АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Глава 15. ПОРУШЕННЯ ОБМІНУ ВІТАМІНІВ

Прочитайте:
  1. E. - Порушення слиновиділення.
  2. E. - Порушення слиновиділення.
  3. Адміністративні правопорушення в галузі охорони здоров'я. Адміністративна відповідальність медичних працівників
  4. Алгоритми лікувально-діагностичних заходів при гострих порушеннях мозкового кровообігу на госпітальному етапі
  5. Анатомо-фізіологічна характеристика шляхів виведення з організму продуктів обміну речовин, можливі порушення.
  6. Аритмії зумовлені порушенням автоматизму.
  7. Аритмії зумовлені порушенням провідності міокарда.
  8. Види обміну речовин та значення для життєдіяльності організму. Роль ферментів.
  9. Водно-сольовий обмін, значення для організму, що росте та розвивається, можливі порушення та їх наслідки
  10. Глава 12. Типові порушення обміну речовин

 

Недостатня кількість потрапляння вітамінів з їжею призводить до розвитку певних захворювань, які мають назву «гіповітаміноз» та «авітаміноз». Глибокий дефіцит вітамінів в організмі з вираженою клінічною картиною недостатності слід називати авітамінозом (рахіт, цинга, пелагра, бері-бері та ін.).

Стан помірного дефіциту вітамінів, коли спостерігають, в основному, неспецифічні прояви недостатності вітамінів (швидка розумова та фізична втома, порушення концентрації уваги, запаморочення, дратівливість, ослаблення пам’яті, головний біль, апатія, втрата апетиту і т. д.) носить назву гіповітамінозу. Частіше помічають дефіцит не одного вітаміну, а декількох. Такі стани називають полігіповітамінозами, або поліавітамінозами.

Гіпо- й авітамінози, які викликані недостатнім надходженням вітамінів з їжею, називають екзогенними, або первинними, на відміну від ендогенних, або вторинних, що виникають під час порушення утилізації вітамінів або підвищеної потреби в них. Третю групу становлять вроджені, або генетично обумовлені порушення обміну і функцій вітамінів.

Головними причинами вітамінної недостатності є:

- недостатнє надходження вітамінів з їжею;

- пригнічення кишкової мікрофлори, яка продукує деякі вітаміни;

- порушення утилізації вітамінів (захворювання шлунково-кишкового тракту, гепатобіліарної системи, підшлункової залози, конкурентна утилізація вітамінів кишковими паразитами і патогенною мікрофлорою; порушення ферментами, які містяться в харчових продуктах; порушення утворення активних форм вітамінів під час прийняття лікарських засобів та ін.);

- підвищена потреба у вітамінах (різні фізіологічні стани, наприклад, вагітність, голодування, кліматичні і виробничі несприятливі умови, фізичне та нервово-психічне навантаження, підвищена екскреція вітамінів та ін.);

- уроджені порушення обміну вітамінів (порушення всмоктування кишкового транспорту, перетворювання в коферментні форми, порушення структури апоферментів, посилення катаболізмувітамінів і порушення їх резорбції в нирках та ін.).

 

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 553 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)