АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Хронічний безкам’яний холецистит

Хронічний безкам’яний холецистит (ХБХ) – викликається умовнопатогенною мікрофлорою: стрептококом, стафілококом, синьогнійною паличкою, ентерококом; рідше викликається патогенною мікрофлорою (шигели, черевнотифозна паличка), вірусами і протозойною інфекцією. Мікроби проникають в жовчні шляхи гематогенним, лімфогенним і контактним (з кишечника) шляхом. Розвитку запального процесу сприяє застій жовчі, зміна хімічних властивостей жовчі, сенсибілізація організму до аутоінфекції.

Ураження жовчного міхура можуть спричиняти також паразити – лямблії, аскариди, опісторхи. Паразитарні захворювання жовчного міхура звичайно супроводжуються його запаленням і призводять до численних ускладнень- холангіту, гепатиту, біліарного цирозу печінки, панкреатиту.

Хронічне запалення жовчного міхура може бути катаральним, флегмонозним, гангренозним. Поза загостренням – це в’ялопротікаюче запалення стінки жовчного міхура. Наслідком ХБХ може бути водянка або емпієма жовчного міхура, перихолецистит з постійним вогнищем інфекції.

ХБХ супроводжується втягненням в патологічний процес інших органів травлення (печінки, підшлункової залази) з розвитком реактивних гепатитів та панкреатитів.

Клініка. Основною ознакою ХБХ є біль в правому підребір’ї, рідше одночасно й в підложечній ділянці. Біль іррадіює в праву лопатку, ключицю, плече, плечовий суглоб, рідше – в ліве підребір’я. Часто біль є ниючим, триває днями й тижнями. Деколи на цьому фоні виникає переймоподібний біль, спричинений загостренням запалення в жовчному міхурі. Загострення частіше пов’язані з порушенням дієти, фізичним навантаженням, переохолодженням тощо. Характерно посилення болю після прийому смажених страв, яєць, холодних і газованих напоїв, вина, пива, гострих закусок, а також під впливом нервово-психічного напруження. Посилення болю супроводжується підвищенням температури тіла, нудотою, блюванням, відрижкою, проносом.

Біль при ХБХ може бути й приступоподібним (печінкова коліка), який може поєднуватись з постійним ниючим болем. Приступоподібний біль характерний для запального процесу в шийці і протоці жовчного міхура, постійний - спостерігається частіше при ураженні тіла і дна міхура.

Характерний також гіркий присмак в роті, здуття кишечника, закреп або ж пронос. Іноді при підвищенні температури тіла виникає озноб (частіше це ознака холангіту). Температура тіла підвищується до субфебрильних (катаральне запалення) або і фебрильних (флегмонозне запалення) цифр. Проте в ослаблених хворих і осіб похилого віку внаслідок пониженої реактивності температура тіла навіть при гнійному холециститі залишається субфебрильною або й нормальною. Гектична температура з потінням та ознобом є при поширеному гнійному запаленні (холангіт, емпієма жовчного міхура, абсцесс печінки).

Жовтяниця не характерна для ХБХ, частіше вона є при калькульозному холециститі (обтурація каменем загальної жовчної протоки). В разі ХБХ жовтяничне забарвлення склер і шкіри може бути при затрудненні відтоку жовчі внаслідок нагромадження в загальній жовчній протоці слизу, епітелію, паразитів.

Типова пальпаторна ознака ХБХ – болючість в області жовчного міхура, особливо на вдосі – симптом Кера. Є болючість й при постукуванні по правій підреберній ділянці на висоті вдоху – симптом Лепене. Позитивними є також симптоми Мерфі, Грекова-Ортнера, Мюссі-Георгієвського.

Дуоденальне зондування: В-жовч каламутна, з клаптиками слизу, в ній багато циліндрично-епітеліальних клітин, клітинного детриту. Все це може бути й при дуоденіті, тому не є патогномонічним для холециститу.

Лейкоцити в жовчі швидко руйнуються, в слизу ж зберігаються довше. Посів жовчі дає можливість встановити етіологію запального процесу.

При ХБХ у фазі загострення часто підвищується ШОЕ, з’являються нейтро­фільний лейкоцитоз, зсув лейкоцитарної формули вліво, еозинофілія, С-реактивний протеїн, в крові зростає вміст серомукоїду, фібриногену, гамма- глобулінів.

Рентгенологічні ознаки ХБХ: видовження, звивистість, нерівномірність заповнення міхурової протоки, чергування ділянок розширень і звужень, збільшення тіні жовчного міхура, деформація її, біль після прийому жовчогінного сніданку.

УЗД вказує на потовщення стінки жовчного міхура, наявність в ньому грудочок слизу, порушення скоротливості жовчного міхура.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 652 | Нарушение авторских прав