Клініко-біохімічні методи дослідження вуглеводного обміну
Для діагностики багатьох захворювань, у першу чергу, цукрового діабету, патологічних станів, пов’язаних з недостатньою функцією печінки і нирок, деяких ендокринних хворобах, новоутвореннях мозку, підшлункової залози і ін.дуже важливо знати про стан вуглеводного обміну. Основним показником його є вміст цукру у крові, під ним треба розуміти вміст глюкози, оскільки якраз вона є основним моносахаридом крові. Крім глюкози для оцінки стану вуглеводного обміну певну діагностичну цінність мають також визначення молочної і піровиноградної кислот, деяких моносахаридів, низки ферментів, які каталізують метаболізм вуглеводів.
Є різні методи визначення концентрації глюкози у крові: основні з них такі: 1) з ортотолуїдиновим реактивом; 2) глюкозооксидазним методом; 3) метод Хагедорна-Йенсена. Першими двома методами визначають лише глюкозу, а третім - вміст усіх речовин у крові, що мають відновні властивості.
Ці речовини у клінічній практиці називають «цукром крові», показник його, зрозуміло, трохи вищий за концентрацію самої глюкози і становить 4,4-6,6 ммоль/л, глюкози 3,5-5,5 ммоль/л. У сучасних біохімічних лабораторіях, які оснащені новітньою апаратурою вміст глюкози дуже швидко і точно можна визначити апаратом "Екзан-1", "Глюкофот" та ін.
Визначення цукру в крові і сечі з ортотолуїдиновим реактивом ґрунтується на тому, що глюкоза при нагріванні з ортотолуідином у розчині оцтової кислоти дає зелене забарвлення, інтенсивність якого пропорційна її концентрації і визначається колориметрично. Зауважимо, що при застосуванні цього тесту, у хворих діабетом іноді виходять занижені результати у порівнянні з методом Хагедорна-Йенсена і що галактоза також дає забарвлення аналогічно глюкозі.
Визначення цукру глюкозооксидазним методом (ферментативно), ґрунтується на тому, що глюкоза у присутності фермента глюкозооксидази окислюється киснем повітря з утворенням пероксиду водню. Останній окислює 0-толідин з утворенням забарвлених розчинів, інтенсивність забарвлення яких пропорційна вмісту глюкози і визначається колориметрично.
Визначення цукру в крові за методом Хагедорна-Йенсена ґрунтується на здатності цукру відновлювати червону кров’яну сіль у жовту при кип’ятінні у лужному середовищі. Жовта кров’яна сіль випадає в осад у вигляді подвійної цинк-калієвої солі, а надлишок невідновленої червоної кров’яної солі визначають йодометрично. Вільний йод, який виділяється в кількості еквівалентній надлишку червоної кров’яної солі, титрують гіпосульфітом, метод трудомісткий.
Крім концентрації глюкози в кров і, досліджуючи вуглеводний обмін, визначають стан забезпечення тканин киснем за рівнем молочної кислоти, вона зростає при тривалих фізичних навантаженнях або при захворюваннях, які супроводяться задишкою (пневмонії, токсикози, вади серця і ін.). Аналогічно лактату зростає ЛДГ.
Важливе значення має визначення піровиноградної кислоти у крові, норма її 0,09-0,17 ммоль/л, вона підвищується при недостатності карбоксилази, активною групою якої є вітамін В1 - тіамін. Авітаміноз тіаміну супроводиться хворобою бері-бері.
Досліджуючи стан вуглеводного обміну нерідко визначають концентрацію кетонових тіл у крові і сечі. Кетонемія і кетонурія виявляється при цукровому діабеті, голодуванні, токсикозах.
Вміст фруктози у крові підвищується при захворюванні печінки, її спадковій недостатності. Широко практикується визначення активності ферментів вуглеводного обміну, так активність α-амілази, яка каталізує розпад глікогену збільшується при панкреатитах.
Для більш глибокого дослідження вуглеводного обміну і виявленню прихованих форм цукрового діабету у клінічній практиці застосовують методи одноразового або дворазового навантаження глюкозою - глюкозотолерантний тест (ГТТ).
Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 1074 | Нарушение авторских прав
|