АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

III. Хімічні методи.

1. Судинозвужувальні препарати. В їх основі лежить спазм судини та по­кращання згортання крові. До цих пре­паратів відносяться адреналін, норадреналін, препарати спорині тощо. За­лежно від виду кровотечі ці медикаменти застосовують місцево, парентерально або всередину.

2. Препарати, що викликають підвищення згортання крові. До цієї групи відносяться фібриноген, 4% розчин епсилонамінокаронової кислоти, транексамова кислота, апротинін, десмопресин, вазопресин, хлорид каль­цію (10 %), вікасол, 3 % розчин переоксиду водню тощо. Місцево частіше всього застосовують 3 % розчин пероксиду водню. Серветки, тампони змочують роз­чином і накладають на рану.

IV Біологічні методи ґрунтуються на властивостях тканин організму спри­яти тромбоутворенню. Біологічні засоби поділяють на дві групи. До препаратів першої групи належать препарати місцевого застосування: суха плазма, фібрина, желатинова губка, фібринна плівка, тромбін, тромбостат тощо, яки­ми наповнюють кровоточиву рану.

До препаратів другої групи біологічних гемостатичних засобів відносяться: свіжозаморожена плазма, фібриноген, кріопреципітат, антигемофільний глобулін, антигемофільна плазма, рекомбінантні фактори згортання (VII а, VIII, IX) тощо. Ці препарати в основному вводять парентерально (внутрішньовенно).

1.3.2. ОСОБЛИВОСТІ ЗУПИНКИ КРОВОТЕЧІ З НОСА, ВУХА І РОТА

Значні труднощі виникають у хворих із носовою кровотечею. При цій кро­вотечі кров може проникати назовні через носові отвори та в порожнину глот­ки або рота і викликати блювання, кашель. Хворий стає неспокійним, кашляє, що підсилює кровотечу. Доглядаючи та надаючи допомогу такому хворому, в першу чергу, його необхідно заспокоїти і переконати, що різкий кашель, збуд­жена розмова, неспокійна поведінка тільки підсилюють кровотечу. Хворого не­обхідно посадити, дещо нахилити йому голову до переду, що запобігає попа­данню крові в носоглотку. При неможливості надання хворому вертикального положення його слід покласти на бік або на живіт. На ділянку носа необхідно покласти загорнутий у хустинку міхур із льодом. Якщо його немає, намочити в холодній воді бинт, вату, шматок тканини. Якщо кровотеча не зупиняється, то слід притиснути обидві половини носа до носової перегородки на 3-5 хв. Кров, яка поступає в рот, хворий повинен випльовувати. При неможливості зупинки кровотечі необхідно тампонувати носові ходи сухим або змоченим у розчині пероксиду водню кусочком вати або смужкою бинта, величина якого повинна бути достатньою для тугого заповнення носового ходу. При кровотечі із слухо­вого проходу слід взяти кусочок марлі, скласти її у вигляді турунди і щільно затампонувати слуховий прохід. При відсутності ефекту від тампонади носа або вуха хворого слід терміново направити в лікарню.

Зовнішня кровотеча може виникнути із рота після видалення зуба. У цих випадках необхідно зробити щільний клубочок з вати, діаметром приблизно та­ким, як зубна ямка, змочити пероксидом водню, вставити в ямку і змусити хво­рого міцно звести щелепи. При цьому тампон щільно заповнює ямку, і кровоте­ча зупиняється.

1.3.3. УСКЛАДНЕННЯ КРОВОТЕЧ

У клінічній практиці під час і після кровотечі можуть виникнути стани, що вимагають негайного надання допомоги.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 548 | Нарушение авторских прав