АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Е. До 1400 мс

140. Основними механізмами, які приймають участь у виникненні порушень серцевого ритму є наступні за винятком:

А. Ектопічний автоматизм.

В. Механізм re-entry.

С. Тригерна активність.

D. Блокада проведення імпульсів.

Е. Апоптоз. *

141. Синусовою тахікардією називають ритм синусового вузла з частотою:

А. До 80 уд./хв.

В. Від 80 до 100 уд./хв.

С. Від 100 до 120 уд./хв.

D. Від 100 до 160 уд./хв. *

E. Більше 160 уд./хв.

142. Екстрасистоли з атріовентрикулярного з’єднання характеризуються:

А. Відсутнім зубцем P.

В. Негативним зубцем P перед QRS.

С. Негативним зубцем P всередині QRS.

D. Негативним зубцем P після QRS.

E. Можливе розміщення, як у В, С і Д. *

143. 5 шлуночкових екстрасистол, що виникли одна за одною, складають корот­кий пароксизм шлуночкової тахікардії і відносять за В.Lown до:

А. V класу.

В. IVа класу.

С. Ivв класу. *

D. III класу.

Е. II класу.

144. Реципрокними називають тахікардії:

А. передсердні.

В. Ті, що генеруються з вогнища підвищеного автоматизму.

С. Ті, які виникають за механізмом “мікро-рі-ентрі”.

D. Ті, що виникають за механізмом “макро-рі-ентрі”.

Е. Ті, які виникають за механізмами “мікро-“ і “макро-рі-ентрі”. *

145. У хворого з пароксизмальною тахікардією зубці Р розміщені після комп­лексу QRS. Якого походження тахікардія?

А. Атріовентрикулярна.

В. Шлуночкова.

С. Передсердна.

D. Атріовентрикулярна або шлуночкова. *

Е. Синусова.

146. Хворому П., 32 років, підчас пароксизму тахікардії зареєстрували через­стравохідну ЕКГ, на якій зубець Р (А) був розміщений на віддалі 75 мс від комп­лексу QRS (V), QRS = 0,08 с.

Яка тахікардія у хворого?

А. Ектопічна передсердна.

В. Реципрокна передсердна.

С. Реципрокна атріовентрикулярна вузлова. *

D. Реципрокна атріовентрикулярна з участю додаткових шляхів прове­дення.

Е. Шлуночкова.

147. У школяра К., 16 років, на уроці фізичного виховання без явної причини раптово почався напад сильного серцебиття. До цього часу не хворів. При аускультації серця після нападу встановлено розщеплення II тону над легеневою артерією. ЕКГ: ритм синусовий, 76 уд./хв. PQ = 0,10 с, QRS = 0,12 с. Яка на Вашу думку причина раптового нападу серцебиття у хворого К.?

А. Вроджена вада серця.

В. Нейроциркуляторна дистонія.

С. Синдром передчасного збудження шлуночків (WPW). *

D. Первинний ревмокардит.

Е. Аритмогенна дисплазія правого шлуночка.

148. У хворої м., 38 років, діагностовані задишка підчас ходьби, кашель, перебої в роботі серця, дрібноміхурцеві хрипи в нижніх відділах легень, аритмічний пульс як за частотою, так і за наповненням – від 76 до 104 уд./хв., дефіцит пульсу – 20-24 уд./хв., АТ – 130/70 мм.рт.ст.

Про яке порушення ритму можна думати у хворої М.?

А. Екстрасистолія.

В. Пароксизмальна тахікардія.

С. Миготлива аритмія. *

D. Синусова аритмія.

Е. Синдром Фредеріка.

149. Хворий В., 54 років, прокинувся зі сну з відчуттям слабкості у правих кінцівках. В анамнезі – інфаркт міокарда, аритмія. Об’єктивно: свідомість збере­жена, шкіра бліда, АТ – 130/90 мм.рт.ст., при аускультації серця – миготлива аритмія. Встановлені моторна афазія, геміпарез, гемігіперестезія.

Який найбільш ймовірний діагноз у хворого В.?

А. Ішемічний інсульт. *

В. Пухлина головного мозку.

С. Минаючий розлад мозкового кровообігу.

D. Субарахноїдальний крововилив.

Е. Гострий енцефаліт.

150. Хворий Р., 42 років, перебуваючи у ЛОР-відділенні з приводу носової кровотечі, раптово впав. Чергова сестра діагностувала відсутність пульсації на великих судинах, АТ – 70/40 мм.рт.ст., ЧСС – біля 160 ударів за хвилину. Тони серця дуже послаблені, часті. ЕКГ: частота скорочень складає 200 уд./хв., комп­лекси QRS широкі – 0,10-0,12 с, амплітуда їх змінюється, в деяких випадках нагадують веретено. Після надання допомоги ЧСС складала 70 уд./хв. ЕКГ: ритм синусовий, правильний, PQ = 0,18 c, QRS = 0,08 c, QT = 0,50 с.

Який механізм тахікардії має місце?

А. Синдром слабості синусового вузла.

В. Набутий синдром подовженого QT. *

С. Синдром WPW.

D. Вроджений синдром подовженого QT.

Е. Синдром тахі-брадикардії.

151. Синдром слабості синусового вузла проявляється наступними ознаками:

А. запомороченнями.

В. прогресуванням серцевої недостатності.

С. Стенокардією.

D. Синоатріальною блокадою.

Е. Всіма вище переліченими ознаками. *

152. Якщо на ЕКГ ритм неправильний, є брадиаритмія, а тривалість інтервалу RR постійно змінюється, то слід запідозрити:

А. Дихальну аритмію.

В. Синусову аритмію. *

С. Синоатріальну блокаду I ступеня.

D. Синоатріальну блокаду II ступеня.

Е. Атріовентрикулярну блокаду II ступеня.

153. Хворий Д., 48 років, лікується впродовж 5 днів з приводу інфаркта нижньої стінки лівого шлуночка. Раптово після повторного больового нападу з’явилась аритмія. ЕКГ: частота передсердних скорочень 76 за хв., шлуночкових – 38 за хв. Інтервали PP і RR одинакові.

Яке ускладнення виникло у хворого Д.?

А. Повна атріовентрикулярна блокада. *

В. Синоатріальна блокада.

С. Синдром слабості синусового вузла.

D. Миготлива аритмія – брадисистолічна форма.

Е. Синдром Фредеріка.

154. У юнака Р., 15 років. який знаходився у стаціонарі на обстеженні раптово з’явився напад: обличчя стало багряним з ціанотичним відтінком, з рота почала виділятись кров’яниста піна, зіниці стали широкими, на світло не реагують, з’явились тонічні, а потім клонічні судоми, які минули спонтанно, після чого він заспокоївся і заснув. На ЕКГ патології не виявлено.

Поставте діагноз хворому Р.

А. Симпато-адреналовий криз.

В. Спазмофілія.

С. Епілепсія. *

D. Синдром Морганьї-Едемса-Стокса..

Е. Емболія легеневої артерії.

155. При повній блокаді правої ніжки пучка Гіса час внутрішнього відхилення у V₁-V₂ складає:

А. < 0,04 с.

В. 0,04 с.

С. > 0,04 с.

D. 0,06 с.

Е. > 0,06 с. *

156. Електромеханічна дисоціація характеризується:

А. Збереженою електричною активністю.

В. Збереженою механічною активністю.

С. Відсутністю електричної активності.

D. Відсутністю механічної активності.

Е. Збереженою електричною при відсутності механічної активності. *

157. За класифікацією Вільямса хінідін, новокаїнамід, дізопірамід (ритмілен), аймалін відносяться до одного з наступних класів антиаритмічних препаратів:

А. – IV.

В. – III.

С. – IБ.

D. – IА. *

Е. – IС.

158. Пропранолол впливає лише на:

А. Автоматизм серця.

В. Провідність по передсердях і АВ-з’єднанню.

С. Скоротливість міокарда.

D. Впливає на всі вище перечислені властивості серця. *

Е. Не впливає ні на одну з наявних властивостей серця.

159. Для лікування передсердних порушень ритму серця використовують всі антиаритмічні препарати, за винятком:

А. Верапамілу.

В. Дигоксину.

С. Пропранололу.

D. Новокаїнаміду.

Е. Лідокаїну. *

160. Хворий Ж., 29 років, після фізичного навантаження відчув серцебиття, втратив свідомість. Пульс 200 уд./хв., ниткоподібний, Ат – 90/60 мм.рт.ст.

ЕКГ: QRS = 0,08 с, зубці Р не візуалізується.

Хворому Ж. показаний:

А. Мезатон.

В. Строфантин.

С. Нітрогліцерин.

D. Хінідин.

Е. АТФ. *

161. У хворої Л., 40 років, раптово виник приступ серцебиття, болю в ділянці серця. Пульс 170 уд./хв. АТ – 110/70 мм.рт.ст. На ЕКГ – ширина комплексу QRS = 0,08.

З чого слід починати допомогу хворій Л.?

А. Непрямий масаж серця.

В. АТФ – 2 мл 1% розчину внутрішньовенно струменево.

С. Виконати пробу з подразненням каротидного синуса. *

D. Новокаїнамід – 10мл 10% розчину на фізіологічному розчині внутрішньо­венно струменево.

Е. Черезстравохідна стимуляція.

162. Хворий А., 56 років, хворіє на міокардитичний кардіосклероз, ускладнений миготливою аритмією. Частота шлуночкових скорочень складає близько 90 уд./хв. Є ознаки серцевої недостатності III ФК за NYHA.

Яке лікування треба призначити хворому А.?

А. Аспірин + дигоксин + верапаміл. *

В. Гепарин + корінфар + кордарон.

С. Нітронг + гептрал + строфантин.

D. Атенолол + пропафенон + аспірин.

Е. Хінідин + новокаїнамід + верапаміл.

163. За 24 год. до кардіоверсії слід вімінити:

А. Хінідин.

В. Дігоксин. *

С. Гепарин.

D. Кордарон.

Е. Аспірин.

164. При огляді хворого Е., 56 років, що раптово втратив свідомість, виявлено бліду шкіру, ціаноз слизових оболонок, холодні кінцівки. Тони серця ритмічні, послаб­лені з частотою 170 уд./хв., Ат - 70/40 мм.рт.ст.

Терапією вибору в дано­му випадку є:

А. Преднізолон.

В. Лідокаїн. *

С. Корінфар.

D. Нітрогліцерин.

Е. Атенолол.

165. Хвора З., 64 років, раптово впала на вулиці. Констатовані відсутність свідо­мості, пульсації великих судин, серцевої діяльності. Зіниці вузькі, дихання рідке, поверхневе.

З чого треба почати реанімаційні заходи у хворої З.?

А. Інтубації трахеї й штучної вентиляції легень.

В. Імплантації штучного водія ритму.

С. Внутрішьовенного введення строфантину.

D. Внутрішьовенного введення лідокаїну.

Е. З удару кулаком по груднині. *

166. Хворий С., 40 років, лікується самостійно з приводу дилатаційної кардіо­міопатії дігоксином в дозі 0,25 мг 2 рази денно упродовж 10 днів. До дільничного терапевта звернувся зі скаргами на нудоту, перебої в роботі серця, порушенням зору (кольорові кола при погляді на джерело світла). Об’єктивно: тони серця неритмічні, миготлива аритмія, ЧСС – 128 уд./хв. печінка на 5 см виступає з-під правого підребер’я. Набряки на ногах, які збільшились в динаміці. ЕКГ: миготлива аритмія, тахісистолічна форма, часті шлуночкові екстрасистоли.

Яка, на Ваш погляд, причина погіршення стану хворого С.?

А. Прогресування захворювання.

В. Екстрасистолія.

С. Інтоксикація дігоксином. *

D. Гострий токсичний гепатит.

Е. Всі вище перелічені фактори разом.

167. Хворий Т., 56 років, скаржиться на періодичні запаморочення (2-3 сек), пербої в роботі серця. Хворіє на гіпертензивну хворобу. Приймає атенолол по 25 мг 2 рази на день всередину; тони серця неритмічні, з частотою скорочень 48 за хв., екстрасистолія. АТ – 160/90 мм.рт.ст.

Якими повинні бути рекомендації лікаря-терапевта хворому Т.?

А. Відмінити атенолол.

В. Відмінити атенолол, призначити кордарон.

С. Відмінити атенолол, призначити інгібітор АПФ. *

D. Додати до атенололу кордарон.

Е. Додати до атенололу дігоксин.

168. У хворого І., 70 років, із стабільною стенокардією навантаження III ФК розвинулась повна АВ-блокада. Частота шлуночкових скорочень – 28 за хв., АТ – 100/60 мм.рт.ст.

Які терапевтичні засоби слід застосувати для порятунку хво­ро­го І.?

А. Преднізолон внутрішньовенно + атропін підшкірно + ніфедіпін всередину + ізад­­рин під язик. *

В. Обзідан + еуфілін + пентамін (всі внутрішньовенно).

С. Ізоптин + преднізолон + лазикс + калію хлорид (всі внутрішньовенно).

D. Еуфілін внутрішньовенно + атропін підшкірно + ізад­­рин під язик.

Е. Строфантин внутрішньовенно + корінфар всередину + ізадрин під язик.

169. Дільничий терапевт звернув увагу на пацієнта В. 20 років, який явно відставав у фізичному розвитку, швидко втомлювався, часто хворів респіра­торними захворюваннями. Об’єктивно: бліда шкіра, грубий систолічний шум у IV і V міжребір’ях зліва біля грудини. Рентгенологічно: посилення легеневого судин­ного малюнка, збільшення лівого шлуночка. ЕКГ: Р-mitrale, відхилення електричної осі серця вліво. Лікар направив хворого на ЕхоКГ, поставивши наступний попередній діагноз:

А. Нейроциркуляторна дистонія.

В. ревматизм, поворотній ревмокардит.

С. Гіпертрофічна кардіоміопатія без обструкції.

D. Вроджена вада серця – дефект міжшлуночкової перетинки (ДМШП). *

Е. Вроджена вада серця – відкрита аортальна протока (Боталова).

170. сімейний лікар звернула увагу на дівчинку 12 років, яка відставала у фізичному розвитку, швидко втомлювалась, мала відчуття нестачі повітря. Дівчин­ка бліда, пальці китиць малі, у II міжребір’ї зліва пульсує легенева артерія, там же розщеплення II тону та систолічний шум.

Лікар скерувала хворого на ЕхоКГ та ЕКГ з діагнозом:

А. Вроджена вада серця – дефект міжшлуночкової перетинки (ДМШП).

В. Вроджений синдром пролабування мітрального клапана.

С. Вроджена вада серця – відкрита аортальна протока.

D. Вроджена вада серця – дефект міжпередсердної перетинки типу “Ostium secundum”. *

Е. Коарктація аорти.

171. Хвора Т., 30 років, неодноразово поступає із скаргами на раптові напади задухи, яка супроводжується кашлем, клекотом у грудях. Такі напади частіше виникають вдень, після навіть неважких фізичних навантажень. В анамнезі – ревматизм. Об’єктивно: характерний вираз обличчя (facies mitralis), положення ортопное, дистанційні хрипи в легенях, аускультативно – середньо- та велико­міхурцеві хрипи майже на всій площі обох легень. Серце: посилений I тон на верхівці, там же пресистолічний шум, виражений “тон відкриття мітрального клапана”, шум Грехем-Стіла у II міжребір’ї зліва.

Про що йдеться в даному випадку?

А. Атипову, – набрякову, – форму мітрального стенозу. *

В. афонічний мітральний стеноз.

С. Status cardioepilepticus.

D. Гіперадренергічну форму мітрального стенозу.

Е. Атріомегалічну форму мітрального стенозу.

172. На “Д”-обліку у сімейного лікаря є хвора М., 42 років, яка подає скарги на задишку, кровохаркання, важкість у правому підребір’ї, опухання стіп. Хворіє з 20-річного віку. У дитинстві часті ангіни. Об’єктивно: у легенях в нижніх від­ділах вологі хрипи, тони серця аритмічні, ЧСС 80-92-110 уд./хв., посилений I тон на верхівці, там же пресистолічний шум, акцент II тону на легеневій артерії. ЕКГ: відсутній зубець Р, інтервали “R-R” – різні, електрична вісь відхилена вправо. ЕхоКГ: фракція викиду 39%, діаметр лівого передсердя – 6 см, діаметр лівого шлуночка – 5 см.

Про яку набуту ваду серця йдеться в даному випадку?

А. Комбіновану мітральну ваду серця з перевагою недостатності мітрального клапана.

В. Комбіновану мітральну ваду серця з перевагою стенозу.

С. Мітральний стеноз – “чистий”. *

D. Недостатність мітрального клапана.

Е. Поєднана мітрально-аортальна вада серця.

173. Хворий н., 27 років, подає скарги на задишку, запаморочення та епізоди непритомності при фізичних навантаженнях. Сімейний лікар звернув увагу на блідість шкіри, малий і частий пульс, низький АТ – 90/60 мм.рт.ст. При аускуль­тації серця у II міжребір’ї справа – виражений систолічний шум, пальпаторно – систолічне тремтіння грудної клітки, що нагадує “котяче муркотіння”.

Сімейний лікар поставив хворому Н. наступний діагноз:

А. Недостатність мітрального клапана.

В. Недостатність аортального клапана.

С. Мітральний стеноз III ступеня.

D. Стеноз аортального клапана. *

Е. Недостатність клапана легеневої артерії.

174. На амбулаторний прийом терапевта звернувся хворий д., 49 років, який подавав скарги на біль в ділянці серця, який зменшується при фізичному навантаженні, але посилюється вночі, задишку, серцебиття, відчуття пульсації у скронях. АТ 200/60 мм.рт.ст., пульс швидкого наповнення і швидкого спаду. У II міжребір’я справа від грудини протодіастолічний шум. ЕхоКГ: діаметр лівого передсердя – 4 см, діаметр лівого шлуночка – 8 см, високочастотна осциляція передньої стулки мітрального клапана.

Терапевт поліклініки поставив хворому Д. діагноз:

А. Аортальний стеноз.

В. Аортально-мітральний стеноз.

С. Недостатність аортального клапана. *

D. Гіпертрофічна кардіоміопатія із субаортальною обструкцією.

Е. Недостатність трикуспідального клапана.

175. Хворий І., 36 років, звернувся до дільничного терапевта у зв’язку із скаргами на задишку, серцебиття, швидку втому, кровохаркання. Об’єктивно: на щоках рум’янець з ціанотичним відтінком, який посилюється при фізичному навантаженні, на верхівці серця – посилений I тон, пресистолічний шум, над аортою – систолічне дрижання пальпаторно і систолічний шум аускультативно; пульс 80 уд./хв., ритм правильний, АТ 100/60 мм.рт.ст.

Дільничний терапевт скерував хворого на ЕхоКГ, поставивши наступний попередній діагноз:

А. Мітральний стеноз в комбінації з аортальною недостатністю.

В. Мітрально-аортальна недостатність.

С. Мітрально-трикуспідальний стеноз.

D. Мітрально-аортальний стеноз. *

Е. Мітрально-аортально-трикуспідальний стеноз.

176. Хворому П., 40 років, поставлений діагноз: “Ревматизм, неактивна фаза. Недостатність аортального клапана III ступеня, часті епізоди серцевої астми. ХЗСН IIА ступеня, III функціональний клас.”

Яке лікування показане хворому П.?

А. Консервативне – медикаментозне.

В. Протезування аортального клапана. *

С. Операція Бентала.

D. Балонна дилатація аортального клапана.

Е. Санаторно-курортне.

177. Хворий П., 50 років, скаржиться на задишку, серцебиття, знижену працездатність, швидку втомлюваність. Упродовж 6 років хворіє гіпертонічною хворобою. Об-но: межі серця поширені вліво та вверх, тони серця ритмічні, ослаблені. На аорті вислуховується акцент другого тону. АТ 160/100 мм.рт.ст. Живіт м’який, болючий в правому підребер’ї, печінка + 2 см, пастозність гомілок. ЕКГ: ритм синусовий, правильний, відхилення електричної осі вліво, високі зубці R в V5 і V6. ЕхоКГ: товщина передньої стінки лівого шлуночка та міжпередсердної перетинки 1,2 см, кінцево-діастолічний об’єм лівого шлуночка 145 мл, ФВ 58%.

Вкажіть варіант серцевої недостатності.

A. Систолічний.

B. Діастолічний.*

C. Змішаний.

178. Хворий К., 28 років, скарг не подає. 5 років тому лікувався з приводу інфекційно-алергічного міокардиту. Інколи при огляді у терапевта знаходили порушення ритму по типу екстрасистолії. Об-но: межі серця не поширені, тони серця ритмічні, задовільної звучності, чисті. ЧСС – 70/хв, АТ- 120/80 мм.рт.ст. Печінка не збільшена, набряків немає. ЕКГ – помірне зниження біоелектричної активності міокарда, ознаки внутрішлуночкової блокади в ІІІ та aVF відведеннях. При ЕхоКГ ознаки кардіосклерозу, ФВ 55%.

Який метод дослідження буде найбільш інформативним для виявлення у пацієнта безсимптомної дисфункції міокарда.

А. Проба Мастера.

B. Холтерівське моніторування.

C. Коронарографію.

D. Спірометрію.

E. Стрес-ехокардіографію.*

179. Хворий В., 53 роки, знаходиться під спостереженням кардіолога поліклініки з приводу серцевої недостатності, яка розвинулась через 1 рік після перенесеного інфаркту міокарда. Упродовж останнього місяця призначення еналаприлу, нітросорбіду, фуросеміду, аспірину дало позитивний результат: зменшилась задишка, зникла пастозність гомілок. Об-но: хворий дещо збуджений, гіперемія обличча, в легенях – чисте везикулярне дихання, тони серця ослаблені аритмічні, миготлива аритмія, ЧСС 80/хв, дефіцит пульсу 10 ударів, систолічний шум на верхівці. АТ 150/100 мм.рт.ст. Печінка не збільшена. Набряків немає. Лікар вирішив доповнити терапію, застосувавши бета-адреноблокатор.

Який з бета-адреноблокаторів найбільш доцільно призначити даному хворому?

А. Анаприлін.

B. Небілет.

C. Карведілол.*

D. Віскен.

E. Талінолол.

180. Хворий П., 58 років, скаржиться на задишку, серцебиття, знижену працездатність, швидку втомлюваність. 15 років хворіє гіпертонічною хворобою, два роки тому переніс інфаркт міокарда, має ожиріння І ст. Об-но: шкірні покриви бліді, слизові – ціанотичні, руки і ноги набряклі, тургор шкіри знижений, в легенях в нижніх відділах – вологі хрипи, частота дихань 28/ хв. Серце розширено в усі боки, тони серця аритмічні, ослаблені, систолічний шум на верхівці, протодіастолічний ритм галопу. Печінка + 3 см. ЕКГ: ритм синусовий, часті шлуночкові екстрасистоли, ознаки підгострої постінфарктної аневризми та гіпертрофії лівого шлуночка. ЕхоКГ: КДО – 200 мл, ФВ – 43%, зони гіпокінезії та акінезії. В лікуванні хворий отримує гіпотиазид, фуросемід, еналаприл, нітросорбід.

Яким шляхом можна оптимізувати лікування даного хворого:

A. Призначити спіронолактон.*

B. Призначити метопролол.

C. Призначити дігоксин.

D. Призначити предуктал.

E. Призначити гепарин.

181. У хворого Т., 60 р., який з приводу серцевої недостатності отримує упродовж тижня лікування капотеном (25 мг тричі на день), нітросорбідом (20 мг чотири рази на день), фуросемідом (80 мг на добу), спіронолактон (12,5 мг на день), дігоксином (0,25 мг тричі на день) появилась нудота, блювання, перебої в роботі серця. Згодом з’явилось запаморочення до втрати свідомості. На ЕКГ: шлуночкова бігеменія на фоні повної атріовентрикулярної блокади.

Що могло спровокувати розвиток такого стану.

A. Капотен.

B. Нітросорбід.

C. Дігоксин.*

D. Фуросемід.

E. Спіронолактон.

Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 809 | Нарушение авторских прав