АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Регуляція вуглеводного обміну

Обмін вуглеводів в цілому і кількість глюкози у крові, зокрема, регулюються нервовою системою і залозами внутрішньої секреції. Експериментально встановлено, що при пониженні рівня глюко­зи в крові менше: 3,3 ммоль/л виникає рефлекторне збудження метаболітичних центрів гіпоталамусу і довгастого мозку; це сти­мулює розпад глікогену у печінці і сприяє надходженню глюкози в кров.

Важливу регуляторну роль в підтриманні концентрації глюко­зи в крові мають гормони підшлункової залози - інсулін і глюка­гон, а також гормон мозкового шару наднирників - адреналін. Молекулярні біохімічні механізми цієї регуляції детально вивчені. Глюкагон і адреналін через активацію ферментів посилюють процеси розчеплення глікогену і тим самим сприяють підтриманню сталого рівня глюкози в крові (схема 16).

Інсулін - гормон β-острівців тканини підшлункової залози, сприяє синтезу глікогену в печінці і м’язах, окисленню моносаха­ридів і перетворенню їх у жири. Механізм дії інсуліну полягає у тому, що він підвищує проникність клітинних мембран для глю­кози, в результаті чого її рівень у крові зменшується, глюкоза пе­ретворюється у глюкозо-6-фосфат. При недостачі інсуліну спос­терігається підвищення рівня глюкози в крові (гіперглікемія) по­ява глюкози в сечі (глюкозуріях) та зниження вмісту глікогену в печінці. Постійна гіперглікемія і глюкозурія є симптомами цук­рового діабету.

В регуляції вуглеводного обміну також беруть участь гормони передньої частини гіпофізу (соматотропін), кори наднирників (кортикостерон, кортизол), щитовидної залози (тироксин). Названі гор­мони сприяють підвищенню вмісту глюкози в крові. Тому вони отримали назву діабетогенних.

Важлива роль в регуляції вуглеводного обміну належить печінці. При надлишку глюкози у крові, вона депонується у ній у вигляді глікогену.

При гіпоглікемії включається зворотний процес, і глюкоза по­ступає в кров. Крім того, печінка впливає на вуглеводний обмін інактивуючи глюкокортикоїди - гормони коркового шару наднир­ників, які сприяють підвищенню рівня глюкози у крові.

Ще один спосіб регуляції вуглеводного обміну - за типом зво­ротного зв’язку. Наприклад, глюкозо-6-фосфат сприяє синтезу глікогену і гальмує його розпад, а гіпоглікемія активує гідроліз глюкозо-6-фосфату до глюкози.

Отже, у регуляції вуглеводного обміну беруть участь багато різних факторів. Більшість гормонів сприяють збільшенню рівня глюкози у крові (глюкагон, адреналін, АКТГ, СТГ), лише інсулін має протилежну дію - знижує рівень глюкози у крові (гіпогліке­мічний ефект), при надлишку глюкози інсулін стимулює синтез глікогену і жирів. У здорової людини гормональна система знахо­диться у динамічній рівновазі і забезпечує під контролем ЦНС постійний рівень глюкози у крові.

Дата добавления: 2015-11-25 | Просмотры: 940 | Нарушение авторских прав