АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Характеристика дезинфікуючих засобів

Вищезазначені засоби витрачають з розрахунку 1 л на 1 м² площі.

1.34. Актиномікоз. Хронічне інфекційне захворювання великої рогатої худоби, рідше дрібної худоби, свиней, коней, людей.

Збудник акти­номікозу — променевий гриб Actinomyces bovis, а також ак­тиноміцет Ізраеля, актинобацила Ліньєра і гноєтворні мікро­коки. Актиноміцети стійкі до висушування (зберігаються до 6 років). Сонячне світло нешкідливе для них, навіть не пере­шкоджає культивуванню гриба. Нагрівання спор при 75 - 80 °С протягом 5 хв. вбиває їх.

Післязабійна діагностика. Локалізація актиномікозних ура­жень у різних видів забійних тварин значно варіює. У великої рогатої худоби актиномікоз виявляють в області голови, рідше в легенях і печінці, у дійних корів частіше локалізується в паренхімі задніх часток вим'я. У свиней пошкоджується вим'я, мигдалики, щелепові кістки, язик, легені, дуже рідко інші органи.

В овець актиномікоз зустрічається дуже рідко в основ­ному на язиці.

При актиномікозі лімфатичних вузлів (зустрічається часто, особливо у великої рогатої худоби) пошкоджуються заглот­кові, підщелепові та передні глибокі шийні лімфатичні вузли. Вони збільшені, горбисті, щільні. На розрізі видно куполоподібно випнуту, розрослу тканину сіро-білого кольору, на поверхні її чітко виступають жовтуваті фокуси, з яких при ви­давлюванні виділяється гній.

Ветеринарно-санітарна оцінка. При актиномікозних, як і при актинобацильозних ураженнях у лімфовузлах голови або шиї їх видаляють, а голову направляють для проварювання. При ураженні кісток і мускулатури голови її утилізують.

При обмеженому вражені внутрішніх органів і язика їх випускають після видалення таких ділянок, а при значних ураженнях - утилізують.

Тушу і неуражені органи випускають без обмеження.

При генералізованому процесі зураженням кісток, лімфовузлів, внутрішніх ор­ганів і мускулатури тушу з органами утилізують.

Ветеринарно-санітарні заходи. Приміщення, де знаходились хворі тварини, і місце їх забою дезінфікують 2-3%-м роз­чином лугу або свіжопогашеним вапном.

1.35. Стахіботріотоксикоз. Гостра або підгостра форма хвороби деяких видів забійних тварин. Сприйнятливі коні, велика рогата худоба, свині.

Збудник — гриб Stachybotrys alternans, добре розмно­жується в полі на зернах пшениці, ячменю, жита, а також на соломі, що перезимували. Стійкість спор гриба висока, вони легко перезимовують і навесні проростають на зернах або со­ломі. Нагрівання при 112 °С знешкоджує гриб через 2 год. Токсичні речовини гриба стійкі до нагрівання, висушування, дії ультрафіолетових променів. При стерилізації парою під ти­ском 0,25 МПа протягом 3 год. токсини втрачають силу.

Післязабійна діагностика. При типовій формі стахіботріотоксикозу відмічають некротичні виразки слизової оболонки рота, губ, мигдаликів, рідше надгортанника. В серцевому м'язі некротичні осередки темно-червоного кольору з чорним центром різної величини. В печінці, на дні рубця і сичуга, зустрічаються також темно-червоні з чорним центром осеред­ки змертвіння тканин різної величини. Лімфатичні вузли області голови і шиї, темно-червоного кольору, з крововиливами.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Внутрішні органи від хворих тварин і туші при виявленні в них некротичних ділянок утилізують.

За відсутності патологічних змін і при негативному результаті дослідження на наявність сальмонел тушу, голову і ноги випускають без обмеження.

За наявності сальмонел туші проварюють або направляють на виготовлення консервів.

Ветеринарно-санітарні заходи. Для дезінфекції застосовують 4% розчин їдкого натру, 2% розчин формаліну, 2% карболової кислоти та ін.

1.36. Фузаріотоксикоз. Отруєння тварин кормами, ураженими грибами роду Fusarium. Фузаріотоксикозом хворіють сільсько-господарські тварини всіх видів, в тому числі й птиця. Гриби вражають хлібні злаки, кормові культури та ін. Фузарії добре ростуть при температурі 18 — 24°С. Гриби утворюють токсичні ре­човини.

Післязабійна діагностика. Найбільш характерними змінами є геморагічний діатез як з крапковими, так і дифузними крововили­вами в підшкірній клітковині, під серозним покривом па­ренхіматозних органів. Крім того, відмічають гострий катараль­ний риніт, катарально-геморагічне запалення шлунково-кишко­вого тракту, набряк легень та дегенеративні зміни в па­ренхіматозних органах. Печінка в більшості випадків в'яла, глинистого кольору; селезінка блідо-сіра, зменшена в об'ємі, надмірно щільна, по краях всіяна крапковими крововиливами, на розрізі суха, добре виражена строма. Нирки в'ялі, пошаровість згладжена.

Ветеринарно-санітарна оцінка. Внутрішні органи від хворих тварин і туші при виявленні в них некротичних ділянок утилізують.

За відсутності патологічних змін і при негативному результаті дослідження на наявність сальмонел тушу, голову і ноги випускають без обмеження.

За наявності сальмонел туші проварюють або направляють на виготовлення консервів.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 403 | Нарушение авторских прав