АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні критерії неефективності АРТ

1. Розвиток нових захворювань, що відносяться до ІІІ чи IV клінічної стадії ВІЛ-інфекції, або їх повернення не менш ніж через 24 тижня після початку першої лінії АРВТ.

2. Зниження чи недостатні темпи росту у дітей, незважаючи на адекватне харчування і відсутність інших несприятливих факторів або захворювань.

3. Прогресуюче погіршення функції ЦНС (затримка росту головного мозку; погіршення когнітивної функції (встановлюється на підставі психометричного тестування); клінічні ознаки порушення рухових функцій; втрата навичок).

4. Маніфестація нових опортуністичних інфекцій чи малігнізації, рецидивів стійкого до лікування орального кандидозу або кандидозного езофагіту.

5. Клінічне прогресування необхідно диференціювати з синдромом імунної реконституції, який частіше спостерігається у дорослих, коли АРТ починається в стані глибокої імуносупресії.

6. Синдром імунної реконституції супроводжується розвитком опортуністичних інфекцій протягом перших 3 - 6 місяців після початку АРТ на фоні швидкого відновлення кількості CД4-лімфоцитів.

Імунологічні критерії неефективності АРТ.

Імунологічна неефективність терапії може бути первинною і вторинною.

При первинній імунологічній неефективності кількість CД4⁺ залишається низькою і протягом лікування не перевищує граничні значення вікових показників, що використовуються як критерії для початку АРТ.

Вторинна імунологічна неефективність характеризується зростанням показників CД4 після початку АРТ з подальшим зниженням їх рівня нижче граничних значень вікових показників, що використовуються як критерії для початку АРТ.

Таким чином, визначення імунологічної неефективності базується на даних аналізу динаміки показників CД4-лімфоцитів.

1. Розвиток важкого ступеня імуносупресії (з урахуванням віку) після періоду імунного відновлення.

2. Повільне прогресування (більше шести місяців) імуносупресії до нового рівня (з урахуванням віку дитини), що підтверджено двома дослідженнями.

Швидке зниження (до 6 місяців) рівня CД4⁺ нижче граничного значення важкого ступеня вікової імуносупресії.

Вірусологічні критерії неефективності АРТ.

1. У дітей, що одержують 2НІЗТ + 1ІП через 8 – 12 тижнів лікування, спостерігається зниження базового рівня вірусного навантаження приблизно у 10 разів (1,0 log₁₀), а в дітей, що одержують менш сильнодіючу АРТ, зниження вірусного навантаження менш, ніж у 5 разів (0,7 log₁₀) у порівнянні з базовим рівнем.

2. Через 4 – 6 місяців після початку АРТ вірусне навантаження не знижауться до рівня, що не проявляється.

3. Після періоду рівня вірусного навантаження, що не проявляється, РНК ВІЛ визначається в плазмі крові.

4. У дітей у віці від 2 років спостерігається підвищення вірусного навантаження більш ніж у 3 рази (більш 0,5 log₁₀), а у дітей віком до 2 років підвищення вірусного навантаження більш ніж у 5 разів (більш 0,7 log₁₀).

Побічні ефекти АРВ-препаратів можуть бути:

- гострими (з’являються одразу після призначення);

- підгострими (з’являються через 1 – 2 дні після призначення);

- хронічними або пізніми (виникають після тривалого часу прийому препаратів).

Побічні дії можуть варіювати від помірних до важких і загрозливих для життя.

1. Гематологічні побічні дії – викликане ліками пригнічення кісткового мозку (анемія, гранулоцитопенія і рідко – тромбоцитопенія) – найчастіше спостерігаються при призначенні AZT.

2. Мітохондріальна токсичність (включаючи лактат-ацидоз, гепатотоксичність, панкреатит, периферичну нейропатію) пов’язана з прийомом НІЗТ, частіше зустрічається при застосуванні D4T, менш – при застосуванні AZT, 3TC і ABC

3. Ліподістрофія та метаболічний синдром частіше спостерігаються при прийомі сумісному примінені D4T та ІП. Основні клінічні ознаки включають порушення розподілу жиру; периферичну ліпоатрофію (частіше викликаються D4T і AZT); зміну зовнішнього габітусу; гіперліпідемію; гіперглікемію; резистентність до інсуліну; цукровий діабет; остеопенію; остеопороз і остеонекроз.

4. Алергічні реакції (гіперчутливість та висип на шкірі) більш характерні для ННІЗТ, але можуть виникати і внаслідок прийому АВС.

Друга лінія АРТ. Доцільність заміни першої лінії АРТ на схему другої лінії може розглядатись не раніше, як після 24 тижнів від початку АРТ на підставі встановлення неефективності лікування. Схема другої лінії включає три нових АРВ-препарати.

Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 567 | Нарушение авторских прав