Протикашльові засоби
РЕЧОВИНИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ФУНКЦІЇ ОРГАН1В ДИХАННЯ.
ПЛАН.
1. Стимулятори дихання
2. Протикашльові засоби
3. Відхаркувальні засоби
4. Бронхолітичні засоби
5. Засоби, які застосовуються при набряку легень.
Cтимулятори дихання
Стимулятори дихання - це речовини, які тими чи іншими механізмами здатні стимулювати дихальний центр та збільшувати частоту і глибину дихання. Стимуляторами дихання є аналептики, які відновлюють дихальний центр при його пригніченні. Здатність препаратів стимулювати дихання використовують при передозуванні засобів для наркозу, снодійних, анальгетиків, отруєннях чадним газом, ослабленні дихання при інфекційних захворюваннях, при асфіксії новонароджених.
До стимуляторів дихання належать:
- препарати центральної дії (кофеїн, бемегрид, етимізол) - викликають підвищення тонусу дихального центру довгастого мозку шляхом прямого впливу на нього;
- препарати, які рефлекторно збуджують дихальний центр – Н-холіноміметики (цититон, лобеліну гідрохлорид) - показані лише у випадках пригнічення дихання, коли збережена рефлекторна збудливість дихального центру, тому їх застосування обмежене.
- препарати змішаної дії (кордіамін, вуглекислота) - їх стимулююча дія на дихальний центр складаеться з прямого та рефлекторного впливу на дихальний центр.
Стимулятори дихання призначають при нетяжких отруєннях засобами, що пригнічують ЦНС. В разі тяжких отруєнь призначення аналептиків протипоказане, бо застосування навіть в великих дозах не приводить до необхідної стимуляції дихання, а при недостатньому надходженні кисню така дія може привести до порушення життєдіяльності нервових клітин.
Протикашльові засоби
Протикашльові засоби - це лікарські препарати, які різними механізмами усувають кашель. У більшості випадків кашель є пристосувальною реакцією організму, яка спрямована на видалення з дихальних шляхів сторонніх тіл або харкотиння. Кашльовий рефлекс здійснюється за участю кашльового центру, що міститься в довгастому мозку і тісно пов’язаний з дихальним центром. Речовини, які пригнічують кашльовий центр, можуть пригнічувати і дихальний центр. Незалежно від причини, частий кашель, особливо у вигляді тривалих нападів, сприяе розвитку емфіземи легень i легеневої гіпертензії. Тому у багатьох ситуаціях синдром кашлю потребує адекватного лікування.
Протикашльові засоби поділяються на препарати центральної дії (кодеїн, глауцину гідрохлорид, тусупрекс) та периферичної дії (лібексин). Для перших характерний пригнічувальний вплив на центральні ланки кашльового рефлексу. Засоби периферичної дії зменьшують кашель за рахунок зниження чутливості до подразників слизової оболонки дихальних шляхів. Досить часто препарати комбінуються з відхаркувальними засобами.
- препарати центральної дії наркотичного типу дії
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 403 | Нарушение авторских прав
|