АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Еуфілін (Euphyllinum)

Форма випуску: таблетки 0,15 г, ампули по 1 мл 24 % розчину - внутрішньом'язово, по 10 мл 2,4 % розчину в вену.

Механізм дії: теофіліновмістимий препарат, міотропний спазмолітик, розслаблює м'язи бронхів і судин, розширює вінцєві судини, знижує кров'яний тиск у легеневій артерії, збільшує нирковий кровотік, стимулює серцеву діяльність, проявляє діуретичну дію, гальмує агрегацію тромбоцитів, зменшує набряк мозку, збуджує дихальний центр. Призначають при гострих нападах бронхоспазму внутрішньовенно по 5-10 мл повільно або крапельно в 100-150 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, в менш тяжких випадках — внутрішньом'язово або всередину по 0,15 г після їди 1-3 рази на день. Підшкірно не використовується, тому що викликає подразнення.

Застосування: при бронхіальній астмі i бронхоспазмах будь-якої етіології, переважно для усунення нападів ядухи; при серцевій астмі, кольках, набряках легень, мозку, при набряках, які супроводжуються підвищеним АТ, набряки серцевого та ниркового походження, для посилення дії діуретиків.

Побічні ефекти: диспепсичні розлади, запаморочення, головний біль, серцебиття, нудота, блювання, судоми, зниження артеріального тиску.

Протипоказання: гіпотензія, пароксизмальної тахікардія, екстрасистолія, епілепсія, гострий інфаркт міокарду, коронаросклероз, пептична язва.

4. Глюкокортикоїди (преднізолон, метилпреднізолон, урбазон, гідрокортизон, тріамцинолон, бетамезон, беклометазону дипропіонат (бекломет, беклокорт), інгакорт, бутесонід, флутиказон, ізо-корт) - мають протизапальні i протиалергічні властивості, усувають набряк слизової оболонки бронхів, сприяють відновленню i підвищенню чутливості β₂-адренорецепторів бронхів до дії норадреналіну i β₂-адреноміметиків. Глюкокортикоїди застосовують для тривалого лікування, а також при тяжких нападах, виходячи з того, що бронхіальна астма є хронічним запально-алергічним захворюванням. Нерідко раннє припинення кортико-стероїдної терапії призводить до рецидиву бронхіальної астми. Досягнутий клінічний ефект закріплюється тривалим застосуванням цих препаратів у підтримуючих дозах.

5. Стабілізатори мембран тучних клітин - кромоглікат натрію (інтал, іфірал, кромоген, кромолін), недокроміл натрію (тайлед), кетотифен (задитен) гальмують виділення медіаторів, здатних викликати бронхоспазм (гістамін), усувають набряк слизової оболонки бронхів і застосовуються для профілактики приступів бронхіальної астми.

6. Крім перерахованих вище груп лікарських засобів для лікування бронхіальної астми застосовують антимедіаторні препарати:

- антигістамінні (гістадил, дімедрол, тавегіл, піпольфен, фенкарол, діазолін);

- антисеротонінові (стугерон);

- антибрадикінові (продектин, трипсин, плазмін, трасилол);

- а також антибактеріальні і відхаркувальні засоби.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 361 | Нарушение авторских прав