АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Відмінні ознаки квашіоркору і аліментарного маразму

Існує велика кількість патентованих і імпровізованих поживних сумішей для лікування білково-енергетичної недостатності. Вони складаються в основному з сухого молока, глюкози, рослинного масла. Поживні суміші повинні бути приготовані таким чином, щоб забезпечити надходження в організм хворого 4 г білка та 100 ккал на 1 кг маси тіла на добу, а також достатню кількість мікроелементів та електролітів. Рекомендують у кожному конкретному випадку вивчати продукти, які присутні на місці та при використанні довідкових таблиць, визначати їх поживну цінність, щоб на їхній основі готувати лікарські поживні суміші.

Приблизний раціон: казеїнат кальцію – 33 г; цукор – 30 г; бавовникове масло – 60 г; хлорид калію – 3,7 г; магнію карбонат основний – 0,3 г; усього – 156 г.

Інгредієнти змішують із невеликою кількістю води до одержання маси 1000 г. Харчова цінність у перерахунку на 100 г суміші дорівнює: білки –4г; жири – 6,1 г; вуглеводи – 4,6 г; калорії – 90. Готову суміш вводять з урахуванням 100 г на 1 кг маси тіла дитини на добу. В міру покращення стану хворого дієта поступово розширюється, дитина переводиться на звичайне відповідне до віку повноцінне харчування.

При зневодненні хворого в результаті тяжкої діареї велике значення має лікування порушень водно-електролітного балансу і кислотно-основного стану. У таких випадках застосовують парентеральне введення глюкози по краплях і сольових розчинів (хлориду калію і натрію). Ослабленим хворим з ознаками гіпоглікемії показане внутрішньовенне вливання гіпертонічних розчинів глюкози. У зв’язку з дефіцитом магнію останнім часом велику увагу приділяють внутрішньом’я-зовомувведенню25 % розчину сульфату магнію. Однак це потрібно робити тільки після усунення симптомів дегідратації і відновлення нормальної секреторної функції нирок. Діуретики при квашіоркорі протипоказані.

При гострій судинній недостатності використовують серцеві глікозиди, стероїдні гормони, звичайно у поєднанні з гемотрансфузіями (анемія) і судинними засобами.

Для кращого засвоєння білків і нормалізації білкового обміну рекомендують анаболічні стероїди.

Слід звернути увагу на високу сприйнятливість хворих до інфекції, тому для профілактики призначають антибіотики (пеніцилін, стрептоміцин, тетрациклін).

Необхідно виявляти і лікувати супутні паразитарні захворювання. У тропіках більшість інвазій відзначаються високою інтенсивністю, агресивністю, злоякісним перебігом. У зв’язку з цим потрібно призначити анти паразитарні препарати відразуж по виявленню таких потенційно небезпечних для здоров’я дітей інвазій, як малярія, анкілостомідоз, стронгілоїдоз, аскарідіоз та ін.

Тяжкий стан хворих не є протипоказанням до призначення анти-паразитарних препаратів.

Спру

Розрізняють два види спру: тропічна та європейська.

Тропічна спру (тропічна діарея, ідіоматична стеаторея), яка проявляється жировими проносами, схудненням, анемією, полі- і гіповітамінозом, остеопорозом, тетанією, належить до важких запальних захворювань кишечника. Поширена в країнах з тропічним або субтропічним кліматом. До розвитку захворювання, етіологія і патогенез якого вивчені недостатньо, призводять такі фактори, як неповноцінне харчування, особливо дефіцит білків і вітамінів, тяжкі інфекційні захворювання, ендокринні розлади, нервово-психічні перенапруження.

Захворювання починається з невизначених диспептичних порушень, потім з’являється пронос.

Екскременти рідкі, пінчасті, білуваті, об’ємом до 2 кг на добу (при нормі 200-300 г), зловонні, багаті на повітряні бульбашки, нейтральні жири, насичені і ненасичені жирові кислоти і масла. При залученні у процес дистальних відділів товстої кишки випорожнення вміщують домішки слизу і гною. Характерною ознакою є поява ерозійно-виразкового глоситу, при цьому язик стає «лакованим» і гладким. Відзначається здуття і болісність живота.

Порушення всмоктування жирів є основною причиною розвитку недостатності жиророзчинних вітамінів (A, D, E).

Порушення всмоктування вітаміну D призводить у важких випадках до зменшення всмоктування кальцію (який виділяється у вигляді кальцієвих солей з жирними кислотами), що викликає остеопороз, у дітей – рахіт та тетанію. Крім того, розвивається статева слабкість, аменорея, безпліддя, азооспермія.

Порушення всмоктування і обміну інших вітамінів призводить до розвитку гіперпігментації шкіри, кистей, місць згинів та вторинної пелагри.

Недостатність вітамінів групи В викликає розвиток набряків, типову картину перніціозної анемії з розвитком гунтеровського глоситу, ахілічного гастриту з ураженням ЦНС у вигляді фунікульорного мієлозу.

Лікування: антибіотики нового покоління (ентеросептол, інтестопан, мексаформтаін.) При ознаках панкреатичної ферментної недостатності використовують готові ферментні препарати (панзинорм, фестал та ін.).

У важких випадках із гіпопротеїнемією і порушенням електролітного складу крові (калій, натрій, кальцій, фосфор, хлориди та ін.) необхідне внутрішньовенне введення плазми і плазмозамінників (амінопептид, гідролізат казеїну, амінокровін), а також електролітів.

Європейська спру (нетропічна целіакія дорослих, глютенова ентеропатія) характеризується спадковим дефектом у виробленні стінкою кишечнику ферментів, які розщеплюють глютен, що міститься в злакових (пшениця, ячмінь, овес). У результаті зниження синтезу або його відсутності у просвіті кишечнику з’являється продукт неповного розщеплення – гліадин, який справляє токсичну дію на кишечник.

Захворювання звичайно виникає в дитинстві та характеризується появою проносів при вживанні у харчуванні продуктів, які містять велику кількість глютену (пшеничне, житнє та ячмінне борошно та вироби з нього). На початку захворювання основними симптомами є так звані жирові проноси, потім, як правило, з’являються ознаки хронічного ентериту і коліту з недостатністю всмоктування. Нерідко приєднуються ознаки вітамінної недостатності й електролітних порушень, і клінічна картина стає ідентичною з тропічним спру.

Діагностичною ознакою є зв’язок загострень із вживанням в їжу злакових, зворотний розвиток хвороби при виключенні або різкому обмеженні їх у харчовому раціоні, а також тест на гліадин: при введенні 350 мг/кг гліадину всередину його рівень у крові різко підвищується.

Основним методом лікування є призначення безглютенової дієти: овочі і фрукти, знежирене молоко, злегка обсмажене м’ясо, потім харчовий раціон поступово розширюють, але виключають із нього житнє, вівсяне й ячмінне борошно. Крім того, застосовують вітаміни С, групи В, жиророзчинні вітаміни. У важких випадках при виснаженні здійснюють переливання плазми і плазмозамінників, електролітів. На відміну від тропічної спру, прогноз при вірно і своєчасно поставленому діагнозі сприятливий.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 670 | Нарушение авторских прав