АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Сардонічна посмішка Опістотонус

ПЕРША ДОПОМОГА:

1. Боротьба з судомним синдромом – аміназін, дроперидол, хлоралгідратна клізма, при відсутності ефекту - м’язові релаксанти.

2. При порушеннях дихання – інтубація трахеї, ШВЛ.

3. Швидка і обережна доставка пацієнта в стаціонар.

ЛІКУВАННЯ:

Головні задачі комплексного лікування правця:

1. Зменшення і нейтралізація поступаючого з рани токсину.

2. Зменшення і повне припинення м’язових судом.

3. Нормалізація серцевої діяльності, поліпшення легеневої вентиляції.

4. Профілактика та усунення вторинних ускладнень /пневмонія, сепсис/.

· Широке розкриття рани, її обробка та ревізія під наркозом. Видаляються усі інородні тіла, рана раціонально дренується.

· Надання хворому повного спокою: окрема затемнена палата, персонал носить взуття на гумовій підошві, розмовляє пошепки.

· Постійний нагляд за хворим /палата інтенсивної терапії, індивідуальний м/с пост/.

· Боротьба з судомами м’язів: діазепам 10 – 15 мг кожні 2 години, аміназин 1% 1 – 2 мл та димедрол 1% 3 мл х 5 - 6 разів на добу. Якщо з’являється загроза асфіксії – введення міорелаксантів, інтубація трахеї або трахеостомія, ШВЛ під наркозом.

· ППС 100 – 150 тис. МО в/м на протязі 3 днів. При тяжкому перебігу хвороби в перший день ППС вводять в/в в дозі 150000 МО, розведену в ізотонічному розчині в 5 разів.

· Для профілактики ускладнень /пневмонія, сепсис/ вводяться антибіотики /полусинтетичні, пеніциліни, аміноглікозиди/.

· Дезінтоксикаційна терапія.

· Корекція водно – електролітного обміну.

· Боротьба з ацидозом.

· Парентеральне годування або годування через шлунковий зонд або за допомогою годувальної клізми.

ЕКСТРЕНА ПРОФІЛАКТИКА:

Показання до профілактики:

1. Усі випадкові рани, в т.ч. укушені.

2. Опіки, відмороження.

3. Позалікарняні аборти та пологи.

Раніше привитим вводять 0,5 мл АП-анатоксину, ППС не вводиться. Непривитим

вводять спочатку 1,0 мл АП-анатоксину, а потім після в/ш проби – ППС в дозі 3000 МО.

Після проведення активно – пасивної імунізації перша ревакцинація робиться через 30 – 40 днів – 0,5 мл АП-анатоксину, друга ревакцинація – через 9 – 12 міс. – 0,5 мл АП-анатоксину. Привита таким чином людина здобуває імунитет на 10 років.

Анаеробна /газова/ гангрена – характеризується швидко некрозом тканин, який швидко розвивається і прогресує, супроводжується утворенням набряку, газів, тяжкою інтоксикацією.

КЛАСИФІКАЦІЯ:

1. По патологоанатомічному принципу:

- емфізематозна форма

- набрякова форма

- змішана форма

2. По клінічному перебігу:

- блискавична форма /розвивається через декілька годин після поранення, швидко прогресує і закінчується летально/

- гостра форма

3. По анатомічному принципу:

- епіфасціальна форма /клострідіальний целюліт/

- субфасціальна форма /клострідіальний міозит/

ЕТІОЛОГІЯ: збудниками є спороутворюючі анаеробні мікроби: Cl.perfringens, Cl.oedematicus, V.septicum, Cl.hystoliticum.

Сприяючі фактори: поранення нижніх кінцівок з великим розчавленням тканини, забруднення рани землею, розладнанням кровообігу, фактори, що знижують опір організму: шок, анемія, переохолодження, авітаміноз.

ПАТОГЕНЕЗ: дефекти шкіри або слизових оболонок – проникнення збудника виділення токсинів – всмоктування в кров - інтоксикація

ушкодження тканин – некроз

набряк або газоутворення –

КЛІНІКА – інкубація 1 – 7 днів.

РАННІ СИМПТОМИ:

1. Неспокій хворого.

2. Підвищення температури до 40 – 41^о.

3. Тахікардія.

4. Біль в рані.

5. Вдавлювання пов”язки.

6. Врізання швів.

ПЕРІОД РОЗПАЛУ:

1. Швидко зростаючий набряк, немає сліда від пальця при надавлюванні.

2. Рана суха, брудно – сірого кольору, м’язи мають вигляд вареного м’яса, випинають з рани.

3. Крепітація або виявлення газу на RO – гр.

4. Адинамія.

5. Блідість шкіри.

6. Загострені риси обличчя.

7. Слабкий частий пульс, падіння АТ.

8. Багрово – сині та бронзові плями і смуги на шкірі.

Анаеробна гангрена

ЛІКУВАННЯ:

І. Консервативне:

1. Ізоляція хворого.

2. Антибактеріальна терапія.

3. Детоксикація.

4. ГБО.

5. 150000 МО протигангренозної сироватки в/в крапельно, розведеної в 400 мл ізотонічного розчину. Одночасно в/м 150000 МО п/г сироватки.

ІІ. Хірургічне:

1. Зняти шви, розвести краї рани.

2. Широкі “лампасні”, розрізи з розкриттям фасциальних футлярів.

3. Перев’язки з H₂ O₂ та K Mn O₄.

4. При неефективності лікування, загрозі життю пацієнта - висока ампутація кінцівки.

ПРОТИЕПІДЕМІЧНІ ЗАХОДИ: хворого ізолюють в окрему палату /боксовану/, персонал працює в окремих халатах, гумових рукавичках, бахилах, перев’язки в останню чергу, використаний перев’язочний матеріал спалюється, інструменти стерилізують сухим жаром.

ПРОФІЛАКТИКА:

1. Повноцінна ПХО рани, без накладання швів.

2. При ранах, сильно забруднених землею, 30000 МО протигангренозної сироватки.

*Профілактичне значення мають також антигангренозні комбіновані бактеріофаги.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1020 | Нарушение авторских прав