АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Функціональна кишкова диспепсія (ФКД). Синдром подразненої товстої кишки

Розрізняють три типи ФКД: 1. Синдром подразненої товстої кишки (ПТК); 2. Спастичний закреп; 3. Функціональний пронос.

Синдром ПТК. Розрізняють періодичний (інтермітуючий), ритмічний і постійний типи синдрому ПТК.

Періодичний тип синдрому ПТК. Основною клінічною ознакою є кишкова коліка. Як правило, хворий прокидається вранці внаслідок раптового болю типу коліки у животі, яка супроводиться покликом на стілець. Перший стілець "коркоподібний" (оформлений, щільний), далі настають повторні поклики, підчас яких кал виділяється все рідшим і, нарешті, така фракційна дефекація завершується виділенням світлого пінистого калу зі слизом. Такі приступи кишкової коліки, при яких з болем спорожнюється увесь кишечник називають дебаклами. Дебакли “з’являються”, як правило, після переїдання, фізичного або психічного напруження, стресу. Дебакли зустрічаються з інтервалом в декілька днів або тижнів. Між дебаклами людина почуває себе добре, хоч і спостерігаються у неї закрепи.

Ритмічний тип ПТК. Симптоми такі ж, але “з’являються” щодня. День у таких осіб почина­ється з ранкової фракційної дефекації. Перший стілець зранку оформлений або “коркоподібний” але через декілька хвилин або годину знову “з’являються” поклики на стілець, при яких кал стає все рідшим. Ці вимушені поклики супроводжують хворого по дорозі на роботу. Після серії таких фракційних дефекацій, найчастіше коли хворий з важкістю прийде на роботу, випорожнення припиняються і решту робочого дня людина почуває себе добре.

Постійний тип ПТК.У таких хворих дебакли постійні, є впродовж усього дня. Такі хворі є, по суті, непрацездатними, їх слід госпіталізувати у гастроентерологічні стаціонари.

Атипові форми ПТК.

Синдром правого підребір’я (описаний Хілаідіті). Цей синдром з’являється при розміщенні товстої кишки між печінкою і діафграгмою. Турбує біль у правому підребер'ї, що нагадує жовчеву коліку (іноді це стає поштовхом до холецистектомії). Діагноз стає ясним після іригоскопії.

Синдром лівого підребір’я. Біль у лівому підребір'ї нагадує стенокардію. Селезінковий кут (на відміну від печінкового кута) є гострим, в ньому часто нагромаджується велика кількість газів, внаслідок цього кишка розтягується, піднімає діафграгму, змінюється положення серця. Ознаки: біль (колікоподібний) у лівому підребір'ї, особливо після вживання молочних страв, картоплі, великої кількості хліба, деяких овочів (груш). Діагноз з'ясовують шляхом виключення іншої патології.

2. Спастичний закреп. Є наслідком порушення моторної функції товстої кишки, її гіпокінезії. Ознаки: нерегулярний стілець, затруднена дефекація.

3.Функціональний пронос. При цьому стілець не менше 3 разів на добу, рідкої консистенції (наслідок гіперкінезії кишечника). Тут має місце гіперкінезія без дискінезії, тому біль (коліка) не спостерігається. Кишечний вміст рідкий, без домішок слизу чи елементів запалення (чим і відрізняється функціональний пронос від ентероколіту). На відміну від ПТК дебаклів при цьому не спостерігається. Дефекація рідким стільцем може спостерігатися як вдень, так і вночі, що зовсім не притаманне ПТК. Іноді при функціональному проносі з'являються ознаки бродиль­ної диспепсії, але ніколи не буває гнильної або жирової диспепсії.

Лікування ФКД.

Основне лікування: заспокоєння хворого, психотерапія є центральною ланкою в лікуванні ФКД. Правила регулярного способу життя: необхідність дотримання фізичної і психічної гігієни, обмеження куріння і вживання алкоголю, режим харчування, заборона продуктів, шкідлива дія яких твердо встановлена. Спеціальне лікування має бути скероване на врегулювання порушень моторики і усунення дисбактеріозу. Дієтичне харчування є важливим засобом боротьби з ФКД. В період загострення застосовують дієту № 4-б. Це фізіологічно повноцінна дієта – колітно-протертий стіл (4 тижні) з обмеженням білків (при гнильній диспепсії), вуглеводів – (при бродильній диспепсії), жирів – (при жировій диспепсії). Всі страви готуються вареними або на парі, протерті.

Стіл № 4в – це колітно-раціональний стіл, при якому виключають сирі овочі, молоко. Страви не обов’язково протерті або приготовлені на пару, вони можуть бути смаженими і тушеними. Такого столу хворий має дотримуватися постійно, або ж перейти на стіл №2 чи №15 як найбільш повноцінні. Разом з тим слід пам'ятати, що:

1. Сприяють спорожненню кишечника – мед, варення, цукор, сливи, чорний хліб, холодна їжа, кефір, "сухе" біле вино, продукти рослинного походження.

2. Затримують спорожнення кишечника – чай, кофе, червоні натуральні вина, чорниці, шипшина, звіробій, протертий суп, темні рідини;

3. Індиферентними стосовно до моторики кишечника є м'ясо й риба, добре спечений пшеничний хліб, дитяча, мука.

Урегулювання кишечної моторики.

При наявності дискінетичного синдрому (коліки): периферичні холінолітики (атропін, метацин), спазмолітики (но-шпа, папаверин, платифілін, дібазол). У разі закрепів їх слід призначати обережно і короткими курсами. Ефективнішими є шестиатомний спирт сорбіт, який прискорює моторику кишечника. Його призначати слід по 50-150 мл 10% р-ну 2-3 рази на день за 30 хв. до їди. Такою ж дієтою володіє ксиліт – (також високоатомний спирт) – в такій же дозі.

Транквілізатори – еленіум, седуксен, триоксазин, мепрабамат, еуноктин. Вони усувають емоційну напруженість, відчуття тривоги, поліпшують сон. Разова доза еуноктину 2-15 мг, седуксену – така ж, еленіуму – 10-40 мг. При іпохондричному синдромі – седуксен (15-20 мг) + трифтазин (5-10 мг) в добу.

Місцевий, вплив на кишечник. Досягають шляхом застосування в’яжучих, обволікуючих і адсорбуючих засобів. Це препарати вісмута і алюмінію. Галат вісмуту – по 0,5-1,0 г 3-4 рази на день. Сучасна медицина застосовує з цією метою колоїдні гелі. Найкращим препаратом подібного типу є маалокс і фосфалюгель. Випускаються у вигляді кульків, кожний з яких містить гель фосфату алюмінію (8,8 г), гель пектину і агар-агару (по 16 г), для смаку доданий природній екстракт апельсину. Препарат фосфалюгель володіє антацидною, адсорбуючою і обволікуючою дією. Антацидна дія його проявляється в шлунку і в верхніх відділах товстої кишки, де він нейтралізує продукти бактеріального бродіння. Міцели препарата “розбухають" в шлунку і кишечнику, внаслідок чого вони утворюють гомогенний шар, який вкриває слизову шлунково-кишкового тракту. Це сприяє адсорбції на поверхні геля бактерій, вірусів, різних шкідливих продуктів, газів. Застосовують по 1-2 пакети 2-3 рази на день за 30 хв. до їди. Препарат не викликає закрепів.

Лікувальні трави.

1. Препарат ромазулан (Румунія) – складається з екстракту ромашки, ефірного масла ромашки, тміну. Призначається всередину ½ ч.л. ромазулану на склянку води;

2. Суміш трав: трави звіробоя, кори крушини по 25 г,трави водяного перця, листя м’яти, трави ромашки по 10 г, ягід ялівця 5 г;

1 столову ложку суміші залити склянкою кип’ятка, настояти 1 годину, вживати по ½ склянки 3 рази на день за 30 хв до їди впродовж 1-2 місяців.

Мікроклізми: 25 г спиртового розчину прополісу; 75 г соняшникової олії; 1 г антипірину; 0,5 г анестезину; 1,0 вітаміну Е.

Вводити після очисної клізми катетером в пряму кишку, ввечері, 10-12 на курс лікування.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 636 | Нарушение авторских прав