 |
|
АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология |
Класифікація АГ за рівнем артеріального тиску(згідно рекомендацій ВООЗ (1999р.)
Тиск нижче 100 на 60 мм. рт. ст. називається гіпотензією. А тиск вище 139 на 89 називається гіпертензією. Причому, від 130 до 139 та від 85 до 89 мм. рт. ст. тиск називається ” високим нормальним” Гіпертензія та гіпотензія бувають патологічними (спостерігаються при есенціальній гіпертензії чи симптоматичних гіпертоніях, гіпотонії при серцево-судинній недостатності) і фізіологічними (гіпертензія під час фізичних навантажень, гіпотензія під час сну. Артеріальна стінка містить гладком’язові елементи, які під зовнішнім впливом можуть скорочуватись, викликаючи спазм артерій, особливо у молодих людей зі збереженою еластичністю артеріальної стінки. Вимірювання АТ в умовах спровокованого спазму не дає змоги виявити істинні значення АТ. Тому АТ слід вимірювати тричі та до уваги прийняти найменші значення АТ. Є спостереження, що вказують на зміну АТ в залежності від пори року, дня тижня, часу доби. Навіть у людей, що не мають проблем з АТ, взимку на 5мм АТ вищий, ніж влітку. У здорових людей вранці АТ систолічний на 3 мм. вище, ніж у вечірні години, рівень діастолічного тиску не змінюється. Є спостереження, що у молодих людей характерним є підвищення ЧСС, зниження діастолічного і незначне підвищення систолічного АТ у перші три години після їжі. У людей похилого віку після прийому їжі відмічається виражене зниження як систолічного так і діастолічного АТ. Природні коливання АТ характерні для всіх людей, але іноді спостерігаються випадки підвищеної варіабельності. Дуже різкі перепади АТ як всторону підвищення, так і в сторону зниження являються великим ризиком для здоров’я. Причиною цього можуть бути дисбаланс вегетативної нервової системи і або зміни в серцево-судинній системі. Щодо дослідження дихання, то вивчають такі параметри, як частота дихальних рухів, ритм та глибина дихання. Методи дослідження такі ж, як і серцево-судинної системи. Рахують частоту дихальних рухів; можна рахувати візуально вдох-видих, а можна поклавши руку на грудну клітку, не повідомивши хворого, що вестиметься підрахунок частоти дихання, можна з допомогою стето-фонендоскопа. В нормі частота дихання у здорової людини у стані спокою складає 16-20 за 1 хвилину. Збільшення частоти дихальних рухіів – тахіпное, зменшення – брадипное, відсутність дихальних рухів –апное. Апное може бути мимовільним, коли сам хворий затримує дихання, і патологічним, наприклад, під час клінічної смерті. В останньому випадку виконується штучна вентиляція легень. В нормі дихання повинне бути ритмічним. Глибина дихання – параметр суб’єктивний, оцінюється на підставі досвіду. Дихальна аритмія та порушення глибини дихання зустрічається при різних патологічних станах, особливо в тих випадках, коли страждає дихальний центр. Це, як, правило проявляється різними патологічними типами дихання із яких найчастіше зустрічаються: - дихання Чейна-Стокса (поступове наростання глибини дихання, досягає максимума, потім поступово знижується і переходить в паузу). - дихання Куссмауля (рівномірні рідкі дихальні цикли, гучний шумний вдох та посилений видох). - дихання Біота (характеризується виникненням раптових пауз до хвилини при звичайному нормальному типі дихання).
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 369 | Нарушение авторских прав |