Якому клінічному перебігу склеродермії відповідає вказана симптоматика?
а) дифузна склеродермія;
б) лімітована склеродермія;
в) перехресний синдром;
г) вісцеральна форма;
д) ювенільна форма.
34. Хвора 26 років. Після інсоляції з’явилась еритематозна висипка на правій щоці, через місяць – на лівій. Через 2 місяці еритема набула вигляду «метелика». З’явились слабкість, задишка, t тіла до 38°С. При обстеженні: серце мітральної конфігурації, І тон на верхівці хлопаючий, тон відкриття мітрального клапану, систолічний і пресистолічний шуми, акцент і розщеплення ІІ тону на легеневій артерії. АТ 120/80 мм рт.ст. На ЕКГ – Р–“mitrale”, переважання електричної активності правого шлуночка. Антитіла до ДНК 1:320. Титр комплемента 36 Од. Позитивна реакція Кумбса. ШОЕ 25 мм/год, g-глобулін 21,3%. Яка причина формування складної мітральної вади?
а) СЧВ;
б) ревматичний кардит;
в) ендокардит Лібмана – Сакса;
г) ревматичний ендокардит;
д) септичний ендокардит.
35. У хворого, 30 років, після грипу з’явився біль і припухлість колінних і гомілкових суглобів, t тіла підвищилась до 38,2°С, різкий біль в ікроножних м’язах. АТ 230/150 мм рт.ст., погіршився зір, з’явилась задишка, напади ядухи. На лівому передпліччі по ходу судин пальпуються вузлики. Пульс 130 за хвилину, ритмічний, напружений. Тони серця ослаблені, акцент ІІ тону над аортою. В легенях на тлі жорсткого дихання сухі свистячі хрипи. В аналізі сечі: білок 1,65 г/л, ер – 10-12 в п/з, циліндри гіалінові 3-5 в п/з.
Ваш діагноз?
а) гіпертонічна хвороба;
б) гломерулонефрит з гіпертензивним синдромом;
в) вузликовий поліартериіт;
г) синдром Гудпасчера.
ПРАВИЛЬНІ ВІДПОВІДІ
1. а, в, г, д, е; 2. а, б, в, е; 3. б, г, д, е; 4. а, б, в, г; 5. д; 6. б; 7. а, б, в; 8. а, в, г, е, ж, з; 9. а, г, д, е; 10. б, в, г, е; 11. а, б, в, г, д; 12. а, в; 13. а; 14. а, б, в, г, д; 15. а, в, д, е; 16. а, г; 17. а, б, д, е; 18. а, в, е; 19. а, в, г, д, е; 20. б, в, д, е; 21. а, в, г; 22. а, б, в, г, ж; 23. б, в, г, д; 24. а, б; 25. а, б, в, г, е; 26. а, б, в, г; 27. а, б, в, г, д; 28. в; 29. д; 30. г; 31. г; 32. д; 33. б; 34. а, в; 35. в.
ПРОФЕСІЙНІ ХВОРОБИ
1. В залежності від характеру етіологічного фактора, що діє на організм людини, виділяють наступні групи професійних захворювань:
а) обумовлені впливом виробничого пилу;
б) обумовлені впливом фізичних факторів;
в) обумовлені впливом хімічних факторів виробничого середовища;
г) обумовлені впливом різноманітних факторів навколишнього невиробничого середовища;
д) обумовлені впливом факторів технологічного процесу і пов¢язані з перевантаженням окремих органів і систем.
2. Діагноз професійного захворювання має грунтуватися на даних:
а) всебічного клінічного обстеження хворого;
б) матеріалах санітарно-гігієнічної характеристики умов праці, представлених відділом гігієни праці санітарно-епідеміологічних станцій;
в) професійного маршрута (виписка з трудової книжки працюючого, завіреної керівником промислового підприємства або КСП);
г) медичних оглядів від початку роботи на даному підприємстві до часу появи перших ознак захворювання (виписка з амбулаторної історії хвороби, до якої заносяться результати періодичних медичних оглядів);
д) письмових підтверджень свідків.
3. В якості критеріїв для обгрунтування професійної природи захворювання можна використовувати:
а) клінічну картину захворювання;
б) тривалий стаж роботи у контакті з професійними шкідливостями;
в) повторюваність випадків професійних захворювань на підприємстві;
г) перевищення ГДК на робочому місті;
д) дані соціологічних обстежень.
4. Основними завданнями лікарсько-трудової експертизи при професійних захворюваннях є:
а) визначення професійної придатності для робіт, які пов¢язані з можливим впливом шкідливих умов праці;
б) діагностика професійного захворювання і оцінка працездатності хворого;
в) визначення ступеня стійкої втрати працездатності і залишкової працездатності;
г) визначення і обгрунтування рекомендацій по раціональному працевлаштуванню без вади для здоров¢я;
д) динамічне медичне спостереження за станом здоров¢я інвалідів.
5. До первинної профілактики професійних захворювань не відноситься:
а) проведення періодичних і попередніх профілактичних оглядів;
б) застосування індивідуальних засобів захисту;
в) автоматизація виробництва;
г) усунення від роботи у зв¢язку з наявністю клінічних ознак захворювання;
д) встановлення витяжної вентиляції.
6. Виділяють такі основні групи гепатотоксичних речовин:
а) хлоровані вуглеводні;
б) хлоровані нафталіни і дифеніли;
в) бензол, його гомологи та похідні;
г) метали і металоїди;
д) глюкокортикостероїди;
е) ферментні препарати.
7. До хлорованих вуглеводнів відносяться всі окрім:
а) аніліну;
б) хлористого метилу;
в) хлороформу;
г) дихлоретану;
д) етилхлориду;
е) нітробензолу.
8. Вкажіть лікарські засоби, які токсично впливають на печінку:
а) антибіотики групи аміноглікозидів;
б) b-адреноблокатори;
в) протитуберкульозні;
г) контрацептиви;
д) анаболічні стероїди;
е) пеніциліни.
9. Токсичний ефект хімічних речовин на печінку посилюється:
а) у осінньо-зимовий період;
б) при попередньому пошкоджені печінки алкоголем;
в) при дефіциті білків;
г) при гіповітамінозі;
д) при гіподинамії.
10. Морфологічним субстратом токсичного пошкодження печінки при гострих отруєннях є:
а) хронічний активний гепатит;
б) жирова дистрофія;
в) хронічний персистуючий гепатит;
г) некроз гепатоцитів;
д) функціональні порушення.
11. Морфологічним субстратом токсичного пошкодження печінки при хронічних отруєннях є:
а) жирова дистрофія;
б) хронічний персистуючий гепатит;
в) хронічний активний гепатит;
г) цироз печінки;
д) рак печінки.
12. При токсичних професійнообумовлених ураженнях печінки на відміну від вірусного гепатиту відсутні:
а) продромальні явища;
б) фазовість клінічної картини;
в) переважають симптоми екзогенного токсикозу на тлі певної концентрації хімічного чинника в крові;
г) парантеральне введення ліків;
д) австралійський антиген в сироватці крові.
13. Тетраетилсвинець є отрутою переважно:
а) гепатотропною;
б) кардіотропною;
в) нервовою;
г) нирковою.
14. Підвищення рівня антитіл (антинуклеарних, антиміто-хондріальних, до печінкових мембран) характерно для:
а) аутоімуного гепатита;
б) медикаментозного гепатита;
в) персистуючого гепатита;
г) активного гепатита.
15. В токсикогенну стадію токсичного ураження печінки патогенетична терапія включає:
а) призначення гепатопротекторів у великих дозах;
б) попередження екзотоксичного шоку;
в) призначення антидотних препаратів;
г) дезінтоксикаційну терапію;
д) симптоматичне лікування.
16. В соматогенну стадію токсичного ураження печінки призначають:
а) гепатопротектори у великих дозах;
б) сорбенти;
в) антиоксиданти;
г) вітаміни;
д) глюкокортикоїди.
17. При підтвердженому діагнозі хронічного професійно-обумовленого гепатита протипоказанні:
а) важка фізична праця;
б) інтенсивна інсоляція;
в) вживання алкоголю;
г) вживання жирних блюд;
д) заняття спортом.
18. Групу підвищеного ризику розвитку токсичних професійно-обумовлених уражень печінки складають:
а) особи зі стажем роботи 10 і більше років в контакті з гепатотоксичними речовинами;
б) особи з наявністю дискинезії жовчновивідних шляхів;
в) особи, що перенесли гострі вірусні інфекції;
г) особи з наявністю виразкової хвороби шлунку;
д) особи з наявністю симптомів НЦД.
19. За етіологічним принципом виділяють такі пневмоконіози:
а) силікоз;
б) силікатоз;
в) металоконіози;
г) карбоконіози;
д) пневмоконіози від домашнього пилу;
е) пневмоконіози внаслідок дії пилу органічного походження.
20. В залежності від характеру змін в легенях при пневмоконіозах виділяють:
а) вузликовий;
б) перибронхіальний;
в) інтерстиціальний;
г) пухлиноподібний;
д) вузловий;
е) кавернозний.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 551 | Нарушение авторских прав
|