу і (або) важким ступенем імуносупресії.
10. Ураження травного тракту - зустрічається дуже часто, що може бути обумовлено інфекціями, синдромом мальабсорбції, токсичним впливом лікарських препаратів:
- зниження апетиту;
- нудота і блювання; хронічна діарея (тривалістю більше 1 місяця);
- збільшення живота, обумовлене здуттям кишок і збільшенням розмірів печінки і селезінки;
- випадіння прямої кишки.
11. Нефропатія – може бути обумовлена інфекційними захворюваннями, порушеннями водно-електролітного балансу, токсичним впливом лікарських препаратів, гострим тубулярним некрозом та інтерстиціальним нефритом:
- протеїнурія;
- нефротичний синдром;
- ниркова недостатність.
12. Ураження ЦНС в результаті безпосереднього впливу ВІЛ на клітини нервової системи, опортуністичних інфекцій і пухлин, токсичного впливу медикаментів.
ВІЛ-енцефалопатія – прогресуюче СНІД-індикаторне захворювання, виникає при безпосередньому впливі ВІЛ на клітини нервової системи. Характерний як мінімум, один з перерахованих нижче симптомів, наявний протягом 2-х місяців і більше при відсутності інших захворювань, крім ВІЛ-інфекції, що пояснюють ці симптоми:
- порушення уваги чи втрата навичок інтелектуальних функцій, що виявляються при стандартному неврологічному обстеженні чи за допомогою нейрофізіологічних тестів;
- порушення росту головного мозку або набута мікроцефалія, що виявляється при вимірюванні окружності голови, або атрофія головного мозку, що виявляється при комп'ютерній чи магнітно-резонансній томографії;
- набуті симетричні рухові розлади: парези, патологічні рефлекси, атаксія й ін.
13. Зміни в аналізі крові:
- анемія - частота і важкість прямо пропорційні стадії захворювання і ступеню імуносупресії; обумовлена безпосереднім ураженням кісткового мозку ВІЛ, інфекційним токсикозом, геморагічним синдромом, порушення надходження в організм дитини інгредієнтів харчування (заліза, вітамінів, білків) у результаті інфекційного і неінфекційного ураження травного тракту, токсичною дією лікарських препаратів;
- лейкопенія (нижче 3 Г/л) в результаті пригнічення функції кісткового мозку, токсичної дії лікарських препаратів, утворення аутоімунних антинейтрофільних антитіл, дефіцит цинку;
- тромбоцитопенія (нижче 100 Г/л) обумовлена безпосереднім ураженням кісткового мозку ВІЛ, інфекційним токсикозом, аутоімунними процесами, токсичною дією лікарських препаратів.
14. Імунодефіцит:
- часті гострі респіраторні вірусні інфекції;
- дуже тяжкий перебіг таких «дитячих» вірусних інфекцій, як кір і вітряна віспа, які можуть бути основною причиною смерті;
- бактеріальні інфекції з тенденцією до затяжного, рецидивуючого перебігу і генералізації (гнійний отит, синусит, менінгіт, пневмонія з абсцедуванням і захопленням плеври, гнійні ураження шкіри при супутній екземі, бактеріальні ураження суглобів, кісток, багаторазові епізоди бактеріального сепсису, діареї). СНІД-індикаторними захворюваннями є серйозні бактеріальні інфекції, множинні чи рецидивуючі, не менше 2 разів за 2-річний період, підтверджені гемокультурою, у виді септицемії, пневмонії, менінгіту, остеомієліту, абсцесів різних органів і порожнин (крім отиту, поверхневого шкірно-слизового абсцесу, інфекції, обумовленої катетером у центральній вені);
- опортуністичні інфекції (пневмоцистна пневмонія; мікози: кандидоз, криптококоз, кокцидіоїдоз; бактеріальні інфекції, у тому числі туберкульоз і атипові мікобактеріози; захворювання, обумовлені групою герпес-вірусів; паразитози: токсоплазмоз, криптоспоридіоз);
- пухлини – частота 2%. Розвиваються в результаті дефіциту імунних факторів, що контролюють розвиток пухлин, канцерогенного впливу вірусу Епштейна – Барр, вірусу герпесу 8-го типу, вплив лікарських препаратів. Частіше зустрічаються негоджкінські лімфоми, що локалізуються поза лімфатичними вузлами (у кістках, травному тракті, печінці, легенях), а також первинні В-клітинні лімфоми ЦНС.
Діагностика ВІЛ-інфекції. Лабораторні методи діагностики ВІЛ-інфекції можна умовно розподілити на 2 основні категорії - специфічні та неспецифічні.
Специфічне лабораторне дослідження передбачає виявлення специфічних ознак (маркерів) присутності ВІЛ в біологічному матеріалі пацієнта. До них відносяться:
- безпосереднє виділення ВІЛ;
- визначення його структурних антигенів;
- визначення генетичного матеріалу вірусу;
- визначення специфічних антитіл до ВІЛ.
До неспецифічних ознак відноситься наявність імунодефіциту, що з'ясовується проведенням комплексного імунологічного дослідження крові з обов'язковим визначенням вмісту Т-лімфоцитів хелперів (CD4+- клітин).
1. Імуноферментний аналіз (ІФА). Досліджують сироватку крові на 2-х тест-системах з метою виявлення сумарних антитіл до ВІЛ. Активну інфекцію у дитини, що народилася від ВІЛ-інфікованої матері, виявляють через 15–18 місяців, коли у неї з'являються власні антитіла до ВІЛ.
2. Імуноблотінг (вестерн-блот). Досліджують сироватку крові (після отримання позитивного результату в ІФА) з метою виявлення антитіл до ядерних і оболонкових глікопротеїдів або протеїнів віріона ВІЛ. Основною діагностичною і прогностичною ознакою методу є виявлення антитіл до антигенів gp24, gp41, gp120, gp160. Позитивними вважають проби, в яких виявлені антитіла до 2-3 глікопротєїдів ВІЛ.
3. Полімеразна ланцюгова реакція (ПЛР) виявляє генетичний матеріал вірусу. Це особливо важливо у разі вертикальної трансмісії, коли антитіла матері в крові інфікованої і неінфікованої дитини зберігаються до 18 міс.
4. Імунохроматографічний аналіз використовується як скринінговий метод для визначення антитіл до ВІЛ.
Звичайно антитіла до ВІЛ з'являються у 90-95 % заражених протягом 3-х місяців після зараження, у 5-9 % - через 6 місяців від моменту зараження, і в 0,5-1 % - у більш пізній термін. Найбільш раннім терміном виявлення антитіл вважається 2 тижні від моменту зараження.
Виявлення антитіл до ВІЛ включає два етапи. При одержанні першого позитивного результату аналіз проводиться ще 2 рази (з тією ж сироваткою й у тій же тест-системі). При одержанні хоча б ще одного позитивного результату (два позитивних результати з трьох постановок) сироватка досліджується в іншій тест-системі, обраної для підтвердження. При позитивному результаті аналізу і в другій тест-системі сироватку направляють на дослідження в імунному блотінгу, який дозволяє виявляти не сумарні антитіла до структурних компонентів ВІЛ, а антитіла до окремих його антигенів, що часто дозволяє визначити не лише наявність ВІЛ у пацієнта, але й певною мірою з'ясувати давність зараження.
Якщо в другій тест-системі результат виявився негативним, сироватка досліджується в третій тест системі. У випадку негативного результату аналізу і в другий, і в третій тест-системі видається висновок про відсутність антитіл до ВІЛ, а при позитивному результаті в третій тест-системі сироватка також направляється на дослідження в імунному блотінгу.
Результати останнього інтерпретуються як позитивні, сумнівні і негативні. Позитивний результат свідчить про наявність у досліджуваному матеріалі антитіл до ВІЛ, негативний - про їх відсутність. При одержанні невизначеного (сумнівного) результату в повному обсязі проводяться повторні дослідження на антитіла до ВІЛ через 3 місяці, і якщо сумнівні результати зберігаються, - ще через 6 місяців. Якщо і через 6 місяців знову будуть отримані невизначені результати, а у пацієнта фактори ризику зараження і клінічних симптомів ВІЛ-інфекції не будуть виявлені, результат розцінюється як хибно позитивний. Але при наявності епідеміологічних і клінічних показань ці дослідження за призначенням лікаря повторюються через певний час.
Тест
| Оцінка тесту
| ВІЛ-культура
| Специфічний високоінформативний тест
| АнтиВІЛ Іg G
| Позитивний результат у перші 9 міс (ІФА, імуноблотинг) може бути зумовлений наявністю материнських антитіл
| Антиген р24
| Специфічність — 65%
| АнтиВІЛ Іg М
| Специфічність — близько 65%
| ПЛР
| Високоспецифічний і чутливий тест, звичайно у дітей старше 2 міс
| АнтиВІЛ Іg А
| Високочутливий тест у дітей віком 2-3 міс
| Поліклональна гіпергам-маглобулінемія
| У дітей з перших місяців життя тест неспецифічний
| Лейкопенія, тромбоцитопенія
| У дітей з перших місяців життя тест неспецифічний
| Зменшення кількості СД4+-Т-лімфоцитів і співвідношення СД4+/СД8+
| У дітей з перших місяців життя тест неспецифічний
|
ВІЛ-інфікованою дитина віком до 18 міс вважається, якщо отримані позитивні результати двох окремих обстежень з використанням однієї або більше методик: виділення культури ВІЛ, ПЛР, р24-антиген. Діти віком старше 18 міс. вважаються інфікованими, якщо в них позитивний результат на анти-ВІЛ у разі проведення ІФА та ІБ або позитивні ВІЛ-культура, або ПЛР, або р24-антиген.
Дітям з підтвердженою ВІЛ-інфекцією проводять лабораторний контроль прогресування ВІЛ-інфекції:
1. Оцінка ступеня імуносупресії. Визначення CD4+-Т-лімфоцитів, проведене в динаміці, дозволяє з високою точністю прогнозувати подальший перебіг ВІЛ-інфекції, оцінити ризик розвитку опортуністичних інфекцій та інших станів, обумовлених ВІЛ-інфекцією, оцінити ефективність проведеної АРТ.
Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 590 | Нарушение авторских прав
1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |
|