АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

В робочих зонах промислових підприємств

Методика ДОслІдЖЕНня ВМІСТУ пИлУ в ПоВІТРІ

При дослідженні запиленості проби повітря забирають на робочому місці в зоні дихання робітника. За відсутності фіксованих робочих місць проби повітря забирають у місцях періодичного перебування працюючих з урахуванням маршрутів їх пересування. Проби слід забирати у момент найбільшого пилоутворення. З метою вивчення ефективності пилоочисників проби забирають у момент їх роботи та після вимкнення.

Гігієнічна оцінка включає кількісну оцінку ваговим методом та якісну оцінку дисперсного та хімічного складу.

Кількісний вміст пилу в повітрі визначається або на основі визначення ваги пилу в одиниці об’єму повітря (мг/м³), або шляхом підрахунку кількості пилинок в 1 см³ повітря, тобто за допомогою, відповідно, вагового або розрахункового методів.

У випадку використання вагового методу вміст частинок пилу в повітрі робочої зони визначають шляхом зважування фільтра до і після протягування через нього повітря на аналітичній або електричній вазі. Аналітичні аерозольні фільтри, що застосовуються у даному випадку затримують до 98% пилових частинок та дозволяють протягувати повітря зі швидкістю – до 100 л/хв.

Перед відбором проб фільтр закріпляють в алонжі воронкоподібної форми та приєднують до електричного або пневматичного аспіратора. Тривалість відбору повітря (Т, хв.) залежить від ступеня запиленості (С, мг/м³), швидкості протягування (V, л/хв.) і необхідної мінімальної наважки на фільтрі (а, мг) та визначається з використанням формули (1):

а · 1000

T = –––––; (1)

C · V

Розрахунок концентрації пилу (мг/м³) проводиться за допомогою формули (2):

(q₂–q₁) · 1000

П = –––––––; (2)

V

де q1 – маса чистого фільтру (мг);

q2 – маса фільтру з пилом (мг);

V – об’єм повітря (л), що протягується, приведеного до нормальних умов з використанням формули (3):

Vt · 273 · P

V = –––––––––; (3)

(273+t) · 101,325

де Vt – об’єм повітря (л), взятий для аналізу при температурі (t, °) та атмосферному тиску (P, гПА), безпосередньо під час дослідження.

У випадку використання розрахункового методу розрахунок кількості пилинок проводиться за допомогою:

а) приладу Оуенса (досліджуване повітря осаджується на поверхні скла за рахунок удару його направленого потоку по вологій скляній поверхні, або в результаті прилипання пилинок до конденсуючої пари);

б) термопреципітаторів (у нагрітому стані пилинки, що знаходяться в повітряному середовищі осідають на охолоджену поверхню);

в) седиментаторів (осідання пилу, що міститься в певному об’ємі досліджуваного повітря за допомогою седиментаторів різних конструкцій, наприклад, седиментатора Гріна). Після проведеного дослідження скло з прилиплими до нього пилинками розміщують під мікроскопом та підраховують число пилинок. Кількість пилинок, що виявлена, на склі, ділять на об’єм досліджуваного повітря, приведеного до стандартних умов і визначають загальний вміст пилу в повітрі робочої зони.

ГДК різних аерозолів переважно фіброгенної дії наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 536 | Нарушение авторских прав