АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Глюкокортикоїди

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА

ФУНКЦІЇ ВИКОНАВЧИХ ОРГАНІВ

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ОРГАНИ

ДИХАННЯ

Численні лікарські препарати, які використовують при гострих та хронічних захворюваннях органів дихання, поділяють на такі групи:

1 Засоби, що застосовують при синдромі бронхіальної обструкції.

2 Відхаркувальні засоби.

3 Протикашльові засоби.

4 Стимулятори дихання.

5 Засоби, що застосовують при гострій дихальній недостатності.

ЗАСОБИ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬ ПРИ

СИНДРОМІ БРОНХІАЛЬНОЇ ОБСТРУКЦІЇ

Бронхообструктивним синдромом називають стани, які супроводжуються періодичними нападами експіраторної задухи (утруднений видих) внаслідок спазму гладенької мускулатури бронхів, набряку її слизової оболонки, підвищення секреції бронхіальних залоз і зміни кількості секрету.

У 2/3 випадків причиною бронхообструктивного синдрому є бронхіальна астма, при якій розвивається гіперреактивність бронхів у відповідь на дію різних хімічних сполук, які викликають спазм бронхів.

Виділяють дві форми бронхіальної астми:

- атопічну (алергічну) форму;

- неатопічну, або інфекційну, форму.

Засоби, які застосовують при синдромі бронхіальної обструкції, ділять на 3 групи:

1 Бронхолітики.

2 Препарати, які усувають набряк слизової оболонки бронхів:

- глюкокортикоїди;

- стабілізатори мембран тучних клітин;

- засоби, що впливають на систему лейкотрієнів:

а) блокатори синтезу лейкотрієнів;

б) блокатори лейкотрієнових рецепторів.

3 Відхаркувальні та муколітичні засоби.

НАБРЯК

СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ БРОНХІВ

Глюкокортикоїди

Особливе місце в терапії бронхіальної астми займають глюкокортикоїди

Беклометазон – беклазон, бекотід, беконазе

Флунізолід – Інгакорт

Будесонід - пульмекорт

Тріамцинолон –кеналог, полькортолон

Флютиказон – фліксотід

Вони є незамінними в усіх випадках тяжкого перебігу астми. Механізм дії глюкокортикоїдів при синдромі бронхіальної обструкції до кінця не з`ясований. Доведено, що глюкокортикоїди гальмують процеси ексудації і тим самим обмежують набухання слизових оболонок бронхів. Цей ефект зумовлений зменшенням синтезу медіаторів запалення, у тому числі простагландинів; потенціюванням ефекту катехоламінів за рахунок збільшення кількості й активності цАМФ; пригніченням М-холінергічної стимуляції за рахунок зменшення кількості й активності цГМФ; протиалергічною дією (глюкокортикоїди в першу чергу пригнічують гіперреактивність алергічних реакцій сповільненого типу і тільки в процесі тривалого використання - гіперреактивність негайного типу); прямою дією на гладенькі м`язові волокна бронхів. Глюкокортикоїди призначають інгаляційно, всередину, внутрішньом`язово та внутрішньовенно. Введення глюкокортикоїдів усіма шляхами, крім першого, може супроводжуватися багатьма побічними ефектами. Використання спеціальних інгаляційних форм (дозованих аерозолів) дозволяє уникнути більшості небажаних реакцій. Аерозолі проявляють протинабряковий ефект, попереджають розвиток бронхоспазмів і дещо покращують евакуацію густого, в`язкого мокротиння.

При вдиханні аерозолів лише 10-20% їх надходить безпосередньо до легенів, основна кількість потрапляє до шлунка під час ковтання. Але значної резорбтивної дії при цьому препарати не виявляють. Біотрансформація препаратів відбувається у печінці. Метаболіти виводяться із організму з жовчю (близько 70%) та із сечею (близько 20%).

При використанні інгаляційних глюкокортикоїдів відновлюється реакція хворого на бронходилятатори, зменшується частота використання останніх.

Використання інгаляційних форм глюкокортикоїдів не супроводжується швидким розвитком ефекту. У зв`язку з цим їх застосовують лише при хронічній бронхіальній астмі. Препарати не ефективні і їх не призначають при астматичних станах, які вимагають невідкладного втручання. Для ліквідації нападів задухи при гормонально залежній бронхіальній астмі та при астматичному статусі глюкокортикоїди необхідно вводити парентерально або призначати всередину (у більш легких випадках). Дози підбирають суворо індивідуально, кратність призначення - 2-4 рази на день. Як при використанні системних глюкокортикоїдів, так і при застосуванні їх інгаляційних форм користуються ступінчастим підходом, суть якого полягає в призначенні на початку лікування великої дози, яку зменшують після досягнення ефекту. Призначають інгаляційні препарати, як правило, в першій половині дня, враховуючи циркадний ритм їх виділення із надниркових залоз.

При використанні препаратів можуть спостерігатись осиплість голосу, кашель. Іноді розвивається парадоксальний бронхоспазм, який легко попередити попереднім введенням бронходилятаторів. Можуть загострюватися гастрит, виразкова хвороба. Іноді з`являються рожеві вугрі. Потрібно пам`ятати про можливість розвитку кандидозу порожнини рота. З метою його попередження необхідно добре полоскати рот та глотку, а при появі початкових ознак кандидозу застосовувати ністатин, леворин. При цьому терапію глюкокортикоїдами продовжують.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 489 | Нарушение авторских прав