АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення глюкози за допомогою реакції відновлення оксиду міді в геміоксид.

Принцип методу. Метод ґрунтується на здатності солей міді (II) за певних умов кількісно окислювати глюкозу — реакція Троммера (розд. 2.1.1, гексози, робота 1).

В реакції Троммера утворюються альдонові кислоти та гідрок­сид міді (II), тому немає кількісного зв'язку між глюкозою та геміоксидом міді. Але якщо до реакційної суміші додають сегнетову сіль, утворюється комплекс, у якому мідь реагує з глюкозою в сте­хіометричному співвідношенні:

Кількість закису міді (Си₂0), еквівалентної визначають йодометричним методом:

Си₂0 + І₂->СиО + СиІ₂

Ця реакція за наявності солей щавлевої чи нитки кислот про­тікає практично до кінця.

Кількість йоду в надлишку, що не прореагувала я геміоксидом міді, можна визначити титруванням тіосульфатом нагрію (індика

тор — розчин крохмалю):

І₂ + 2Na₂S₂0₃ 2NаІ + Na₂S₄0₆

Матеріали та реактиви. Досліджуваний розчин глюкози (1— 4 мг/мл), реактив Фелінга (розд. 2.1.1, гексози, робота 1), наси­чений розчин щавлевої кислоти, 0,05 моль/л розчин йоду 0,05 моль/л розчин тіосульфату натрію, 1 °/о -й розчин крох­малю.

Обладнання. Скляні палички, градуйовані піпетки, конічні кол­би (об'єм 50 мл), крапельниці, водяна баня, бюретки, годинник.

Хід роботи. В дві колби наливають по 5 мл реактиву Фелінга 1 і II. В одну (проба) додають 10 мл досліджуваного розчину глю­кози, а в іншу (контроль) — 10 мл дистильованої води. Вміст колб нагрівають до кипіння, кип'ятять 50 хв, а потім охолоджу­ють. Після цього в обидві колби наливають по 10 мл насиченого розчину щавлевої кислоти, по 10 мл розчину йоду, перемішують і відстоюють протягом 5 хв. Далі в колби вносять по п'ять крапель крохмалю й титрують розчином тіосульфату натрію до зникнення забарвлення, яке утворилося після додавання крох­малю.

Масову концентрацію глюкози в досліджуваному розчині, мг/мл розраховують за формулою:

С = (й-Л)/(?і/₀/У

де А і В — об'єми розчину тіосульфату натрію, витраченого на титрування проби та контролю; f—коефіцієнт поправки на титр 0,05 моль/л розчину тіосульфату натрію (0,97), 0—маса глюко­зи (3,52 мг), еквівалентна 1 мл 0,05 моль/л розчину тіосульфату натрію; Vо — загальний об'єм проби, Vі — об'єм досліджуваного розчину, взятого для аналізу.

Cпостереження

Висновок

12 Визначення вмісту глюкози в крові методом Хагендорна — Іенсена

Принцип методу. Метод заснований на здатності глюкози в без­білковому фільтраті крові в лужному середовищі під час нагрівання відновлювати червону кров'яну сіль (гексаціано-(Ш)-ферат калію — в жовту кров'яну сіль (гексаціано-(ІІ)-ферат ка­лію —.

Рівняння реакції має такий вигляд:

Внаслідок зворотності цієї реакції гексаціано-(П)-ферат калію під дією сульфату цинку переводять у нерозчинну сіль — цинк-гекса-ціано-(ІІ)-ферат калію:

Гексаціано-(ІІІ)-ферат калію беруть із надлишком і його не-витрачений у реакції залишок визначають йодометрично в кисло­му середовищі (наприклад, за наявності оцтової кислоти), титрую­чи йод, що утворився, тіосульфатом натрію:

Як індикатор молекулярного йоду використовують крохмаль. Вміст глюкози розраховують за табл. 1. У таблиці певному об'єму тіосульфату натрію, витраченому на титрування йоду, а отже, й надлишку гексаціано-(Ш)-ферату калію відповідає число мілігра­мів глюкози, яке прореагувало в реакції.

Матеріали та реактиви. Вата гігроскопічна для фільтрування розчинів, кров досліджуваної тварини; 0,1 моль/л розчин гідрокси­ду калію; 0,45 %-й розчин сульфату цинку; лужний розчин гекса-ціано-(Ш)-ферату калію (1,65 г К₃Ре(СМ)₆ і 10,6 г безводного карбонату натрію розчиняють у дистильованій воді до об'єму 1 л); розчин сульфату цинку в розчині хлориду натрію (10 г сульфату цинку та 50 г хлориду натрію розчиняють у дистильованій воді й доводять об'єм розчину до 200 мл); розчин йоду калію (5 г йоду калію розчиняють у 25 мл дистильованої води); 2,5 моль/л розчин тіосульфату натрію, 3 %-й розчин оцтової кислоти; 1 %-й розчин крохмалю.

Обладнання. Скляні палички, пробірки, колби конічні (об'єм 50 мл), воронки скляні градуйовані, піпетки, крапельниці, водяна баня, бюретки, штатив для пробірок, чашка, годинник.

Хід роботи. В дві пробірки наливають по 1 мл розчину гідрокси­ду калію. В одну з них (проба) додають ще 0,1 мл крові, а в іншу (контроль)—0,1 мл дистильованої води. Потім вносять по 5 мл 0,45 %-го розчину сульфату цинку, перемішують і ставлять на 2— 3 хв на киплячу водяну баню. Після цього суміші фільтрують у конічні колби через ватний тампон, вкладений у воронку. Ворон­ку та ватний тампон промивають гарячою дистильованою водою гри рази по 2 мл, не наливаючи нової порції до повного відтоку попередньої. До фільтрату в кожній колбі доливають 2 мл лужно­ го розчину гексаціано-(Ш)-ферату калію та кип'ятять на водяній

бані протягом 15 хв.

У кожну колбу додають по 2,6 мл розчину сульфату цинку в розчині хлориду натрію, по 0,4 мл розчину йодиту калію і після перемішування — по 2 мл розчину оцтової кислоти та по три крап­лі розчину крохмалю. Суміш титрують 2,5 моль/л розчином тіо­сульфату натрію до зникнення забарвлення, яке утворилося під час додавання крохмалю. За витраченими на титрування проби та контролю об'ємами тіосульфату натрію за табл. 1 визначають ма­су глюкози й розраховують різницю між масою глюкози в контролі та пробі.

Cпостереження

Висновок

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 741 | Нарушение авторских прав