АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Карта індивідуального спостереження за хворим із кровотечею

Контроль здійснюється через кожні 30 хв за показниками пульсу, артері­ального тиску, гемограми, якщо вони погіршуються, це свідчить про продов­ження кровотечі. Слід пам'ятати, що особливо небезпечною є повторна (реци­дивна) кровотеча, яка завжди є більшою за об'ємом. Причинами цих кровотеч, зазвичай, є порушення правил остаточної зупинки кровотечі. У хворих в після­операційний період внаслідок підвищення артеріального тиску теж може ви­никнути кровотеча (виштовхування тромбу, сповзання лігатури, гнійно-за­пальні ускладнення в рані тощо).

Причинами кровотеч можуть бути порушення згортальної системи крові, а також необережна зміна пов'язок, дренажів, тампонів. З метою своєчасно­го виявлення і лікування кровотечі за такими хворими потрібно ретельно наглядати. У хворих із зовнішньою кровотечею особливу увагу слід при­діляти вигляду пов'язки та стану рани. При артеріальній кровотечі необхід­но слідкувати за якістю накладання джгута. Якщо джгут накладений пра­вильно, то пульс на артеріях нижче джгута не виявляється, кінцівка є блідою, кровотеча зупиняється. При недостатньо затягнутому або послабленому джгуті перетискаються лише венозні судини, що утруднює відтік крові з кінцівки, а по артеріальних судинах кров продовжує поступати, і кровотеча з рани підсилюється. Під час транспортування потерпілого кінцівці з накла­деним джгутом необхідно надати підвищене положення. Таку кінцівку бажа­но не іммобілізовувати спеціально, але, якщо це потрібно, то іммобілізацій-на пов'язка не повинна приховувати джгут. Потерпілого з накладеним джгу­том слід якнайшвидше доставити в найближчий лікувальний заклад для надання кваліфікованої лікарської допомоги. Під час транспортування його необхідно зігріти, накрити теплим одіялом, дати випити гарячий чай, каву. Потрібно слідкувати за діяльністю серцево-судинної, дихальної систем. При великих крововтратах слід налагодити переливання реополіглюкіну або реоглюману, желатинолю та інших кровозамінників.

Надзвичайно велика відповідальність лежить на медичному працівни­ку при догляді за хворими з внутрішніми кровотечами. Досить небезпеч­ною є легенева кровотеча. Вона може виникнути при травмі або захворю­ваннях легень - туберкульозі, абсцесі, пухлині тощо. Кровотеча проявляєть­ся, як правило, нападом кашлю, при якому виділяється яскраво-червона з шумовинням кров, кровохаркання. В окремих випадках легенева кровоте­ча може бути масивною (профузною). Слід пам'ятати, що всяка легенева кровотеча є грізною ознакою тяжкого захворювання, тому такий хворий повинен бути терміново госпіталізований і ретельно обстежений. Транс­портування хворого необхідно здійснювати спеціальним медичним транс­портом в напівсидячому положенні, обережно, щоб не викликати зайвих рухів, які можуть підсилити кашель і кровохаркання. При наявності кровохаркання хворого потрібно переконати, що для зупинки кровотечі повинен бути повний спокій, пацієнт повинен стримувати кашель і спокійно й гли­боко дихати. На грудну клітку доцільно покласти рушник, змочений холодною водою або міхур з льодом. Для стримування кашлю необхідно дати таблетки проти кашлю (кодеїн). Якщо у хворого мітральна вада серця, необхідно накласти джгути в ділянці стегон для затримки крові в нижніх кінцівках, що зменшить тиск у судинах легень.

Особливо небезпечні кровотечі з великих судин середостіння, грудної стінки або легені у плевральну порожнину. Слід пам'ятати, що в плевральну порожнину може вилитись до 2-х і більше літрів крові. Крововилив у плевральну порожнину призводить до різкого погіршання стану хворого. У цих випадках хворому необхідно надати напівсидяче положення, звільни­ти від одягу, покласти на грудну клітку міхур із льодом, створити умови для достатнього надходження свіжого повітря, організувати екстрену roc-піталізацію його в хірургічний стаціонар.

При шлунково-кишковій кровотечі перша допомога полягає перш за все у створенні хворому спокою. Хворому слід надати горизонтальне по­ложення. Одночасно на ділянку живота (шлунок, дванадцятипала кишка, тонка кишка тощо) необхідно покласти міхур із льодом, дати кусочки льоду, морозиво.

При необхідності проведення гемотрансфузійної терапії слід пам'ята­ти, що важливим принципом сучасної трансфузіології є повна відмова від трансфузій цільної крові, оскільки вона може бути замінена гемокомпонентною терапією, більш ефективною і безпечнішою (еритроцитарна маса свіжозаморожена плазма та ін.).

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 407 | Нарушение авторских прав