АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клініка ВІЛ-інфекціїу дітей

1. Недоношеність та (або) затримка внутрішньоутробного розвитку – у дітей, які народжені від ВІЛ-інфікованих жінок. Характерний дизморфічний синдром: мікроцефалія, гідроцефалія, симптоми енцефалопатії, кальцифікація м'я­ких тканин мозку. Можуть спостерігатися інші інфекції, зараження якими відбулося в перинатальний період (сифіліс, гепатити В, С, герпес-інфекція, цитомегаловірусна інфекція та ін).

2. Збільшення периферичних лімфатичних вузлів – один з ранніх симптомів:

- збільшення одного чи більше периферичних лімфатичних вузлів розміром приблизно 0,5 – 1 см у двох групах чи білатерально в одній групі;

- лімфатичні вузли безболісні при пальпації, не спаяні з навколишніми тканинами, шкіра над ними звичайного кольору і температури;

- збільшення лімфовузлів носить стійкий характер, триває 3 місяці та більше і не пов'язано з гострими запальними процесами.

3. Гепато- і спленомегалія – ранній симптом ВІЛ-інфекції:

- збільшення печінки і селезінки триває протягом 3 місяців і більше;

- печінка і селезінка можуть виступати з-під краю реберної дуги на 2 – 5 см;

- край печінки і селезінки еластичний, безболісний при пальпації;

- при біохімічних дослідженнях відзначають значне збільшення показників тимолової проби (можливо, і рівнів трансаміназ);

- наявність гіпербілірубінемії не характерна для ВІЛ-інфекції і свідчить скоріше про наявність гепатиту.

4. Порушення темпів фізичного розвитку, що пов׳язано з:

- частими інфекційними захворюваннями;

- підвищеними енергетичними витратами організму;

- порушенням всмоктування живильних речовин у кишках (синдром мальабсорбції);

- різними соціальними причинами.

5. Синдром виснаження (вастинг-синдром::

- втрата більше 10% маси тіла;

- підвищення температури тіла постійного чи інтермітуючого характеру протягом 30 днів і більше;

- хронічна діарея (рідкі випорожнення два рази та більше на день) протягом 30 днів і більше.

6. Ураження шкіри - інфекційні (грибкові, бактеріальні, вірусні), себорейний чи атопічний дерматит, короста, контагіозний молюск, васкуліт, плямисто-папульозний висип.

7. Паротит - слинні залози припухлі, еластичні, безболісні, шкіра над ними незмінена.

8. Ураження органів дихання - може бути обумовлено бактеріальними збудниками, а також опортуністичними інфекціями:

- пневмоцистна пневмонія – це опортуністична інфекція, що спостерігається у 30 – 40% дітей із клінічною маніфестацією ВІЛ-інфекції у віці між 3 і 6 міс. при швидкому прогресуванні захворювання, або старше 1 року при тяжкій імуносупресії (CD4⁺-Т-лімфоцити – менш ніж 15%). Пневмоцистна пневмонія є СНІД-індикаторним захворюванням;

- лімфоїдна інтерстиціальна пневмонія / легенева лімфоїдна гіперплазія (ЛІП/ЛЛГ) – це специфічний для ВІЛ-інфекції у дітей стан. ЛІП/ЛЛГ діагностують у дітей віком від 1 року, частіше в 2,5 – 3 роки при повільному прогресуванні захворювання.

9. Ураження серцево-судинної системи (серцева недостатність) - спостерігається у ВІЛ-інфікованих дітей з клінічними проявами СНІДу і (або) важким ступенем імуносупресії.

10. Ураження травного тракту - зустрічається дуже часто, що може бути обумовлено інфекціями, синдромом мальабсорбції, токсичним впливом лікарських препаратів:

- зниження апетиту;

- нудота і блювання; хронічна діарея (тривалістю більше 1 місяця);

- збільшення живота, обумовлене здуттям кишок і збільшенням розмірів печінки і селезінки;

- випадіння прямої кишки.

11. Нефропатія – може бути обумовлена інфекційними захворюваннями, порушеннями водно-електролітного балансу, токсичним впливом лікарських препаратів, гострим тубулярним некрозом та інтерстиціальним нефритом:

- протеїнурія;

- нефротичний синдром;

- ниркова недостатність.

12. Ураження ЦНС в результаті безпосереднього впливу ВІЛ на клітини нервової системи, опортуністичних інфекцій і пухлин, токсичного впливу медикаментів.

ВІЛ-енцефалопатія – прогресуюче СНІД-індикаторне захворювання, виникає при безпосередньому впливі ВІЛ на клітини нервової системи. Характерний як мінімум, один з перерахованих нижче симптомів, наявний протягом 2-х місяців і більше при відсутності інших захворювань, крім ВІЛ-інфекції, що пояснюють ці симптоми:

- порушення уваги чи втрата навичок інтелектуальних функцій, що виявляються при стандартному неврологічному обстеженні чи за допомогою нейрофізіологічних тестів;

- порушення росту головного мозку або набута мікроцефалія, що виявляється при вимірюванні окружності голови, або атрофія головного мозку, що виявляється при комп'ютерній чи магнітно-резонансній томографії;

- набуті симетричні рухові розлади: парези, патологічні рефлекси, атаксія й ін.

13. Зміни в аналізі крові:

- анемія - частота і важкість прямо пропорційні стадії захворювання і ступеню імуносупресії; обумовлена безпосереднім ураженням кісткового мозку ВІЛ, інфекційним токсикозом, геморагічним синдромом, порушення надходження в організм дитини інгредієнтів харчування (заліза, вітамінів, білків) у результаті інфекційного і неінфекційного ураження травного тракту, токсичною дією лікарських препаратів;

- лейкопенія (нижче 3 Г/л) в результаті пригнічення функції кісткового мозку, токсичної дії лікарських препаратів, утворення аутоімунних антинейтрофільних антитіл, дефіцит цинку;

- тромбоцитопенія (нижче 100 Г/л) обумовлена безпосереднім ураженням кісткового мозку ВІЛ, інфекційним токсикозом, аутоімунними процесами, токсичною дією лікарських препаратів.

14. Імунодефіцит:

- часті гострі респіраторні вірусні інфекції;

- дуже тяжкий перебіг та­ких «дитячих» вірусних інфекцій, як кір і вітряна віспа, які можуть бути основною причиною смерті;

- бактеріальні інфекції з тенденцією до затяжного, рецидивуючого перебігу і генералізації (гнійний отит, синусит, менінгіт, пневмонія з абсцедуванням і захопленням плеври, гнійні ураження шкіри при супутній екземі, бактеріальні ураження суглобів, кісток, багаторазові епізоди бактеріального сепсису, діареї). СНІД-індикаторними захворюваннями є серйозні бактеріальні інфекції, множинні чи рецидивуючі, не менше 2 разів за 2-річний період, підтверджені гемокультурою, у виді септицемії, пневмонії, менінгіту, остеомієліту, абсцесів різних органів і порожнин (крім отиту, поверхневого шкірно-слизового абсцесу, інфекції, обумовленої катетером у центральній вені);

- опортуністичні інфекції (пневмоцистна пневмонія; мікози: кандидоз, криптококоз, кокцидіоїдоз; бактеріальні інфекції, у тому числі туберкульоз і атипові мікобактеріози; захворювання, обумовлені групою герпес-вірусів; паразитози: токсоплазмоз, криптоспоридіоз);

- пухлини – частота 2%. Розвиваються в результаті дефіциту імунних факторів, що контролюють розвиток пухлин, канцерогенного впливу вірусу Епштейна – Барр, вірусу герпесу 8-го типу, вплив лікарських препаратів. Частіше зустрічаються негоджкінські лімфоми, що локалізуються поза лімфатичними вузлами (у кістках, травному тракті, печінці, легенях), а також первинні В-клітинні лімфоми ЦНС.

Діагностика ВІЛ-інфекції. Лабораторні методи діагностики ВІЛ-інфекції можна умовно розподілити на 2 основні категорії - специфічні та неспецифічні.

Специфічне лабораторне дослідження передбачає виявлення специфічних ознак (маркерів) присутності ВІЛ в біологічному матеріалі пацієнта. До них відносяться:

- безпосереднє виділення ВІЛ;

- визначення його структурних антигенів;

- визначення генетичного матеріалу вірусу;

- визначення специфічних антитіл до ВІЛ.

До неспецифічних ознак відноситься наявність імунодефіциту, що з'ясовується проведенням комплексного імунологічного дослідження крові з обов'язковим визначенням вмісту Т-лімфоцитів хелперів (CD4+- клітин).