Фізичні методи дослідження.
Огляд. При загальному огляді звертають увагу на положення пацієнта у ліжку – можливі вимушені положення для зменшення болю в животі. Колір шкірних покривів може бути блідим (при кровотечах), жовтяничним (захворювання печінки), землистим (пухлини травного каналу). Багато хвороб супроводяться розвитком астено-вегетативного синдрому, що виявляється підвищеним потовиділенням. Можливе регіональне почервоніння шкіри – пальмарна еритема (почервоніння долонь) при захворюваннях печінки. На шкірі можливі поява «судинних зірочок», ксантом – прояви хвороб печінки.
При місцевому огляді живота звертають увагу на його конфігурацію – збільшення при метеоризмі, накопиченні рідини в черевній порожнині (асцит), випинання окремих ділянок (кили, пухлини).
Пальпація – основний метод фізичного обстеження пацієнта. Поділяється на поверхневу і глибоку. Пальпація проводиться однією або двома руками (бімануальна). За допомогою поверхневої пальпації можна визначити – ділянки болючості, напруження передньої черевної стінки, патологічні випинання. За допомогою глибокої пальпації виявляють характеристики органів черевної порожнини – їх величину, форму, поверхню, болісність, рухомість. В нормі у здорових людей не пальпуються – жовчний міхур, підшлункова залоза, селезінка, нирки.
Перкусія. Перкуторним методом визначають абсолютну печінкову тупість (тупий, печінковий звук), наявність вільної рідини у черевній порожнині. Над кишечником в нормі визначають тимпанічний звук, а при наявності пухлин – притуплений у місці розташування пухлини.
Аускультація. Метод не має великого діагностичного значення. Досліджують шум плескату кишечнику (звуки перистальтики).
Допоміжні методи дослідження:
1. лабораторні:
· Біохімічне дослідження крові – дозволяє виявити рівень білірубіну, білків, холестерину, активність ферментів крові;
· Дослідження кислотності шлункового соку – фракційне зондування шлунка. Дозволяє виявити секреторну функцію по вмісту вільної хлоридної кислоти. Нормальний вміст хлоридної кислоти – нормоацидність, знижений рівень –гіпоацидність, підвищений – гіперацидність, відсутність – анацидність.
· Дослідження дуоденального вмісту – дозволяє виявити патологічні зміни в жовчі, домішки, скоротливу функцію жовчного міхура.
· Копрологічне дослідження калу – дозволяє виявити приховану кров, домішки слизу, гною. При мікроскопічному дослідженні виявляють залишки м’язових волокон, жирових краплин, яйця гельмінтів і паразитів.
2. інструментальні методи:
· х-променеві методи – графія, скопія з використанням контрастних речовин. Досліджується шлунок, жовчний міхур, кишечник;
· ендоскопічні методи – ФГДС, колоноскопії, ректороманоскопія – дають можливість візуального контролю стану слизової оболонки, проведення біопсії, лікувальних процедур.
· УЗД методи – дають можливість виявити патологічні зміни в щільних органах черевної порожнини;
· радіоізотопні методи – проводять для сканування печінки із застосуванням радіоактивного йоду, золота;
· морфологічні методи – дослідження біоптату слизових оболонок шлунка, кишечнику, тканин печінки. Дозволяє вивчати клітинний склад досліджуваних органів.
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 298 | Нарушение авторских прав
|