 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Епілепсія
МІНИСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ Харківський національний медичний університет
ЕПІЛЕПСІЯ Методичні вказівки для студентів стоматологічного факультету Затверджено Вченою радою ХНМУ. Протокол №__от_____________20____.
Харків ХНМУ 2012 Епілепсія: Метод. вказ. для студентів стоматологічного факультету / Укл. Г.М. Кожина, Л.М. Гайчук. – Харків: ХНМУ, 2012.- 15 с.
Укладачи Г.М. Кожина Л.М. Гайчук
Епілепсія Епілепсія – це хронічне ендогено-органічне захворювання головного мозку, що характеризується парціальними та генералізованими судомними нападами, типовими змінами характеру та мислення, що досягають ступені слабоумства, а також можливим розвитком гострих і хронічних психозів на окремих етапах хвороби. За даними ВОЗ 40 млн. осіб у світі хворіє на епілепсією, поширеність захворювання за різними даними складає від 6 до 12 осіб на 1000 населення. Захворювання може початися в будь-якому віці, але найчастіше у віці до 20 років або після 65 років. Маніфестний симптом хвороби − судомний напад. Класифікація за етіологічними ознаками виділяє 3 типи епілепсії: первинна − ідіопатична (генуінна), основна причина якої спадковість; вторинна −симптоматична (епісиндром) – гетерогенне захворювання із установленою етіологією (хвороба головного мозку) та кріптогенна, при якій немає генетичного фактора та не виявлене яке-небудь захворювання головного мозку. Клінічні прояви епілепсії представлені пароксизмальними та непароксизмальними ознаками хвороби. Епілептичні пароксизми підрозділяються на генералізовані та парціальні напади, а також різноманітні психічні еквіваленти. Клінічною характеристикою епілептичного нападу (пароксизму) є: а) раптова поява (у будь-який час доби, зненацька, незалежно від ситуації); б) короткочасність (як правило, пароксизм триває від декількох секунд до декількох хвилин); в) самостійне усунення (напад припиняється мимовільно); г) повторюваність із тенденцією до частішання; д) “фотографічна” подібність нападів (клінічні прояви кожного наступного пароксизму практично повністю збігаються із попередніми нападами). Найбільш типовими генералізованими епілептичними нападами є великий судомний напад, малий напад (абсанс), та ускладнення (епілептичний статус). Генералізований тоніко-клонічний напад (“великий судомний напад”, grand mal). Йому можуть передувати передвісники: зміна настрою, головний біль, погіршення самопочуття, що виникає за кілька годин до нападу. У деяких хворих напад починається з аури у вигляді стереотипних короткочасних (кілька секунд) вегетативних, вестибулярних, сенсорних, моторних, вісцеральних або психічних розладів. В іншої частини хворих напад починається з різкого падіння, складається з двох фаз: тонічної та клонічної. У тонічній фазі нападу, що триває 20-30 с. судоми охоплюють усю кістякову мускулатуру. Звичайно вони переважають у розгиначах. Внаслідок скорочення мускулатури грудної клітки та живота повітря проходить крізь спазмовану голосову щілину, що може привести до вокалізації (епілептичний лемент), яка триває кілька секунд, очі звичайно широко відкриті, рот напіввідкритий. Судоми починаються з мускулатури тулуба, звідти переходять на кінцівки. Плечовий пояс звичайно піднятий, зміщений вперед. Плечі відведені та повернуті назовні, передпліччя напівзігнуті. Мускулатура ніг страждає не настільки інтенсивно, звичайно відзначається тенденція до згинання й розведення ніг з їхнім поворотом назовні. Клонічна фаза складається з короткочасних скорочень м'язів-згиначів тулуба та кінцівок з їхнім швидким розслабленням. Тривалість клонічної фази – 2-3 хвилини. Поступово різкі скорочення м'язів стають рідше, проміжки зниження м'язового тонусу – довше, та судомні скорочення припиняються. В обох фазах судорожного нападу може відзначатися прикусування язика та губ. Характерним компонентом генералізованого тоніко-клонічного нападу є мідріаз із арефлексією зіниць на світло, а також посилена салівація, що в сполученні із прикусом язика у клонічній фазі нападу веде до появи кров'янистих пінистих виділень з рота. Гіперсекреція у нападу виникає в слинних, потових, трахеобронхіальних та інших залозах. Протягом 10-15 хвилин безпосередньо після нападу виникає коматозний період, що характеризується м'язовою атонією, яка веде до мимовільного виділення сечі й калу через розслаблення сфінктерів. Зіничні й корнеальні рефлекси відсутні, глибокі − можуть бути оживлені. Свідомість у хворих повністю відсутня (кома). Надалі мідріаз зникає, відновлюються поверхневі рефлекси; глибокі рефлекси знижені, часто сполучаються із симптомом Бабінського. Після відновлення свідомості звичайні скарги на головний біль, біль у м'язах, погане самопочуття; на період нападу відзначається повна амнезія. Можливий також варіант, коли коматозний стан змінюється постіктальним (післянападним) сном. Тактика лікаря-стоматолога з надання допомоги хворому при великому епілептичному нападі мало відрізняється від загальноприйнятих заходів першої допомоги таким хворим, проте слід знати, що провокуючими напад факторами можуть бути як емоційні переживання хворого, так і вплив анестетиків. Одиничний судомний напад не потребує медикаментозного лікування, оскільки є короткочасним і самоусувається; пацієнтові лише потрібна допомога оточуючих. У першу чергу необхідно звільнити ротову порожнину від сторонніх предметів (ватні тампони, осколки зуба і т.д.), Якщо вдається, то попередити травматизацію пацієнта перед початком нападу - до падіння (якщо приступу передує аура) і після падіння - захистити від потенційно небезпечних предметів: рухомих механізмів, меблів, важкої апаратури, гострих предметів. Небезпеку становлять падіння з висоти, поблизу відкритого вогню, води. Під час нападу слід вжити заходів з попередження травматизації і западіння язику; останнє може перекрити вхід в гортань і викликати асфіксію. По можливості вкласти між зубами валик з м'якої тканини (не вставляти тверді предмети або інструменти) і повернути голову набік. Щоб під час тоніко-клонічних судом захистити голову від ударів об підлогу, слід підкласти під голову потерпілого м'який, але плоский предмет. Не вливати в рот рідину і не вкладати таблетки; не перешкоджати судомним рухам, тому що можуть виникнути пошкодження зв'язкового апарату, суглобів і навіть переломи трубчастих кісток і тіл хребців. Залишатися поруч із хворим до повного відновлення його дихання і свідомості, проконтролювати прохідність дихальних шляхів, його пульс і артеріальний тиск. В постнападному періоді необхідно, щоб хворий прийняв дозу антиконвульсанта. Якщо напад триває більше 5 хвилин або повторився, чи у пацієнта не відновлюється свідомість - йому необхідна спеціалізована допомога в умовах палати інтенсивної терапії або реанімаційного відділення. Малі напади (petit mal), абсанси – характеризуються раптовим і короткочасним (2 – 30 сек.) вимиканням свідомості, звичайно без падіння хворого, супроводжуються відсутнім поглядом пацієнта, перериванням його поточної діяльності, помірно вираженими вегетативними симптомами (почервоніння або збліднення обличчя, помірний мидриаз), хоча при короткочасних абсансах клінічні прояви нападу часто залишаються непоміченими. Напад закінчується так само раптово, як і почався. Усвідомлення нападу звичайно відсутнє, виникає повна амнезія, однак при дуже короткочасних абсансах (2-3 сек.) повне вимикання свідомості не встигає розвинутися. Важким ускладненням епілепсії є епілептичний статyc (status epilepticus) – повторювані епілептичні напади, між якими свідомість хворого не відновлюється. Епілептичний статус вимагає надання невідкладної лікарської допомоги, тому що являє гостру загрозу для здоров'я й життя хворого. Причинами епілептичного статусу можуть бути: неадекватне лікування, різке зниження дозувань або скасування протиепілептичних препаратів, резистентність до них, а також приєднання додаткових чинників (гострі інфекції, інтоксикації, зокрема прийом алкоголю, ЧМТ, соматичні захворювання). При епілептичному статусі порушується подих, серцево-судинна діяльність, гемоциркуляція, церебральний метаболізм, кислотно-рівновага, водно-електролітний баланс. Крім описаних вище, можуть виникати генералізовані тонічні напади, характерні для дітей, і генералізовані клонічні напади, частіше у грудних дітей, а так само міоклонічні напади, які характеризується двосторонніми синхронними проявами, найбільше сильно вираженими в плечовому поясі й руках. Руки блискавично згинаються, пальці розходяться. Якщо в напад утягуються ноги, то вони також звичайно згинаються, і хворий падає на коліна. Симптоматика парціальних нападів залежить від локалізації вогнища. Виділяють моторні, сенсорні, вегетативно-вісцеральні напади й напади з порушеннями психічних функцій. Найбільш типовим парціальним моторним нападом є джексонівський напад у формі локального посмикування або тонічної напруги в м'язах руки або ноги, частіше в дистальних відділах, судоми можуть поширитися уздовж всієї кінцівки з переходом на м'язи тулуба, особи, іншу кінцівку, часто приводячи до виникнення вторинно-генералізованого судомного нападу із втратою свідомості. Епілептичні розряди в моторній корі. Лікарю-стоматологу необхідно зауважити вищеописані клінічні ознаки, розпізнати стан свого пацієнта та забезпечити його безпеку: припинити лікувальні маніпуляції, звільнити ротову порожнину від сторонніх предметів, вжити заходів по утриманню хворого якщо присутні симптоми рухового збудження. Безсудомні пароксизми є короткочасними психічними розладами, що виникають як еквівалент нападу. Виділяють такі види безсудомних пароксизмов: - сутінковий розлад свідомості, що супроводжується тривогою, жахом, агресивністю з наступною амнезією; при цьому у хворих можливі зорові, нюхові або слухові галюцинації, маячні ідеї переслідування, загальної загибелі, величі, реформаторства; - деліріозний стан з яскравими зоровими галюцинаціями й напруженим афектом; - онейроїдний стан із фантастичним змістом переживань; - амбулаторний автоматизм у вигляді короткочасних автоматизованих дій при повній відчуженості від навколишніх, порушенням свідомості й наступною амнезією; - фуга – стан потьмареної свідомості, коли хворі, усунуті від навколишнього оточення, прагнуть кудись бігти; - транс – тривалі розлади свідомості, під час яких хворі автоматично пересуваються, роблять невмотивовані поїздки або подорожі, іноді на значні відстані; - дисфорія, що проявляється подавленим настроєм, тугою, тривогою, злостивістю, напруженістю, агресивним поводженням; - особливі стани, у вигляді деперсоналізації й дереалізації з явищами метаморфопсій, які супроводжуються страхом, тугою, тривогою, галюцинаціями. Стоматологічні маніпуляції можуть спровокувати виникнення безсудомних пароксизмів у хворого на епілепсію. У подібних ситуаціях лікарю-стоматологу необхідно викликати бригаду швидкої психіатричної допомоги та до її приїзду утримувати пацієнта. Зміни особистості у хворих на епілепсію. Перебіг епілепсії супроводжується формуванням у хворих своєрідних змін особистості (епілептичного характеру), які проявляються в егоцентричності, сполученні догідливості, солодкуватості зі злостивістю, жорстокістю, мстивістю, злопам’ятністю, так звана полярність характеру. У хворих знижується коло інтересів, вони стають педантичними, причепливими, відзначається схильність до дисфорічних реакцій, що раптово виникають. Для цих хворих характерна афективна в'язкість, тобто застрявання на негативних емоціях, образах, злості, які вони збирають у своїй свідомості, надалі наступає афективний розряд у вигляді раптової агресії виняткової сили. У цьому стані хворі становлять небезпеку для навколишніх. Сполучення афективної в'язкості, вибуховості й полярності афектів породжує у хворих на епілепсією тривалі мстиві тенденції, що зберігаються роками й нерідко завершуються агресією. При тривалому й несприятливому плині захворювання виникає епілептичне слабоумство, що характеризується зміною мислення, схильністю до деталізації, в'язкості, хворі не можуть відокремити головне від другорядного. Мислення стає конкретним, відзначаються порушення пам'яті, зниження словникового запасу. У мові хворого з'являються зменшувально-пестливі суфікси. Хворі із змінами особистості вимагають особливої уваги по відношенню до себе, ретельного контролю та догляду за порожниною рота. Лікарю-стоматологу необхідно підтримувати контакт з родичами пацієнта, сповіщати їх про режим призначень, забезпечити зворотний зв'язок по виконанню рекомендацій. При проведенні стоматологічних маніпуляцій дотримуватися суворої коректності і делікатності у взаєминах із хворим. Особливості епілепсії в дитячому віці. У дитячому віці діагностика й диференціальна діагностика епілепсії може представляти певні труднощі, пов'язані з легкістю виникнення у дітей судомних станів внаслідок різних причин (інфекційні захворювання, алергійні реакції, глистяна інвазія, гіпертермія, захворювання шлунково-кишкового тракту й легеневої системи). Цей стан визначається як епілептична реакція - неспецифічна реакція головного мозку у вигляді судом внаслідок підвищеної судомної готовності головного мозку у дітей. Епілептичні реакції епізодичні, звичайно одиничні. Епілептичні синдроми являють собою судорожні напади, що розвиваються при осередкових поразках головного мозку, тобто при активно поточних церебральних процесах: спадково-дегенеративні захворювання, судинні, спадкоємні хвороби обміну речовин й ін. У цьому випадку діагноз виставляється по основному захворюванню. Епілепсія в дітей нерідко починається з безсудомних пароксизмів (абсансів), сноходжень, раптово виникаючих страхів, розладів настрою й поводження, нападів болів у різних органах. Хвороба в дитячому віці протікає більше злоякісно, ніж у дорослих, нерідко швидко приводить до формування порушень розвитку, зниженню інтелекту, змін особистості. Особливості «психічних пароксизмов» у дітей. У дітей дошкільного віку виражені дисфорії бувають рідко, вони виражаються нападами невмотивованого плачу, агресивних дій, часто з підвищеною дратівливістю, драчливістю. Батьки скаржаться, що дитина без усякої причини стає впертою, на всіх злиться, звинувачує й підозрює в чомусь недоброму, грозить кинутися під трамвай та ін. Такі стани тривають від декількох годин до 2 -3 днів. Часто бувають ейфорійні стани з надмірною рухливістю, але у дітей дошкільного віку їх важко відмежувати від психопатоподібних станів. У дітей шкільного віку дисфорії окреслені більш чітко й характеризуються депресивно-роздратованим та злісним настроєм. Сутінкові стани свідомості у дітей більше елементарні та різноманітні. Переднападні сутінкові стани частіше зустрічаються у дітей дошкільного віку та проявляються в несвідомому страху, що супроводжується патологічними відчуттями, часто болями в животі. Дитина біжить у страху, кричить, шукає допомоги. Такі стани тривають кілька хвилин, потім починається судомний напад. Про стан страху дитина не пам'ятає. У молодшому шкільному віці сутінкові стани також проявляються в афекті страху, причому найбільше часто як нічні страхи й сноходження. У старшому шкільному віці в клініці сутінкових станів переважають сенсорні розлади: предмети здаються зміненими (збільшеними, зменшеними), знайома обстановка сприймається як уперше побачена. Нерідко виникають симптоми деперсоналізації: порушення схеми тіла з почуттям відчуження. У ці моменти хворі не доступні зовнішньому впливу. Ці прояви батьки й педагоги часто розцінюють не як хворобливий розлад, а як витівку. Післянападні сутінкові стани зустрічаються частіше, протікають із більше складними психопатологічними проявами. Вони наступають після серії великих судорожних нападів. На тлі глибокого оглушення часто виникають хаотичне рухове занепокоєння з агресією та великою емоційною напруженістю, а нерідко - ступор. Після тривалого сутінкового стану залишається резидуальне марення, що має у дітей і підлітків характер маревноподібних фантазій. Післянападні сутінкові стани у дітей часто мають затяжний перебіг. Етіологія та патогенез епілепсії. Епілепсія є поліетіологічним захворюванням, у його основі лежить зміна нейронної активності, що стає аномальною, періодичною та підвищеною, це приводить до виникнення раптових високоамплітудних спалахів в окремій групі нейронів. Дана група нейронів складає епілептичне вогнище, що генерує гіперсинхронний розряд. Характер подальшого поширення порушення по нейронах визначає вид нападів, так, якщо розряд поширюється по обох півкулях головного мозку, то виникає генералізований напад, якщо ж порушення залишається в межах первинного вогнища, то виникає локальний (фокальний, парціальний) напад. Захворювання виникає в основному в дитячому й підлітковому віці. Серед етіологічних факторів виділяють успадковану схильність, а також дію несприятливих зовнішніх факторів, що викликають ушкодження головного мозку, особливо в пре- та постнатальному періоді. Залежно від етіології виділяють первинну (ідіопатичну, генуїнну) та вторинну (симптоматичну) епілепсію. Причинами симптоматичної епілепсії можуть бути церебрально-судинні порушення, нейроінфекції, черепно-мозкові травми, пухлина мозку, інтоксикації, дегенеративні захворювання (хвороба Альцгеймера), ендокринні розлади. При епілепсії відбуваються порушення різних видів обміну (білкового, вуглеводного, жирового, водно-електролітного), особливу увагу останнім часом приділяють вивченню порушення обміну ГАМК, зменшення кількості якої в головному мозку приводить до виникнення судом. Лікування епілепсії. Лікування епілепсії повинне бути комплексним, регулярним і тривалим. Комплексне лікування повинне включати протисудомну, дегідратаційну, розсмоктуючу та загальзміцнюючу терапію. Перед початком лікування необхідно уточнити етіологію епілепсії та тип нападів. Лікування необхідно по можливості проводити одним оптимально підібраним препаратом, доза якого поступово підвищується до повного припинення нападів або до появи побічної дії препарату. Призначення двох або більше препаратів проводиться тільки у випадку недостатньої ефективності монотерапії, причинами якої можуть бути неправильний підбор препаратів, їх занадто низькі дози, нерегулярне застосування. При необхідності прийняти препарат варто робити це поступово, знижуючи дозу одного й на його тлі наростити іншої. Одномоментний обрив прийому ліків може привести до виникнення епілептичного статусу. При лікуванні епілепсії важливо виявити фактори, що сприяють виникненню нападів, вчасно вносити необхідні корективи у курс лікування, наприклад, при виникненні супутніх захворювань. Необхідно впорядкувати спосіб життя, установити регулярний режим сну й неспання, не допускати психоемоційних перевантажень, обмежити перегляд хворими телепередач і роботу перед монітором комп'ютера. Важливим є самоконтроль за прийомом протиепілептичних препаратів. Хворим на епілепсію рекомендується дотримувати молочно-рослинну дієту, обмежити питво рідини, уживання солоних і гострих блюд, м'яса; необхідно знизити вживання міцного чаю й кави, повністю виключити алкогольні напої. Для лікування психічних розладів при епілепсії призначаються нейролептики, транквілізатори, антидепресанти. Характеристика протиепілептичних препаратів. Фенобарбітал (люмінал), є базовим (основним) при лікуванні епілепсії. Препарат підсилює гальмування ГАМК-ергічних рецепторів. Фенобарбітал ефективний щодо фокальних нападів, генералізованих тоніко-клонічних та міоклонічних нападів. Призначається препарат по 0,1 - 0,2 г на добу за 1 - 2 прийоми. Для дітей доза препарату становить 4 - 5 мг/кг. Протипоказанням до застосування є підвищена чутливість до препарату. Примідон (гексамидин, прилепсин, мизодин). Основним метаболітом препарату є фенобарбітал. Показання до застосування примидона - фокальні, генералізовані тоніко-клонічні та міоклонічні напади. Терапевтична доза становить 0,75 - 1 г на добу в 2 - 3 прийоми. Для дітей добова доза - 10 - 30 мг/кг. Бензодіазепіни (діазепам, валіум, клоназепам, мидазолам, лоразепам). Механізм дії заснований на здатності підсилювати гальмування ГАМК-ергічних синапсів. Показаннями до застосування препарату є фокальні напади, абсанси, атонічні, генералізовані тоніко-клонічні напади у випадках терапевтичної резистентності до інших препаратів. Ін'єкційні й ректальні форми препарату використовують для лікування епілептичного статусу. Добова доза становить для діазепама при в/в введенні - 10 - 20 мг, при введенні ректально - 20 - 40 мг, для клоназепама - 0,2 мг/кг, лоразепама 4 - 8 мг, мідазолама при в/м введенні - 0,15 мг/кг. Протипоказанням до застосування є залежність від бензодіазепінів. Етосуксемид (суксилеп, ронтон, пікнолепсин). Препарат блокує повторні розряди мембрани нейронів. Показанням до застосування є абсанси. Препарат призначають у добовій дозі 15 - 20 мг/кг в 2 - 3 прийоми. Бензонал: пропрепарат фенобарбітала, підсилює гальмування ГАМК-ергічних рецепторів. Призначають при: великих, міоклоніко-імпульсивних, психічних, простих парціальних нападах. Дози: діти 3 - 6 років - 0,1 - 0,15 мг/кг/день; 7 - 10 років - 0,5 - 0,3 мг/кг/день; 11 - 14 років - 0,3 - 0,4 мг/кг/день; дорослі - 0,3 - 0,8 мг/кг/день; кратність 2 - 3 разів у день. Вальпроат (конвулекс, орфіріл, депакін). Дія вальпроату заснована на його здатності підсилювати гальмування ГАМК-ергічних рецепторів, що знижує повторні розряди мембран нейронів. Показаннями для застосування препарату є генералізовані епілептичні напади (абсанси, тоніко-клонічні напади), а також фокальні напади. Препарат застосовують у дозі 1,2 - 1,8 г на добу в 1 - 3 прийоми. Для дітей доза становить 20 - 30 мг/кг. Протипоказаннями до застосування вальпроату є захворювання печінки, підвищена чутливість до препарату. Карбамазепін (Сіртал, Тегретол, Фінлепсин, Тимоніл, Стазепін). В основі дії препарату лежить його вплив на Na- канали, що приводить до зменшення повторних розрядів мембран нейронів. Показаннями до застосування карбамазепіна є в основному фокальні епілептичні напади. Препарат призначають у дозі 0,8 - 1,2 г у добу. Для дітей доза становить 10 мг/кг, при необхідності її можна збільшити до 20 - 40 мг/кг. Протипоказаннями до застосування карбамазепіна є підвищена чутливість до препарату, брадикардія. Вігабатрин (Сабріл). Механізм дії препарату пов'язаний з посиленням гальмування ГАМК-ергічних синапсів шляхом блокади ГАМК-трансамінази. Показаннями до застосування препарату є терапевтично резистентні епілептичні напади, особливо прості й комплексні фокальні пароксизми, у тому числі вторинно-генералізовані, а також синдроми Веста й Ленокса-Гасто. Призначається вігабатрин у дозі 1 - 3 г у добу в 1 - 2 прийоми. Фенітоін (дифенін, алепсин, фенгідан). Дія препарату пов'язане з його впливом на Na- канали, що приводить до зменшення повторних розрядів. Показаннями до застосування фенітоіна є фокальні й некласифіковані генералізовані тоніко-клонічні епілептичні напади. Доза препарату становить 0,3 г на добу в 1 - 2 прийоми, для дітей - 5 - 8 мг/кг. Протипоказаннями є підвищена чутливість до препарату, міоклонус-епілепсія, що прогресує. Габапентин – структурний аналог ГАМК. Збільшує синтез ГАМК, викликає гальмування збуджувальних синапсів на мембрані. Препарат вибору при резистентних до інших препаратів формах парціальних і вторинно-генералізованих нападів, синдромі Ленокса-Гасто. Терапевтична доза становить 10 - 30 мг/добу в 1 - 3 прийоми. Тіагабін – блокує утворення ГАМК нейрональними клітинами та олією, а також підсилює за допомогою цього ГАМК-ергічне гальмування. Призначають при простих парціальних, комплексних, вторинно-генералізованих, психомоторних нападах. Терапевтична доза: 0,5 - 1 мг/кг/день, кратність 2 - 3 рази в день. Топірамат (топамакс): блокує залежні від напруги натрієві канали, потенціює активність ГАМК у небензодіазепинових місцях рецепторів ГАМК, блокує певні типи глютаматних рецепторів постсинаптичної мембрани. Призначають при простих та комплексних парціальних нападах без та з генералізацією, великих тоніко-клонічних нападах, астатичних нападах (падіння) при синдромі Ленікса-Гасто як додатковий препарат у резистентних до інших препаратів випадках. Терапевтична доза: пацієнтам старше 12 років 200 - 400 мг/день, кратність 2 рази в день. Ацетазоламід (АЗМ): 10 – 15 мг/кг/с. Механізм дії: гальмування карбоангідрази в глії та міеліні з нагромадженням СО2 у мозку, що підвищує поріг судорожної готовності. Ефективний: як препарат другого вибору при великих, малих і парціальних комплексних нападах. Побічна дія: алергія, при високих дозах гіперпное, порушення свідомості, підвищений ризик тромбоутворення, диспепсія, депресія. Клобазам (КЛБ): зв'язує a субодиниці ГАМК–рецепторного комплексу, потенціюючи гальмові ефекти на постсинаптичній мембрані. Ефективний як додатковий препарат для терапії генералізованої епілепсії із міоклоніко-астатичними нападами, при гострих і комплексних парціальних нападах. Побічна дія: сонливість, дискоординація, м'язова гіпотонія, у маленьких дітей слинна й бронхіальна гіперсекреція. У дітей і літніх - негативні психотропні ефекти. Доза: діти - 0,3 мг/кг/з, дорослі - 0,3 - 2 мг/кг/с. Ламіктал, ламотриджин (ЛТГ): гальмує залежні від напруги натрієві канали пресинаптичної мембрани та пов’язаний із ним викид у синаптичну щілину збудливих нейротрансміттерів аспартату та й глутамату. Ефективний при резистентих до інших препаратів формах нападів, у першу чергу парціальних, вторинно-генералізованих, а також первинно-генералізованих, атонічних нападах, синдромі Леннокса-Гасто. Звичайно призначають у формі комбінованої терапії при неефективності препаратів першого вибору. Доза у дітей - 2 - 10 мг/кг/с. У комбінації з іншими препаратами 1 - 5 мг/кг/с. Доза для дорослих - 100 - 200 мг/с. Мідазолам (МДЗ): зв'язує a субъединици ГАМК – рецепторного комплексу, потенціюючи гальмові ефекти на постсинаптичній мембрані. Ефективний при всіх формах епілептичного статусу. Як додатковий препарат при всіх формах нападів, особливо міоклонічних. Побічна дія: залежні від дози - сонливість, дискоординація, м'язова гіпотонія, шкірні висипання, у дітей і літніх - негативні психотропні ефекти. Доза: діти - 7 - 15 мг/кг/з, дорослі - 15 - 45 мг/кг/с. Сультиам (СТ): гальмує карбоангідразу у глії та мієліні із нагромадженням СО2 у мозку, що підвищує поріг судорожної готовності. Ефективний: як препарат другого вибору при епілепсії з безперервними комплексами спайк-хвиля у повільно-хвильовому сні, доброякісній психомоторній епілепсії. Побічна дія: алергія, гіперпное, тахіпное, особливо у дітей, втрата апетиту й ваги тіла, можливі парестезії. Доза: 5 - 15 мг/кг/с. Купірування епілептичного статусу повинне, по можливості, проводитися в умовах стаціонару. Спочатку вводять діазепам (сибазон, лоразепам) в/в повільно 10 - 20 мг 0,5% розчину на 20 мл 40% глюкози. При відсутності ефекту через 1,5 - 2 години повторюють введення діазепаму. Якщо статус не купірується, повільно в/в 40 мл 2,5% розчину гексенала або тіопентала натрію (1 г розводять в 40 мл ізотонічного розчину NaCl) із розрахунку 1мл на 10 кг маси тіла хворого. Одночасно в/м уводять 5 мл 10% розчину тіопентала Na або гексенала. Одночасно із протисудомними засобами вводять літичну суміш: промедол 2 % - 1 мл, анальгін 25 % - 2 мл, дімедрол 1 % - 2 мл, новокаїн 0,5 % - 2 мл в/м. З метою дегідратації вводять фуросемид (лазикс) 2% - 2мл в/м; маннітол із сечовиною 0,5 г на 1 кг маси хворого в 140 мл 10% глюкози в/в крапельно зі швидкістю 40 крап. на 1 хв; етакринова кислота (урегіт) 50 мг в/в; преднізолон 1 - 2 мл в/м; контрикал або трасілол по 10000 - 30000 ЕД в 500 мл ізотонічного розчину NaCl в/в крапельно протягом 4 годин. З лікувальною й діагностичною метою проводиться спинномозкова пункція. Для поліпшення серцевої діяльності вводяться корглікон 0,06% - 1 мл або дигоксін 0,025% - 0,5 - 1 мл в/в повільно. При підвищенні АТ - папаверин 1 - 2 мг на 1 кг маси тіла, магнію сульфат 25% - 10 мл в/в + дибазол 5 мл в/в, пентамін 5% (0,5 - 1 мг) в 20 мл 40% глюкози в/в повільно. Якщо епілептичний статус не купірується, то хворого необхідно переводити на штучну вентиляцію легень. Дата добавления: 2015-09-03 | Просмотры: 764 | Нарушение авторских прав |