АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Підшлункової залози

Методи обстеження пацієнтів із захворюваннями органів травлення, зокрема печінки, жовчних шляхів,

підшлункової залози

План лекції:

1. Основні скарги та клінічні симптоми захворювань органів травлення. (α II)

2. Огляд пацієнтів (загальний та місцевий). (α II)

3. Пальпація органів черевної порожнини (поверхнева та глибока), методика проведення та її послідовність. (α II)

4. Перкусія та аускультація органів черевної порожнини. (α II)

5. Уявлення про жовтяниці (печінкова, над печінкова, під печінкова). (α I)

6. Методи додаткового обстеження органів травлення (лабораторні, ендоскопічні, рентгенологічні, радіоізотопні, ультразвукові) та їх діагностичне значення. (α II)

7. Загальні висновки по основним розділам лекції.

8. Усний інструктаж по самопідготовці за темою лекції.

Основні симптоми і синдроми захворювань органів травлення:

1. Больовий синдром – один із основних симптомів захворювань органів травлення. Біль може бути різний по інтенсивності, локалізації, характеру, розповсюдженості, зв’язком з прийманням їжі.

По локалізації болю розрізняють:

· Біль в надчерев’ї пов’язаний із захворюваннями шлунка;

· біль в правому підребер’ї – із захворюваннями печінки і жовчовивідних шляхів;

· в навколопупковій ділянці – із захворюваннями тонкого кишечнику;

· в правій, лівій здухвинній і надлобковій ділянці – із захворюваннями товстого кишечнику;

· Локальний (точковий) біль характеризує виразковий процес, рак або жовчну коліку.

По інтенсивності біль може бути:

· гострий (загострення хронічного процесу або гострі стани).;

· тупий біль більш притаманний хронічним хворобам.

По зв’язку з прийманням їжі:

· біль, що виникає до приймання їжі, має назву «голодний», звичайно він знімається прийманням їжі і характерний для виразки 12-палої кишки.

· біль після приймання їжі, залежно від часу виникнення, характерний для виразки шлунка (ранні болі) або 12-палої кишки (пізні болі);

· біль, що виникає після переїдання, або вживання смаженої, гострої їжі, частіше виникає при захворюваннях печінки, жовчовивідних шляхів, підшлункової залози.

Для захворювань кишок характерний біль у вигляді нападів (колік) і по механізму виникнення поділяється на спастичний (пов’язаний із спазмом кишок) і дистензійний (пов’язаний з розтягненням кишок газом і натягненням брижі).

2. Диспепсичний синдром – супроводжує практично всі захворювання органів травлення і складається з наступних симптомів:

· Відрижка – виникає внаслідок виходу через рот проковтнутого повітря або газів, які утворюються в шлунку внаслідок бродильних або гнильних процесів. Разом із повітрям у рот може потрапити певна кількість шлункового вмісту – відрижка їжею (регургітація). Відрижка може набувати різних запахів і присмаків – тухлих яєць, гіркого смаку, кислим, згірклим маслом, гнильним запахом.

· Печія – відчуття жару і паління в надчеревній ділянці і за грудиною. Виникає внаслідок попадання кислого шлункового вмісту у стравохід.

· Нудота – неприємне відчуття у вигляді тиснення в надчерев’ї, яке передує блюванню. Цей стан супроводиться загальною слабкістю, потовиділенням, слинотечею, похолоданням кінцівок.

· Блювання – складний рефлекторний акт, частіше пов’язане з подразненням рецепторів шлунка недоброякісною їжею, патологічним підвищенням збудження рецепторів у разі захворювань шлунка, збудженням блювотного центру (центральне походження, не пов’язане із захворюваннями органів травлення). Блювання центрального походження стійке, виникає раптово без попередньої нудоти, не приносить полегшення хворому. Діагностичне значення має наявність домішків: слизу (гастрити), жовчі (захворювання печінки і жовчовивідних шляхів), крові (кровотечі), калових мас (гостра непрохідність кишок).

· Метеоризм – здуття і розпирання живота. Частіше причиною може стати підвищення газоутворення в кишках. Супроводиться больовими відчуттями і бурчанням кишок.

· Розлади випорожнення: пронос – рідкі і часті випорожнення, пов’язані з посиленою перистальтикою, запаленням стінок кишок, виділенням великої кількості секрету кишок в їх просвіт; закрепи – тривала (більше як 2 доби) затримка калу в кишках, спричинена гальмуванням просування кишкового вмісту (пухлини, зростки, гостра непрохідність, аномалії розвитку кишок). Закрепи поділяються на органічні і функціональні.

3. Синдром шлунково-кишкової кровотечі – частіше супроводить виразковий або раковий процес. Виявляється кривавим блюванням або дьогтьоподібними випорожненнями (мелена). Супроводжується колапсом, анемією.

4. Синдром підвищеної секреторної функції шлунка – виникає при збільшенні кількості шлункового соку і збільшенні в ньому вмісту хлоридної кислоти. Виявляється печією, відрижкою кислим, гіркотою в роті, закрепами, болем в епігастральній ділянці.

5. Синдром секреторної шлункової недостатності - зменшення кількості або зниження кислотності і навіть повна відсутність вільної хлоридної кислоти (ахілія). Супроводиться диспепсичними явищами – відрижкою і нудотою, особливо після їди, відчуттям тяжкості в надчерев’ї, зниженням апетиту, проносами.

6. Синдром ураження тонкої кишки – ниючий біль у середній частині живота, бурчання, метеоризм, проноси. При приєднанні синдрому порушення всмоктування – авітамінози, білкові дистрофії, трофічні порушення шкіри.

7. Синдром ураження товстої кишки – переймоподібні або постійні болі в животі, переважно в здухвинних ділянках, часті випорожнення, оманливі, болючі позиви на акт дефекації (тенезми), при хронічних захворюваннях – закрепи. Порушення водно-сольового обміну і зневоднення при проносах.

8. Синдром кишкової коліки – переймоподібний розлитий біль у животі, який виникає раптово у вигляді нападу.

9. Синдром жовтяниці – забарвлення шкіри і доступних огляду слизових оболонок у жовтий колір, зумовлений збільшенням кількості у крові концентрації білірубіну і відкладання його у шкірі і слизових оболонках. Може виникати раптово і поступово. Поділяється на: механічну (обтураційну, підпечінкову), паренхіматозну (печінково клітинну), гемолітичну (надпечінкову).

10. Синдром портальної гіпертензії – зумовлений стійким підвищенням кров’яного тиску в системі ворітної вени, застоєм у ній крові. Основним проявами є розширення порто-кавальних анастомозів, асцит і збільшення селезінки.

11. Синдром печінкової недостатності, печінкова кома – перебігає з глибокими порушеннями функції печінки. Наявні такі симптоми: погіршення апетиту, диспепсичні явища, бурчання, метеоризм, біль у животі, слабкість, підвищена втомлюваність, можлива жовтяниця, зниження згортання крові (кровотечі). В термінальній стадії – розвиток коми.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 482 | Нарушение авторских прав