АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Страх у крові

Упродовж багатьох років у переддень роковин Голодомору маємо змогу прочитати і почути чимало страшних розповідей очевидців: як у 1933–му вимирали цілими родинами, як трупи скидали до спільних ям, часом вкидаючи туди ще живих, як учителі в класах випитували в дітей, де батьки ховають зерно, як «бригада» — кілька неголених, зате ситих дядьків — нагонила страх на все знесиліле й пухле від голоду село. Як забирали з хат геть усе: не просто харчі, а й одяг, чоботи, подушки... Звісно, дивним після цього виглядає озвучення нині провладними істориками старої легенди часів інформаційної блокади про голод «через погодні умови» чи як «вигадку ЦРУ». Утім, з іншого боку, окрім збирання й видання спогадів та вивчення архівних джерел, не зроблено майже нічого, аби осмислити наслідки геноциду і спробувати знайти шляхи виходу зі складного постгеноцидного стану, в якому наше суспільство перебуває і досі.

Страх у крові

«У 1992 році, коли здавалося, що все потерпіло крах — економічно, політично, культурно, на запитання в моніторингу: «Чого ви боїтеся найбільше?» 50 відсотків населення України відзначили: голоду. Хоча голоду давно не було, — розповіла на «круглому столі» директор Фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна, презентуючи результати загальнонаціонального соціологічного опитування на тему «80–ті роковини Голодомору — уроки минулого для майбутнього». — Це питання повторювалося щорічно. Найвищий показник — 70 відсотків — був у 2000 році, коли впродовж років не виплачували зарплати, але ж голоду не було. Потім цифра знижувалася і влітку 2013–го становила 30 відсотків. Третина населення України досі найбільше боїться голоду. Навіть серед молоді таких — 28 відсотків. А серед заможного «середнього класу» — 26».

Французький філософ XVIII століття Антуан Буланже писав, що «жах передається від роду до роду, і досвід століть може лише послабити його, але він не здатен повністю зникнути. Дитина буде завжди боятися того, чого боялися її предки». Навіть коли батьки й діди ніколи не розповідали про причини свого страху... Однак геноцид в Україні — це не лише голод. Як наголошує дослідник Голодомору, професор Монреальського університету, що в Канаді, Роман Сербин, голод став лише завершальною частиною геноциду. А розпочинався він зі знищення і залякування інтелігенції, яка могла осмислювати й вести за собою. У 1930 році у ході процесу «Спілки визволення України» було засуджено 45 осіб, з них 15 — до розстрілу. А загалом у зв’язку зі звинуваченнями у причетності до СВУ за короткий час репресовано, за підрахунками Юрія Шаповала, близько 30 тисяч людей. Це вчителі, професура, науковці, священики, митці. Того ж року була «самоліквідована» Українська автокефальна православна церква.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 244 | Нарушение авторских прав