АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Клінічні критерії

Прочитайте:
  1. Анафілактичний тип алергії: алергени, періоди і механізм розвитку, клінічні прояви, профілактика.
  2. Діагноз і клінічні дослідження, що рекомендуються.
  3. Діагностичні критерії.
  4. ЕКГ Критерії.
  5. ЗАГАЛЬНІ КЛІНІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ХРОМОСОМНИХ ХВОРОБ.
  6. Загальні уявлення. Основні клінічні вияви. Класифікація.
  7. Імунопатологічні механізми та клінічні синдроми найбільш розповсюджених аутоімунних захворювань
  8. Клініка та клінічні варіанти перебігу виразкової хвороби
  9. Клінічні діагностичні критерії ЮРА
  10. Клінічні задачі для самопідготовки

1. Інкубаційний період - від декількох годин до 7 діб.

2. Початковий період (від початку захворювання до появи висипу) – триває декілька годин – 1-2 доби, характеризується гострим початком, наявністю синдромів інтоксикації (підвищення температури тіла, головний біль, млявість, блювота) та ангіни (біль у горлі, відмежована яскрава гіперемія слизової ротоглотки, дрібноточкова енантема на м׳якому піднебінні, катаральний лімфаденіт регіонарних лімфовузлів).

3. Період висипань:

а) Фаза розпалу триває 1-2 діб. Характерно:

- максимальна інтоксикація (гарячка до 39-40 °С, язик обкладений білим нальотом);

- типичне обличчя хворого («маска Філатова»): блідий носо-губний трикутник, рум'яне­ць щік, малиновий кольор губ;

- відмежована гіперемія м׳якого піднебіння («палаючий зів»);

- енантема на м׳якому піднебінні;

- ангіна (гіпертрофовані мигдалики, катаральна, лакунарна, фолікулярна чи некротична ангіна);

- регіонарний підщелепний або шийний лімфаденіт;

- шкіра суха, шорстка;

- висипка – на гіперемійованому фоні шкіри виявляється яскраво-червоний дрібнокрапчастий висип, який за кілька годин поширюється на все тіло; характерна локалізація висипу: згинальні поверхні кінцівок, передня і бокові поверхні шиї, бокові поверхні тулуба, живіт, внут­рішня поверхня стегон, шкіра природних складок. На цих ділян­ках шкіри висип буває більш рясним, яскравішим і зберігається протягом більш тривалого часу. В природних та штучних складках можуть з'являтися дрібні петехії, які утворюють гемо­рагічні стрічки (симптом Пастіа);

- позитивний симптом «щипка» — поява нових елементів висипу, петехій після фізичної дії на шкіру;

- білий дермографізм - у перші 3-4 доби захворювання має довгий прихований період і короткий явний;

- симпатична фаза «скарлатинозного» серця: тахікардія, підвищення артеріального тиску.

б) Фаза згасання:

- нормалізація температури тіла до 3-4 дня;

- гіперемія обличчя починає зникати з 2-3-го дня хвороби, проте блідість носогубного трикутника може залиша­тися до 6-7-го дня;

- язик з 2-3 дня очищується, на 4-5 добу стає «малиновим», проступають збільшені сосочки; блідніє до 10-12 дня, зберігає виражені сосочки;

- енантема зникає з 2-3 дня, гіперемія блідніє до 6-7 дня;

- розміри лімфовузлів нормалізуються до 4-5 дня;

- з 2-3 до 6 дня згасає гіперемійований фон шкіри, колір висипу стає менш вираженим, далі майже повністю зникає на спині, грудях, але залишається ще досить рясним у місцях його типової локалізації;

- симптом Пастіа зникає в кінці 1-го — на по­чатку 2-го тижня;

- білий дермографізм - короткий прихований і довгий явний період;

- вагус-фаза «скарлатинозного» серця: брадикардія, аритмія, зниження артеріального тиску, розширення меж серця, систолічний шум на вер­хівці, акцент або розщеплення 11 тону на легеневій артерії. Ці зміни зумовлені в першу чергу порушенням балансу у вегетативній нервовій системі, а не безпосереднім ураженням сер­ця.

4. Період реконвалесценції розпочинається з другого тижня (10-14 дні):

- язик «сосочковий»;

- лущення шкіри починається на 2-3-му тижні хвороби. Воно з'являється у вигляді тріщинок шкіри біля країв нігтів і в подальшому поширюється на кінчики пальців, на долоні чи підошви. На обличчі, шиї лущення висівкоподібне, на тулубі, кінцівках — дрібнопластинчате, на кистях та ступнях — великопластинчате;

- вагус-фаза «скарлатинозного» серця утримується 2-4 тижні;

- підвищення чутливості до стрептококової інфекції, можливість ускладнень.

Критерії тяжкості:

Легка форма: температура тіла підвищена до 38 °С, помірно виражені симптоми інтоксикації, загальний стан задовільний, катаральна ангіна, незначний висип на шкірі, клінічні симптоми тривалістю 3-5 днів.

Середньо-тяжка форма: температура тіла підвищена до 39 – 40 °С, тривалість 5 - 7 днів, головний біль, повторна блювота, яскравий, інтенсивний висип на шкірі, фолікулярна, лакунарна ангіна, енантема на м׳якому піднебінні, розвиток ускладнень.

Тяжка форма: значно виражений інтоксикаційний синдром, температура тіла до

40 °С та вище, можливі менінгеальні симптоми, судоми, порушення свідомості, висип із ціанотичним відтінком, геморагічний висип, розвиток ускладнень.

Септична форма: характеризується некротичною ангіною, некротичним назофарингітом, розвитком септичних ускладнень.

Ускладнення можна поділити на ранні та пізні, а залежно від фази патогенезу — на ток­сичні, септичні та алергічні.

У ранні терміни захворювання (перший тиждень) виникають токсичні ускладнен­ня, їх виявляють тільки при тяжких токсичних формах скарлати­ни, які на сьогодні майже не зустрічаються. На 2-3-му тижні частіше виникають септичні (лімфаденіт, отит, мастоїдит, синусит, синовіт, рідше — септичний ендо­кардит, гнійний менінгіт, абсцес мозку) та алергічні ускладнення (міокардит, нефрит, синовіт, лімфаденіт).

Слід пам'ятати, що ускладнення можуть виникати при різних формах скарлатини, в тому числі і при легких.

Діагностика.

1. Загальний аналіз крові (лейкоцитоз, нейтрофільоз, зсув формули вліво, еозинофілія, підвищення ШОЕ).

2. Бактеріологічне дослідження слизу із ротоглотки (виділення b-гемолітичного стрептококу групи А).

3. Серологічний метод (наростання титрів антистрептолізину О в динаміці).

Лікування здійснюється переважно в домашніх умовах. Госпіталізації підлягаютьхворі з тяжкими формами скарлатини, з ускладненнями, за епідемічними показами.

1. Ліжковий режим протягом гострого періоду.

2. Етіотропна терапія: антибіотики – при легкій формі пеніциліни або макроліди, при середньо-тяжкій – пеніциліни, при тяжкій - цефалоспорини І-ІІ покоління, кліндаміцин, ванкоміцин. Курс антибіотикотерапії – при легкій формі 10 днів, середньо-тяжкій та тяжкій 10 -14 днів. Шлях введення – при легкій формі – перорально, при середньо-тяжкій - внутрішньом׳язово, при тяжкій – внутрішньовенно.

3. Дезінтоксикаційна терапія: при легкій формі – значна кількість пиття, при середньо-тяжкій та тяжкій формах – інфузії глюкозо-сольових розчинів.

4. Антигістамінні препарати.

5. Препарати, які зміцнюють стінку судин (аскорутин, галаскорбін).

6. Жарознижуючі препарати (парацетамол, ібупрофен).

7. Засоби місцевої санації: полоскання горла дезинфікуючими розчинами, тубус – кварц, тощо.

Профілактика. Специфічна профілактика скарлатини не розроблена. Хворих ізолюють на 7-10 діб, але у дитячі установи допускаються через 22 дні.


Дата добавления: 2015-08-26 | Просмотры: 700 | Нарушение авторских прав



1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 | 18 | 19 | 20 | 21 | 22 | 23 |



При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.004 сек.)