АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Загальні уявлення. Основні клінічні вияви. Класифікація

Нормальним вважається рівень гемоглобіну у чоловіків 132-164 г/л, у жінок –115-145 г/л; рівень еритроцитів у чоловіків – 4-5х10¹²/л, у жінок – 3,7-4,7х10¹²/л. Нормативні показники гемоглобіну у вагітних жінок за даними ВООЗ – 110 г/л.

При дослідженні крові проводять оцінку гематокриту, гемоглобіну, кількісних і морфологічних змін формених елементів крові. Величина гематокриту (Ht) дає уяву про співвідношення між об’ємами плазми і форменних елементів (в основному еритроцитів), отримане після центрифугування крові. Середній об’єм еритроцитів (MCV) визначається автоматичним лічильником і вираховується за формулою:

Одиницею MCV є фетометри, або кубічні мікрометри.

Середній вміст гемоглобіну в еритроцитах (MCH) свідчить про абсолютний вміст гемоглобіну в одному еритроциті в пікограмах і вираховуєтсья за формулою:

Кольоровий показник (КП) відображає середній вміст гемоглобіну в еритроциті і визначається за формулою:

За величиною кольорового показника анемії поділяються на гіпохромні, нормохромні і гіперхромні. Форму і структуру еритроцитів крові досліджують за допомогою світлової мікроскопії, визначаючи анізоцитоз, пойкілоцитоз, поліхромазію, патологічні включення в еритроцитах. Гіпохромія – стан при якому центральний просвіт еритроцита більше 1/3 діаметра всієї клітини. Анізоцитоз – стан, при якому спостерігаються різні за розмірами еритроцити (мікроцити, нормоцити, макро- і мегалоцити), пойкілоцитоз – стан, при якому спостерігаються еритроцити різної форми (сфероцит, акантоцит, серповидна клітина, монетні стовпці, каплеподібні, овалоцити та інші). В еритроцитах можуть спостерігатись патологічні включення: тільця Жолі-Хауелла, тільця Паппенгейма, кільця Кебота, базофільна пунктація клітин.

Заключення про тип кровотворення робиться шляхом співставлення результатів якісного і кількісного дослідження периферійної крові і пунктатів кісткового мозку. Для нормобластного типу кровотворення характерні: нормо- чи гіпохромія еритроцитів, нормоцитоз і мікроцитоз (можливий також і макроцитоз за рахунок збільшення діаметру клітин і при нормальних показниках їх об’єму). Мегалобластний тип кровотворення розпізнається за збільшенням середнього вмісту гемоглобіну в еритроцитах – гіперхромії збільшення не тільки середнього діаметру, але і об’єму клітин (мегалоцитоз).

Основні клінічні вияви. Для усіх видів анемій характерний так званий загальноанемічний симптомокомплекс, основу якого становлять гемічна гіпоксія життєвоважливих органів і процеси компенсації цього стану. Він включає в себе наступні синдроми: синдром ураження шкіри та слизових, церебральний, кардіальний, ендо­кринний, диспептичний та синдром дихальної недостатності

Синдром ураження шкіри та слизових оболонок виявляється їх блідістю, вираженість якої корелює з важкістю анемії.

Для церебрального синдрому характерні скарги на запаморочення, головний біль, подразливість, сонливість, зниження працездатності, швидку втомлюваність, втрата свідомості.

В основі розвитку кардіального синдрому лежить погіршення постачання міокарда киснем, що проявляється кардіалгіями, тахікардією, послабленням серцевих тонів, систолічним шумом на верхівці і/або на основі серця, шумом «дзиґи» над шийними венами. При важкій анемії можуть виникати прояви серцевої недостатності, рефрактерної щодо лікування серцевими глікозидами.

Ендокринний синдром характеризується зниженням за умов гіпоксії основного обміну, а також порушенням менструальної функції у жінок. Іноді чітко виявляються ознаки гіпотиреозу: “симптом брудних ліктів”, мерз­лякуватість, пастозність, сухість шкіри, випадіння волосся, апа­тія тощо. Зниження секреторної функції шлунка, печінки, підшлункової залози при анеміях лежить в основі виникнення диспепсичного синдрому. Дихальна недостатність виявляється прискоренням дихальних рухів (компенсаторна реакція), зменшенням ЖЄЛ, що пов’язують зі зни­женням тонусу дихальних м’язів внаслідок недостатнього забезпечення їх киснем.

Класифікація анемій. Класифікація анемій за етіологією та патогенезом (Ідельсон Л.І., 1979).

1. Анемії, зумовлені крововтратою.

1.1. Гостра постгеморагічна анемія.

1.2. Хронічна постгеморагічна анемія.

2. Анемії, зумовлені порушенням кровотворення.

2.1. Анемії, зумовлені порушенням утворення Нb.

2.1.1. Анемії, зумовлені дефіцитом заліза.

2.1.2. Анемії, зумовлені перерозподілом заліза (при інфекції та запаленні).

2.1.3. Анемії, зумовлені порушенням синтезу або утилізації порфиринів.

2.1.4. Анемії, зумовлені порушенням синтезу гема і глобіна.

2.2. Анемії, зумовлені порушенням синтезу ДНК або РНК (мегалобластичні анемії).

2.3. Анемії, зумовлені порушенням процесу поділу еритроцитів (дизеритропоетичні).

2.4. Анемії, зумовлені пригніченням проліферації клітин кісткового мозку.

2.5. Анемії, зумовлені заміщенням кровотворного кісткового мозку пухлинним процесом.

2.6. Анемії, зумовлені порушенням продукції еритропоетина або появою інгібіторів до нього.

2.6.1. Анемії, зумовлені зниженням потреби в кисні (гіпотиреоз, голодування, ендокринна патологія).

2.6.2. Анемії, зумовлені підвищеним руйнуванням еритропоетина (червоноклітинна аплазія).

3. Анемії, пов’язані з підвищеним кроворуйнуванням.

3.1. Спадкові гемолітичні анемії:

3.1.1. Спадкові гемолітичні анемії, зумовлені порушенням мембрани еритроцитів.

3.1.2. Спадкові гемолітичні анемії, зумовлені порушенням активності ферментів еритроцитів.

3.1.3. Спадкові гемолітичні анемії, зумовлені порушенням структури або синтезу Нb.

3.2. Набуті гемолітичні анемії:

3.2.1. Гемолітичні анемії, зумовлені впливом антитіл.

3.2.2. Гемолітичні анемії, зумовлені зміною структури мембрани еритроцитів, обумовленою соматичною мутацією.

3.2.3. Гемолітичні анемії, зумовлені механічним пошкодженням мембрани еритроцитів.

3.2.4. Гемолітичні анемії зумовлені хімічним пошкодженням еритроцитів.

3.2.5. Гемолітичні анемії, зумовлені дефіцитом вітамінів.

3.2.6. Гемолітичні анемії, зумовлені руйнуванням еритроцитів паразитами.

Існує універсальна класифікація анемій (табл. 58).

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 714 | Нарушение авторских прав