АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Шкури, роги, ратиці дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Шкури дезінфікують 48 год. в розчині, що складається з води, 25% кухонної солі та 1% соляної кислоти або 24 год. в розчині такого складу: 10 г. кремнефтористого натрію на 1 л. води, 7 г. соляної кислоти і 250 г. кухонної солі.

Місця, де утримувались тварини до забою, дезінфікують 3%-м гарячим розчином їдкого натру або калію, освітленим розчином хлорного вапна (3% активного хлору), 1%-м розчином формальдегіду впродовж 3 год.

1.13. Вірусний (трансмісивний) гастроентерит свиней. Вірусна хвороба, яка характеризується катарально-геморагічним запаленням слизової оболонки шлунка і тонких кишок, що проявляється діареєю, блювотою, дегідратацією.

Збудник – коронавірус, який виявляється в слизовій оболонці шлунково-кишкового тракту та в паренхіматозних органах.

При 50-60⁰С вірус втрачає патогенність впродовж 1 год., при 80-100⁰С – 5хв. У висушеному патматеріалі зберігається до 3 діб.

Післязабійна ветсанекспертиза. На вухах, в міжщелеповому просторі часто виявляють червоно-фіолетові плями. Відмічають схуднення, організм зневоднюється. Спостерігають катарально-геморагічне запалення слизової оболонки шлунка, фібринозне або слизове нашарування, виразки. Тонкий кишечник розтягнутий газами, вміст його рідкий, слизова оболонка запалена. Спостерігають некроз епітелію, атрофію ворсинок, стінки кишечника в’ялі, відмічають виразки. В селезінці застійні явища. Печінка бліда і дегенерована.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Забій тварин з клінікою вірусного гастроентериту проводять на санітарній бойні, при її відсутності – забивають окремо в кінці робочої зміни. М'ясо та інші продукти забою хворих, підозрілих у захворюванні та зараженні свиней, направляють на виготовлення варених, варено-копчених ковбасних ви­робів, консервів або проварюють.

М'ясо і субпродукти від тварин, що перехворіли, за відсутності патологічних змін випускають без обмеження.

Кишечник, сечові міхури і стравоходи від хворих свиней утилізують. Кишки, сечові міхури і стравоходи від підозрілих у захворюванні, зараженні та перехворілих тварин використовують як оболонки при виготовленні варених ковбасних ви­робів після їх попередньої обробки 0,5%-ним розчином формаліну протягом однієї го­дини з наступним промиванням водою.

Кістки після витопки жиру, кров, ратиці переробляють на кормове борошно.

Шкури від хворих і підозрілих у захворюванні свиней дезінфікують, а від перехворілих - випускають без обмеження.

1.14. Інфекційний атрофічний риніт свиней. Захворювання свиней, переважно поросят-сисунів і відлученців, характеризується гнійно-некротичним ринітом, що супроводжується деформацією лицевих кісток. Етіологія до цього часу не встановлена.

Післязабійна ветсанекспертиза У початковій стадії хвороби у поросят при післязабійній ветсанекспертизі відмічають серозно-катаральний або слизово-гнійний ексудат в носовій порожнині, часткову або повну атрофію носових раковин, решітчастої кістки, носових пластинок, верхньощелепової, піднебінної та клиноподібної кістки; дегенеративні зміни в печінці; явища нефриту, запалення шлунку і кишечника. У підсвинків та дорослих свиней сильно виражена криворилість або мопсоподібність.

Ветеринарно-санітарна оцінка При виявленні характерних для даного захворювання патологоанатомічних змін, голову з язиком (при підозрі на захворювання голову для огляду розрубують уздовж на дві поло­вини і оглядають повітроносні шляхи), трахею й легені – на технічну утилізацію, а тушу і решту внутрішніх органів при відсутності дегенеративних змін випускають без обмежень. Шкури дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції приміщень, інвентаря, обладнання застосовують 3%-й розчин їдкого натру (70-80⁰С), освітлений розчин хлорного вапна (2% активного хлору), 1%-й розчин формальдегіду та ін. В усіх випадках розчин наносять одноразово з 3-годинною експозицією, при застосуванні хлорного вапна експозиція 6 год.

1.15. Везикулярна хвороба свиней (Morbus vesicularis suum)- контагіозна вірусна хвороба свиней різного віку, яка характеризується гострим перебігом, високою температурою і утворенням везикул на рильці, в області вінчика, міжкопитної щілини і м’якушів кінцівок. Сприятливі й дикі кабани.

Збудник – РНК-утримуючий вірус. У навколишньому середовищі зберігається тривалий час (наприклад, в гною до 4,5 міс.; в шкурі, м’язах, лімфовузлах, кістковому мозку – не менше 2 тижнів, а в замороженій свинині – декілька років. Зберігається в сирокопчених ковбасах.

Післязабійна ветсанекспертиза. На місці везикул після того, як вони вже лопнули, лишаються неглибокі з геморагічним дном виразки, які містять солом’яного кольору ексудат. Точний діагноз ставиться за результатами лабораторних досліджень.

Ветеринарно-санітарна оцінка. М'ясо і м'ясопродукти, одержані від забою хворих і підозрюваних в захворюванні тварин, а також до закінчення 6 міс. після зняття карантину з неблагополучного господарства, в сирому вигляді з м'ясокомбінату не випускаються. Їх використовують для приготування варених, варено-копчених і копчено-запечених виробів (з свинини), напівкопчених ковбас і консервів при звичайних режимах.

За наявності дистрофічних змін уражені органи і тканини утилізують.

Шкури дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції приміщень застосовуються 2 %-й розчин (70 — 80 °С) їдкого натру або 2%-й розчин формальдегіду, 3%-й розчин гіпохлориду кальцію або інші хлорні препарати, що містять 2% активного хлору, з експозицією 6 год. Транспорт дезінфікують на спеціально об­ладнаному майданчику 2%-м розчином формальдегіду.

1.16. Ентеротоксемія (анаеробна дизентерія). Гостра інфекційна хвороба переважно новонароджених поросят, яка характеризується явищами токсемії.

Збудник – CL. perfringens типу С, в органах і на кров’яному середовищі утворює капсули, а на багатих білком середовищах – спори.

Вегетативні форми мікроба швидко гинуть під дією кисню, сонячних променів, високих температур, дезінфікуючих засобів та ін. Спори можуть тривалий час зберігатися в ґрунті.

Післязабійна ветсанекспертиза. У хворих відмічається некроз слизової оболонки, головним чином порожньої та клубової кишок, а також геморагічний діатез, набряки під серозною оболонкою шлунка, кишечника і лімфовузлів.

Ветеринарно-санітарна оцінка Забивати свиней, хворих на ентеротоксимію, заборонено. При виявлені хвороби на конвеєрі, тушу з усіма органами знищують.

Усі знеособлені продукти (ноги, вим'я, вуха, кров та ін.), отримані при забої інших тварин, змішані з продуктами забою від хворих, або якщо вони знаходилися в контакті з ними, у тому числі туші, також спалюють.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції приміщень застосовують розчин хлорного вапна, що містить 5% активного хлору, 10%-й розчин (70-80⁰С) їдкого натру або 4%-й розчин (30⁰С) формальдегіду при дворазовому нанесенні на поверхні з інтервалом 1 год.

1.17. Інфекційна анемія коней. Вірусна хвороба однокопитних, яка характеризується реци­дивною пропасницею, анемією та тривалим вірусоносійством.

Збудник – ретровірус, що містить РНК. Вірус термолабільний, при 60°С втрачає вірулентність за 30 хв., руйнується при кип'ятінні через 1-2 хв., при 0-2°С зберігається до 2 років.

Заморожування на його активність не впливає.

Післязабійна ветсанекспертиза. При гострому й підгострому пе­ребігу хвороби відмічають крововиливи на слизових та серо­зних оболонках і в паренхіматозних органах, гіперемію, різке збільшення і наповнення кров'ю селезінки. Печінка на розрізі має чіткий малюнок часточковості. Серцевий м'яз в'ялий, пе­рероджений. При хронічному перебігу старі геморагії мають вигляд пігментних плям; дегенеративні зміни мускулатури й органів стерті. В печінці спостерігається малюнок

Ветеринарно-санітарна оцінка. Забій коней на м'ясо забороняється. У випадках виявлення хвороби на конвеєрі туша і всі органи направляються на технічну утилізацію.

Тварин за відсутності клінічних ознак, але таких, що мають при імунологічному дослідженні позитивні або двічі з інтервалом 7-20 днів сумнівні резуль­тати, забивають. Туші використовують після знешкодження проварюванням або на­правляють на виготовлення м'ясних хлібів і консервів.

Голову, кістки і внутрішні органи утилізують. Шкури дезинфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції застосову­ють 4%-й розчин (70-80°С) їдкого натру, освітлений роз­чин хлорного вапна з 3% активного хлору, 2%-й розчин формальдегіду.

1.18. Сап (Malleus) – інфекційно, хронічно протікаюча хвороба однокопитних, інколи верблюдів, яка характеризується утворенням в легенях, на слизових оболонках дихальних шляхів і різних ділянках шкіри специфічних сапних вузликів, що здатні розпадатися і утворювати гнійні виразки.

Збудник – Bacillus mallei – пряма, або вигнута паличка, з заокругленими кінцями, нерухома, довжиною 1-5 мкм.

Післязабійна діагностика. В легенях при вузликовій формі виявляють вузли розміром від просяного зерна до горошини. Інколи вони зливаються, завапнюються, оточуються сполучнот­канинною оболонкою. При дифузному ураженні легень вузли­ками знаходять пневмонійні осередки темно-червоної гепатизації, в подальшому з казеозним роз­падом. При хронічному перебігу в ле­генях знаходять розростання у виг­ляді щільних ділянок майже білого кольору (саловидний сап), які прони­зані безліччю гнійних або казеозних фокусів. Вузлики, виразки, рубці не­рідко знаходять в гортані, трахеї, бронхах, а також в бронхіальних лім­фатичних вузлах, в печінці, селезінці, кістках носа і ребрах. Сапні пошкод­ження в носовій порожнині частіше розміщені у верхній частині та на но­совій перегородці.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Тварини, підозрювані в захворюванні сапом, до забою не допускаються. При вияв­ленні сапу після забою, тушу з усіма внутрішніми органами і шкурою зни­щують. Підозрювані в обсіменінні збудником сапу туші випускають з м'ясокомбінату після проварювання, внутрішні органи направляють на технічну утилізацію.

Ветеринарно-санітарні заходи. Забійне приміщення і все обладнання ретельно дезінфікують освітленим розчином хлорного вапна, що містить 3 % активного хлору, гаря­чим 4%-м розчином їдкого натру, З%-м розчином формальдегіду та ін.

Усі предмети, які контактували з хворими тваринами, оброб­ляють гарячим 4 %-м розчином їдкого натру. Дерев'яні пред­мети занурюють на добу в 4 %-й розчин їдкого натру. Ма­лоцінні предмети спалюють.

1.19. Чума великої рогатої худоби. Гостре септичне захворювання, яке характеризується запально-некротичними пошкодженнями слизових оболонок, гарячкою, надзвичайною заразністю і великою смертністю. В природних умовах до чуми схильні велика рогата худоба, буйволи, а за деякими спостереженнями також вівці, кози, верблюди, олені, антилопи та різні види диких козлів. Людині це захворювання не передається.

Збудником є вірус, який міститься в крові, органах, ткани­нах, в усіх секретах і екскретах тварин. Стійкість вірусу до зовнішніх факторів невелика. Сонячне світло руйнує вірус протягом 5 год., нагрівання при 60 °С — за кілька секунд. При кімнатній температурі він гине за 3 — 4 дні. Холод не сильно впливає на вірус в заморожених органах та крові він зберігається до 3 — 6 міс.

У м'язовій тканині забитих тварин вірус гине порівняно швидко, але в кістках (кістковому мозку) він лишається життєздатним протягом кількох днів.

Післязабійна діагностика. Патологоанатомічні зміни при чумі великої рогатої худоби досить характерні. Найбільш ви­ражені зміни відмічають на всіх слизових оболонках і особли­во на слизовій оболонці органів травлення.

В передшлунках є крововиливи і невеликі ерозії. Книжка наповнена сухими кормовими масами. Значні зміни спо­стерігають в сичузі. Слизова оболонка його, особливо в пілоричній частині, різко набрякла, складчаста, червоно-цегляного або темно-буро-червоного кольору. На верхівках складок кро­вовиливи, а також ділянки некрозу у вигляді сироподібних кубельців або темно-коричневих більш великих струпів, під якими знаходять виразки. Лімфатичні вузли шлунка сильно набухлі. В тонкому і товстому кишечнику слизові оболонки набухлі, гіперемовані, з крововиливами.

Жовчний міхур наповнений зеленуватою жовчю, нерідко з домішками крові. Селезінка не змінена. Нирки знаходяться в стані переродження, набухлі, з гіперемією ниркової миски; на слизовій оболонці сечового міхура нерідко крововиливи. М'яз серця перероджений, в'ялий, кров в його порожнинах погано зсідається; на епікарді знаходять крововиливи. В легенях спо­стерігають повнокровність, крововиливи, ділянки гепатизації.

Ветеринарно-санітарна оцінка. М’ясо тварин, хворих на чуму, не становить небезпеки для людини. Проте описані випадки масових харчових токсикоінфекцій у людей після вживання м’яса хворих на чуму тварин, що обумовлено вторинними сальмонельозними захворюваннями чумних тварин. Тому у випадку виявлення хворих, підозрілих у захворюванні тварин після забою туші, кров, шкури і всі інші продукти забою знищують спалюванням.

При забої тварин, що перехворіли чумою, м'ясо і субпродукти після мікробіологічного дослідження направляють на промислову переробку.

Шкури дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Приміщення, де забивали хворих тварин, а також загони, де утримували партію худоби, з якої було виділено цих тварин, ретельно дезінфікують 2 %-м розчином їдкого натру (70 — 80 °С), розчином хлорного вапна, що містить 2% активного хлору, 1%-м розчином фор­мальдегіду та ін.

Одяг та взуття осіб, що мали контакт з хворими тварина­ми, дезінфікують. Одяг дезінфікують в пароформаліновій ка­мері, використовуючи 1%-й розчин формаліну або лугу; ха­лати й рушники кип'ятять і перуть. Взуття обробляють зану­ренням в розчин формальдегіду або хлораміну, або протиран­ням цими розчинами. Предмети догляду, інвентар занурюють на 3 — 5 год. в один з вище названих дезінфікуючих роз­чинів. При виявленні чуми на м'ясокомбінаті необхідно терміново сповістити про це відповідні ветеринарні органи і вжити заходів для попередження розповсюдження інфекції.

1.20. Емфізематозний карбункул (ЕмКар) Гостре інфекційне неконтагіозне захворювання великої ро­гатої худоби, рідше овець і кіз. Людина не схильна до захворювання.

Збуд­ник — анаеробна спорова паличка Вас. chauvoei - рухлива, грамнегативна, розташовується поодиноко, попарно, рідко ланцюжками з 3 — 4 паличок і виявляється в мазках з патологічно змінених ділянок підшкірної й міжм'язової спо­лучної тканин. Ніколи не виявляється в мазках крові.

Післязабійна діагностика. В місцях ураження (пухлини) м'язи сухі, губчасті, при натисканні відчувається крепітація, на розрізі чорно коричневого кольору або поцятковані блідо-жовтими. чорнуватими смужками, серозно-геморагічний інфільтрат з запахом згірклого масла. Регіональні лімфовузли збільшені, геморагічні, соковиті на розрізі. Легені наповнені кров'ю і набряклі. Печінка збільшена, повнокровна, злегка в'яла.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При виявленні цієї хвороби тушу з органами і шкурою знищують спалюванням. Усі знеособлені продукти (ноги, вим'я, вуха, кров та ін.), отримані при забої інших тварин, змішані з продуктами забою від хворих, або якщо вони знаходилися в контакті з ними, у тому числі туші, також спалюють.

Ветеринарно-санітарні заходи. Цех забою худоби і обробки туш, обладнання та інвентар дезінфікують розчином хлорно­го вапна з 5 % активного хлору (8 — 20 ° С), 4 %-м розчином формальдегіду (25 — 30 °С), 10 %-м розчином їдкого натру (75 — 80 °С), 10 %-м розчином однохлористого йоду (20°С). Зазначені засоби (крім останнього) застосовують з розраху 1 л/м² триразово з годинними інтервалами. Однохлористим йодом (препарат 70-Б) поверхні, що знезаражують, обробляють дворазово з інтервалом 15 — 20 хв. Гній спалюють, гнійну рідину дезінфікують сухим хлорним вапном.

1.21. Лейкози. Група захворювань, які зустрічаються у людей і ссавців. Характеризуються пухлиноподібним ураженням кісткового мозку, селезінки та лімфатичних вузлів.

Етіологія лейкозів до теперішнього часу вірогідно невстановлена. Переважає думка про вірусну етіологію. Хворіють дорослі тварини, головним чином корови й вівці 4 — 8 років.

Післязабійна діагностика. Хвора й підозрювана в захворю­ванні тварина підлягає забою лише на санітарних бойнях, але бувають випадки, коли лейкоз доводиться діагностувати на конвеєрі забійного цеху. При лейкозі лімфатичні вузли збільшені, поверхня розрізу набрякла, сіро-білого або сіро-чорного кольору, а інколи з казеозними осередками некрозу, жов­того і коричневого кольору. Такі ж зміни спостерігаються в селезінці, печінці, серцевому м'язі та в інших органах. Часто буває уражена мускулатура. М'язи в'ялі, світло-червоного кольору з жовтуватим або білуватим відтінком. На їх розрізі виявляють салоподібні й лейкемічні розростання та дегенера­тивні зміни. У свиней лімфатичні вузли збільшені в 10 — 40 разів, на поверхні розрізу помітні мозкоподібні набухання і характерне жовтувато-зеленувате забарвлення.

Селезінка при лейкозах сильно збільшена, у великої рога­тої худоби досягає 18 — 40 кг, у свиней — більше 5 кг, має щільну консистенцію, поверхня розрізу горбиста з різко помітними розрослими фолікулами сіро-білого кольору.

Печінка при дифузному ураженні крихкої й ламкої конси­стенції, різко збільшена: у великої рогатої худоби досягає 35 кг і більше, у свиней – 7- 8 кг.

Нирки пошкоджуються часто (до 56 %). При дифузному ураженні в корковому шарі знаходять численні сіро-білі сало­подібні з крововиливами вузлики; маса нирок досягає 8 — 10 кг.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При будь-якій формі лейкозу у випадках ураження м'язів, лімфатичних вузлів туші, декількох паренхіматозних органів або при виявленні лейкозних розро­стань (бляшок) на серозних покривах, незалежно від вгодованості, тушу та інші про­дукти забою (крім шкур) утилізують.

При ураженні окремих лімфатичних вузлів або органів, але за відсутності змін у скелетній мускулатурі, такі лімфатичні вузли й органи направляють на утилізацію, а туші та неуражені органи використовують залежно від результатів мікробіологічного дослідження. При виявленні сальмонел тушу і неуражені органи направляють на проварку або виготовлення консервів, а за їх відсутності - на виготов­лення ковбасних виробів.

При позитивному результаті гематологічного дослідження тварини на лейкоз, але за відсутності патологічних змін, властивих лейкозу, тушу й органи направ­ляють на виготовлення варених ковбасних виробів, м'ясних хлібів, консервів, а при по­зитивному результаті тільки імунологічного дослідження тварини, продукти забою ви­користовують для виготовлення варених ковбас.

Шкури при шкіряній формі лейкозу утилізують, а при інших формах – дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Тварин, хворих або підозрюваних в захворюванні, забивають на санітарній бойні. Якщо її немає, забій проводять на загальному конвеєрі після забою здорових тварин.

Після забою хворих (підозрюваних) тварин приміщення і обладнання дезінфікують: спочатку зрошують 2 %-м розчином їдкого натру (70 — 80 °С), потім миють гарячою водою і знову зрошують 4 %-м гарячим розчином їдкого натру, або розчином хлорного вапна, що містить 2 % активного хлору. Після годин­ного провітрювання приміщення обмивають водою (70 — 80°С) і дозволяють їх експлуатувати. Інструменти знезаражують 2 %-м розчином їдкого натру (70 — 80 °С) або 2 %-м розчином хлор­ного вапна (з розрахунку на активний хлор).

1.22. Парагрип –3. Гостра контагіозна вірусна хвороба великої рогатої худоби, головним чином телят, уражає органи дихання. Збудник — вірус з родини параміксовірусів. Зберігає активність при 4 °С 3 — 4 міс, при 60 °С — протягом кількох місяців. Дозрівання м'яса при 4 °С не інактивує вірус протягом 5 діб, при 70 °С вірус повністю інактивується в м'ясі за 30 хв., при 50⁰С — за 60⁰С. В замороженому м'ясі та субпродуктах до -10 і -20°Сак­тивність вірусу зберігається до 3 — 5 міс.

Післязабійна діагностика. Знаходять підшкірні драглисті набряки, гіперемію легень, ущільнені ділянки червоного коль­ору, оточені зоною емфіземи. Між частками легень інколи ви­являють фіброзну тканину. Відмічають також набряклість, гіперемію або некроз заглоткових, шийних, бронхіальних і се­редостінних лімфатичних вузлів.

Диференціальний діагноз — необхідно виключити аде­новірусну інфекцію, інфекційний ринотрахеїт, вірусну діарею, хламідіоз.

Ветеринарно-санітарна оцінка. М'ясо і субпродукти, визнані за результатами ветсанекспертизи придатними для харчових потреб, направляють для переробки на варені або варено-копчені ковбасні вироби, м'ясний хліб і консерви.

За наявності патологічних змін у туші і внутрішніх органах проводять мікробіологічне дослідження.

Голову, трахею, стравохід, сечовий міхур, кістки, отримані при обвалці, кров, патологічно змінені органи і тканини, роги і копита утилізують, а туші проварюють.

Шкури та волос дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Приміщення і обладнання цеху забою худоби і обробки туш дезінфікують 2 %-м розчи­ном їдкого натру (70 — 80 °С), промивають гарячою водою і знову зрошують 4 %-м гарячим розчином їдкого натру або розчином хлорного вапна з вмістом 2 %активного хлору. Після провітрювання протягом 1 год. приміщення миють гаря­чою водою.

1.23. Віспа. Гостре екзематозне контагіозне захворювання. До неї сприйнятливі велика рогата худоба, коні, свині, вівці й кози. Віспою хворіє й людина. У великої рогатої худоби, коней, кіз, а інколи у свиней віспа частіше має локальний характер; в овець проявляється, як правило, в генералізованій формі і роз­повсюджується у вигляді епізоотії.

Збудник віспи — вірус, що містить ДНК, відноситься до групи віспових вірусів. Вірулентні властивості збудника на хо­лоді (- 12... - 15°С) зберігаються протягом 2 міс; при тем­пературі 53 °С вірус гине за 15 хв.

Післязабійна діагностика. При віспі, як правило, пошкод­жується шкіра на більш ніжних (безволосих) ділянках тіла: крила носа, губи, язик, біля очей, соромітні губи, вим'я (і дійки), мошонка, внутрішня поверхня стегон; у овець, крім то­го, віспові пошкодження зустрічаються на шиї і на черевній стінці, а у поросят – по всьому тілу.

На ділянках тіла з ніжною шкірою знаходять плями, в се­редині яких можуть бути вузлики (папули) червоного кольору величиною з конопляне зерно. Поряд з папулами зустрі­чаються пухирці величиною з горошину і більше, які містять жовтувату прозору серозну рідину. При післязабійному огляді спостерігають катаральну бронхопневмонію, при цьому знахо­дять сіруваті вузли з сирним центром. На серозних оболонках крапкові й плямисті крововиливи. Лімфатичні вузли в'ялі, збільшені, соковиті, з поверхні розрізу легко зскрібаються лімфоїдні елементи.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Туші і внутрішні органи великої рогатої худоби, овець, кіз, свиней та коней при доброякісній формі хвороби і загоєнні пустул після видалення (зачищення) па­тологічно змінених, набряклих тканин направляють на промпереробку.

Туші, а також продукти забою при зливній, геморагічній і гангренозній формах утилізують або знищують.

Шкури дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Шкури дезінфікують в наси­ченому розчині кухонної солі, в який додають 5 % кальцино­ваної соди. На кожний кілограм свіжих шкур беруть 4 кг дез­інфікуючого розчину, в якому шкуру витримують при темпе­ратурі 17 — 30 °С 24 год. Шерсть, щетину, волос, козячий пух тварин, підозрюваних в захворюванні віспою, дезінфікують в парових дезінфекційних камерах проточною парою при 109 — 111 °С протягом 30 хв.

Для дезінфекції приміщення, обладнання застосовують 2%-ні гарячі розчини їдкого натру або калію, освітлений роз­чин хлорного вапна, що містить 2% активного хлору, 2 %-й розчин формальдегіду.

1.24. Вірусна діарея. Вірусна діарея (хвороба слизових оболонок) — інфекційна контагіозна хвороба великої рогатої худоби, переважно моло­дих тварин, характеризується ерозійно-виразковим запаленням слизових оболонок травного тракту, ринітом, гарячкою, постійною або переривчастою діареєю, стоматитом з великим слиновиділенням, витіканням з носової порожнини.

Збудни­ком хвороби є вірус (містить ДНК) з родини ротавірусів. Вірус діареї швидко інактивується при рН 3,0, зберігає активність при температурі нижче -20 °С. Вірус активний в культуральній рідині при -15 °С до 1 року; в крові, лімфатичних вуз­лах, селезінці та іншому патологічному матеріалі зберігається до 6 міс; при 37 °С гине через 5 днів. В замороженому м'ясі (до - 10...- 20°С) вірус зберігає інфекційну активність до 3 — 5 міс. При 75 °С вірус в м'ясі інактивується повністю за 15 хв., при 50 °С — за 60 хв.

Післязабійна діагностика. Характерними патологоанатомічними змінами є гіперемія, папули, ерозії, виразки на яс­нах, поверхні язика, слизовій оболонці всього травного тракту. Печінка оранжево-глинистого кольору з ділянками некрозу. Жовчний міхур запалений, переповнений жовчю, нирки збільшені, під капсулою геморагії. Інколи виявляють ката­ральну або крупозну бронхопневмонію. Скелетна мускулатура гідремічна, виснажена, м'язова тканина інфільтрована. Лімфатичні вузли збільшені.

Ветеринарно-санітарна оцінка як і при парагрипі – 3. М'ясо і субпродукти, визнані за результатами ветсанекспертизи придатними для харчових потреб, направляють для переробки на варені або варено-копчені ковбасні вироби, м'ясний хліб і консерви.

За наявності патологічних змін у туші і внутрішніх органах проводять мікробіологічне дослідження. При виявленні сальмонел внутрішні органи, у т.ч. кишечник, направляють на утилізацію, а туші (після зачищення змінених тканин) випускають після проварки або направляють на виготовлення консервів та м'ясних хлібів.

Голову, трахею, стравохід, сечовий міхур, кістки, отримані при обвалці, кров, патологічно змінені органи і тканини, роги і копита утилізують.

Шкури та волос дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для знищення збудника об­ладнання та цех забою худоби й обробки туш зрошують 2%-м розчином (70 - 80 °С) їдкого натру, потім ретельно промива­ють гарячою водою і знову зрошують 4 %-м гарячим розчи­ном їдкого натру або розчином хлорного вапна з вмістом 2 % активного хлору. Після провітрювання протягом 1 год. приміщення миють гарячою водою

1.25. Мит коней. Інфекційна хвороба переважно лошат, характеризується катарально-гнійним запаленням слизової оболонки носоглот­ки, а потім регіональних лімфатичних вузлів.

Збудник — ко­ковий мікроб Str. equi, який досить стійкий: нагрівання при температурі 70 — 75 °С вбиває його через 1 год., кип'ятіння — миттю, сонячне світло — через 6 - 8 год.

Післязабійна діагностика. Відмічають в підщелепових і за­глоткових лімфовузлах гнійний лімфоденіт. Гнійні осередки того ж походження знаходять в органах грудної та черевної порожнин, у вимені на слизовій оболонці носової порожнини і глотки катарально-гнійне запалення. У внутрішніх органах можуть спостерігатись дегенеративні зміни. Мит необхідно відрізняти від контагіозної плевропневмонії, грипу коней, сапу, незаразного гнійного риніту і фарингіту.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При виявленні захворювання голову і внутрішні органи направляють на утилізацію, а тушу випускають залежно від мікробіологічного дослідження на збудник миту та сальмонели. У випадку виділення із туші митного стрептокока або сальмонел її направляють на проварювання.

При метастатичній формі миту - тушу з внутрішніми органами утилізують.

Шкури дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Місця утримання тварин, приміщення цеху забою худоби та розробки туш і все облад­нання ретельно дезінфікують розчином хлорного вапна з 4 % активного хлору (експозиція 1 год., одноразово), 5 %-м розчи­ном їдкого натру (експозиція 1 год., дворазово).

1.26. Епізоотичний лімфангоїт (бластомікоз, африканський сап). Хронічне інфекційне захворювання однокопитних (коней, ослів та мулів) характеризується запаленням лімфатичних су­дин шкіри й підшкірної клітковини.

Збудник – дріжджовий грибок Cryptococcus tarciminosus - досить стійкий до нагрівання, при температурі 65 °С руйнується за 1 год., при 80 °С гине за кілька хвилин.

Післязабійна діагностика. Виявляють пошкодження шкіри за ходом лімфатичних судин. При цьому лімфатичні судини потовщені, вузлуваті, а інколи з виразками. На розрізі відмічають зрощення їх з підшкірною клітковиною. Регіо­нальні лімфатичні вузли, які збирають лімфу з уражених ділянок шкіри, можуть бути збільшені, на розрізі містять гнійні фокуси. Селезінка збільшена. При пошкодженні слизових оболонок на їх поверхні знаходять тверді вузлики та виразки.

Цю хворобу необхідно диференціювати від справжнього сапу.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При встановленні епізоотичного лімфангоїту після забою тварин туші з внутрішніми органами і шкурою знищують.

Усі туші, підозрілі в обсіменінні збудниками сапу і епізоотичного лімфангоїту в ході технологічного процесу, випускають після пропарювання, а внутрішні органи направляють на утилізацію; так само роблять і з тушами за неможливості їхнього проварювання.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції застосову­ють освітлений розчин хлорного вапна, що містить 5 % актив­ного хлору; гарячий 40 %-й розчин сірчано-карболової суміші; 10 %-й розчин (70 - 80 °С) їдкого натру; 5 %-й розчин фор­мальдегіду.

1.27. Хламідіозний (ензоотичний) аборт овець і кіз. Контагіозна хвороба, яка виникає ензоотично і спричинює аборт в останні тижні перед окотом або передчасне народжен­ня нежиттєздатного приплоду.

Збудником хвороби є мікро­організми з групи неорикетсій (хламідій). В патологічному ма­теріалі хламідії при - 20... - 70 °С зберігаються активними багато місяців (більше року). При кімнатній температурі збуд­ник в тканинному матеріалі інактивується через 2 доби, при 50 °Сруйнується протягом 30 хв., при 70 °С — за 15 хв., а при 37 °С — за 5 діб. Ультрафіолетові промені інактивують хламідії че­рез З — 4 хв.

Післязабійна діагностика. Спостерігається розвиток хро­нічного метриту, осередки некрозу в печінці, селезінка збіль­шена, запалення слизових оболонок кишечника. У абортова­них плодів знаходять кров'янисті набряки та крововиливи в підшкірній клітковині й м'язах, також кров'янисто-серозні транссудати в грудній і черевній порожнинах, фібринозні на­шарування, особливо в печінці. Плодові оболонки набряклі, з геморагічним інфільтратом, в деяких місцях з білими наша­руваннями, некротичними осередками.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Клінічно хворих і підозрюваних в захворюванні хламідіозним абортом тварин, а також аборто­ваних і тих, що породили слабий або нежиттєздатний приплід, вівцематок ізолюють і забивають на санітарній бойні. М'ясо від цих тварин направляють на проварювання. Воно вважається знешкодженим, якщо температура в середині шматка не нижче 80 °С, тривалість варіння у відкритих кот­лах 3 год. Патологічно змінені органи утилізують. Шкури дез­інфікують розчином кремне-фтористого натрію, шерсть оброб­ляють в парових камерах.

Ветеринарно-санітарні заходи. Місця утримання і перероб­ки хворих тварин дезінфікують одним з таких розчинів: 2 %-м розчином їдкого натру, 2 %-м розчином формальдегіду, освітленим розчином хлорного вапна з вмістом 3 % активного хлору (з розрахунку 0,5 л/м), експозиція 3 год. Спецодяг і взуття обробляють в пароформаліновій камері.

1.28. Туляремія. Захворювання деяких видів свійських та промислових тва­рин, гризунів, хутрових звірів і людини. Із забійних тварин найбільш сприйнятливі до туляремії вівці, кози, кури та індики.

Збудник — В. tularense — маленька нерухома, неспорова аеробна паличка. Нагрівання при 56 — 58 °С вбиває бактерію протягом 30 хв., а при 60 °С — через 5 хв. В печінці та се­лезінці кролів вона зберігається 3 — 8 днів, у м'язах — до 35 днів. У м'ясі овець, замороженому при -19...-25°С, зберігається до 75, а в паренхіматозних органах за тих самих умов — до 120 днів.

Післязабійна діагностика. Підшкірна клітковина гіперемована, в ній знаходять вузлики, що піддаються розпаду, глотка, шия, груди, інколи пахви набряклі. У овець, забитих в період гострого перебігу хвороби, виявляють в підшкірній клітковині (в місцях укусів кліщів) просвітлені ділянки величиною з го­рошину, інколи невеликі крововиливи й ущільнення тканини. Лімфатичні вузли збільшені, в них знаходять некротичні сіро-жовті ділянки і абсцеси. При хронічному перебігу спосте­рігають виснаження, анемію, вузлики в легенях, печінці й се­лезінці, плеврити і пневмонію. Серце наповнене кров'ю темно­го кольору, яка майже не зсідається, м'язи серця в'ялі, під епікардом бувають крапкові крововиливи.

У свиней при розтині виявляють ознаки плевропневмонії, а в ряді випадків гнійні процеси в підщелепових та підшкір­них лімфатичних вузлах.

У кролів і зайців шийні, заглоткові, передлопаткові та інші лімфатичні вузли збільшені, оточуючі їх тканини гіперемовані й набряклі. Спочатку вузли стають щільними, твердими, пізніше розм'якшуються в центрі внаслідок гнійного процесу.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При виявленні туляремії після забою тварин всі продукти забою зі шкурою зни­щують спалюванням.

Туші та інші продукти забою, підозрювані в обсіменінні збудником туляремії в ході технологічного процесу переробки тварин, направляють на утилізацію.

Ветеринарно-санітарні заходи. Приміщення, обладнання та інвентар дезінфікують 2 %-м розчином їдкого натру або калію (70 °С), 3 %-м розчином (70 — 80 °С) ксилонафта-5, розчином хлорного вапна (2 % активного, хлору), 2 %-м розчином фор­мальдегіду (з розрахунку 1 л/м² площі). Бавовняні вироби зне­заражують в киплячій воді, в паровій камері, а також в 20 %-му розчині хлораміну.

1.29. Інфекційна агалактія кіз та овець. Контагіозна хвороба, характерними ознаками її є запален­ня молочної залози та

суглобів з утворенням абсцесів в цих органах, а також пошкодження очей.

Збудником є факульта­тивний аероб Mycoplasma agalactiae. При 50 °С збудник гине через 1,5 год., при 53 °С — через 10 хв., при 60 °С – протягом 5 хв., при 70 °С — через 30 с. При 0 — 25 °С життєздатність збудника зберігається протягом 4 міс.

Післязабійна діагностика. Підшкірна клітковина, тканина ураженої частки вим'я, лімфатичні вузли набряклі, частки ущільнені й атрофовані, молочні цистерни розширені й напов­нені серозною рідиною. Стінки суглобових сумок потовщені, синовіальні оболонки гіперемовані, суглобові порожнини заповнені серозно-фібринозним ексудатом. В селезінці відзна­чають гіперплазію фолікулів, а в нирках – явища фокусного інтерстиціального нефриту.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Туші і неуражені внутрішні органи направляють на проварювання або для переробки на варені ковбаси, м'ясні хліби чи консерви.

Патологічно змінені органи і тканини використовуються на виробництво кормового борошна, яке згодовують птиці.

Кишки після обробки і консервування солінням випускають на загальних умовах. Шкури і вовну дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Місця утримання і перероб­ки хворих тварин дезінфікують одним з таких засобів: 2 %-м розчином їдкого натру, 2 %-м розчином формальдегіду, освітленим розчином хлорного вапна з 3 % активного хлору (з розрахунку 0,5 л/м²), експозиція 3 год. Спецодяг і взуття обробляють в пароформаліновій камері.

1.30. Інфекційна плевропневмонія кіз. Інфекційна хвороба, що характеризується пропасницею, крупозним запаленням легень і серозно-фібринозним плеври­том.

Збудник хвороби – Mycoplasma mycoides var Carpi за культураль-ними та морфологічними властивостями подібний до збудника перипневмонії великої рогатої худоби, але за ан­тигенною структурою дещо відрізняється від нього. Він особ­ливо стійкий до дії фізичних та хімічних факторів. В легене­вому соку, який тричі заморожували і лишали відтаювати, збудник зберігав вірулентність протягом 19 днів. В гнилому матеріалі гине на третій день, а під дією температури 55 — 56 ° С протягом 40 хв.

Післязабійна діагностика. При післязабійному огляді в грудній порожнині виявляють серозно-фібринозний ексудат, гіперемію слизових оболонок носової порожнини і трахеї. Ле­гені збільшені, ламкі, на розрізі мають характерний мармуро­вий малюнок. Характерною ознакою є ранній великий некроз в легенях, некротизовані ділянки інкапсульовані, а некротизована тканина перетворена на суху сирну масу. Плевра на по­шкоджених ділянках легень вкрита товстим шаром фібрину. Бронхіальні і медіастальні лімфатичні вузли набряклі й збільшені в 3 – 5 разів. Печінка й селезінка збільшені, з оз­наками дистрофії.

Ветеринарно-санітарна оцінка як і при інфекційній агалактії кіз та овець.Туші і неуражені внутрішні органи направляють на проварювання або для переробки на варені ковбаси, м'ясні хліби чи консерви.

Патологічно змінені органи і тканини використовуються на виробництво кормового борошна, яке згодовують птиці.

Кишки після обробки і консервування солінням випускають на загальних умовах. Шкури і вовну дезінфікують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Шкури, одержані від хворих тварин, висушують на повітрі, потім використовують без об­межень. Козячий пух підозрюваних в зараженні тварин перед знезараженням пухко пакують в мішки по 20 — 50 кг і розміщують в паровій камері (50 кг/м³). Дезінфікують про­точною парою при температурі 109 — 111°С 30 хв.

Місця утримання і забою кіз ретельно дезінфікують 2 %-м розчином їдкого натру або калію (70 - 80 °С), 30%-м зольним лугом (70 - 80 °С), освітленим розчином хлорного вапна з вмістом 2 % активного хлору, 2 %-м розчином формальдегіду. Для дезінфекції інвентаря застосовують 5 %-й розчин кальцинованої соди.

1.31. Інфекційна ентеротоксемія. Гостре захворювання овець і кіз.

Збудник — мікроорга­нізми з групи СІ. perfringens типів В і С. Збудники бурхливо розмножуються в кишечнику, де виробляють токсини. Перебіг хвороби гострий, триває 3 — 4 год. Вівці крутяться, жують бруд, сміття та інші предмети, падають і лежать з відкинутою назад головою. Хворих тварин дорізають або вони гинуть.

Післязабійна діагностика. При ветсанекспертизі відмічають застійну гіперемію шкіри, підшкірної клітковини, міжм'язової сполучної тканини і м'язів, плеври, сальника, брижейки; сму­гасті крововиливи на слизовій оболонці тонкого відділу ки­шечника; яскраво виражену гіперемію мезентеріальних лімфатичних вузлів. В серцевій сорочці майже завжди є бага­то жовтувато-прозорого ексудату, який легко зсідається. М'яз серця в'ялий, нагадує варене м'ясо. В нирках крововиливи; од­на з нирок, а інколи обидві розм'якшені, паренхіма кашо­подібної консистенції. Ентеротоксемію овець слід диференціювати від блискавичної форми сибірки, дизентерії ягнят.

Ветеринарно-санітарна оцінка як і при емфізематозному карбункулі, злоякісному набряку, брадзоті, анаеробній дизентерії ягнят і поросят, ботулізмі, та правцю.

При виявленні цієї хвороби тушу з органами і шкурою знищують спалюванням. Усі знеособлені продукти (ноги, вим'я, вуха, кров та ін.), отримані при забої інших тварин, змішані з продуктами забою від хворих, або якщо вони знаходилися в контакті з ними, у тому числі туші, також спалюють.

Ветеринарно-санітарні заходи. Ті ж самі, як при ентероток­семії свиней.

1.32. Анаеробна дизентерія ягнят. Гостра хвороба ягнят, яка характеризується явищами гемо­рагічної ентеротоксемії, проносом, високою смертністю.

Збуд­ником хвороби є СІ. perfringens типу В. При кип'ятінні спори мікроба руйнуються через 10 хв. При висушуванні збудник ги­не за 1-2 доби. В сухому ґрунті він зберігається 10 діб, во­логому — 220 діб, в гної — 3 — 5 діб.

Післязабійна діагностика. Виявляють запалення всього ки­шечника, виразки і навіть некротичні осередки. Нерідко киш­кова стінка гангренозне змінена і містить пухирці газу.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При виявленні цієї хвороби, як і при попередній тушу з органами і шкурою знищують спалюванням. Усі знеособлені продукти (ноги, вим'я, вуха, кров та ін.), отримані при забої інших тварин, змішані з продуктами забою від хворих, або якщо вони знаходилися в контакті з ними, у тому числі туші, також спалюють.

1.33. Брадзот. Гостре інфекційне захворювання овець, яке супровод­жується геморагічними запаленнями слизової оболонки сичу­га і дванадцятипалої кишки.

Збудники — патогенні аероби. Хвороба, як правило, перебігає блискавично, тварина без помітних причин у корчах падає на землю, скрипить зубами, стогне, з рота виділяється піниста слина, з'являється незначне здуття і тварина гине.

Післязабійна діагностика. У забитих тварин в роті й носі відмічають пінисту кров'янисту рідину, під шкірою в області шиї й підгрудка, а також в інших місцях тіла — кров'янисто-драглисту інфільтрацію, інколи з пухирцями газу. Слизова оболонка сичуга, дванадцятипалої кишки набрякла, пронизана синцями у вигляді червоних або синьо-багрових підвищень. Печінка збільшена, під її серозною оболонкою часто знаходять темно-червоні плями. Селезінка не змінена або сильно зволожена і пронизана газом.

Нирки гіперемовані. В плевральній порожнині скупчується мутна червонувата рідина. Серцева со­рочка наповнена янтарно-жовтою рідиною. М'яз серця в'ялий, жовтувато-сірого кольору, начебто переварений.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Тушу з органами і шкурою знищують спалюванням. Усі знеособлені продукти (ноги, вим'я, вуха, кров та ін.), отримані при забої інших тварин, змішані з продуктами забою від хворих, або якщо вони знаходилися в контакті з ними, у тому числі туші, також спалюють.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції застосову­ють засоби, наведені в табл. 2.

таблиця 2

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 511 | Нарушение авторских прав