АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Гарячки нез’ясованої етіології.

До цієї групи відносять патології, які супроводжуються щоденним (мінімум одноразовим) підвищенням температури тіла більше 37⁰ С впродовж двох тижнів, та іншими загальними неспецифічними симптомами за відсутності локальної симптоматики і видимої причини.

Застосування поглибленного клінічного обстеження та всебічних спеціальних досліджень певний час не дозволяють остаточно виявити походження цієї гарячки. В подальшому, у 30 - 40% випадків у таких хворих виявляють ту чи іншу хронічну вогнищеву інфекцію (тонзиліт, пневмонія, туберкульоз легеневий і позалегеневий, інфекційний мононуклеоз, герепетичні інфекції, токсоплазмоз, хронічні захворювання сечовидільної та статевої системи, шлунково-кишкового тракту, дихальних шляхів).

У 15 – 20% хворих причиною лихоманки є захворювання сполучної тканини та зумовлені ними васкуліти (системний червоний вовчак, вузликовий периартериїт, та інші великі колагенози).

Гарячка нез’ясованої етіології у 20 – 30% випадків у дорослих і 10% випадків у дітей може бути проявом злоякісних пухлин, – і варто зазначити, що локалізація пухлини не має при цьому значення. Затяжні гарячки можуть бути єдиною ознакою гемобластозів, при цьому зміни з боку периферійної крові тривалий час ще не виявляються.

У ряді випадків причиною таких гарячок можуть бути токсико-імуноалергічні захворювання (полінози, хронічні кропивниці, паразитні інвазії – найчастіше аскаридоз і лямбліоз). Деколи гарячка проявляється як єдиний симптом лікарської хвороби.

При захворюванях серця джерелом гарячки можуть бути тромби глибоких вен нижніх кінцівок (флеботромбоз), повторні емболії дрібних гілок легеневої артерії, тромби передсердь. Гарячка може виникати як результат дегідратації організму внаслідок лікування діуретиками чи автоімунізації організму при постінфарктному синдромі Дресслера.

Контрольні питання

1. Класифікація пірогенів: походження, механізм дії, основні ефекти.

2. Механізм розвитку гарячки, функціонування центру терморегуляції при гарячці.

3. Стадії гарячки; функції органів та систем органів при гарячці.

4. Поняття про піротерапію. Принципи жарознижувальної терапії.

5. Основні закономірності інфекційного процесу.

Глава 14. ГОЛОДУВАННЯ

Голодування – це типовий патологічний процес, який набуває розвитку у тих випадках, коли організм не отримує їжі зовсім, або отримує її у недостатній кількості, або не засвоює її внаслідок хвороби.

При голодуванні перш за все вмикаються пристосувальні механізми, відбувається своєрідна ферментативна адаптація організму до відсутності поживних речовин і перехід на ендогенне харчування.

Голодування за своїм походженням може бути фізіологічним (періодично повторюватися у деяких видів тварин у зв’язку з особливими умовами їх мешкання або розвитку) і патологічним.

Розрізняють голодування повне і неповне. Повне голодування може бути без обмеження вживання води, з обмеженням або зовсім без води (абсолютне голодування). Неповне кількісне голодування розвивається у тому випадку, коли до організму надходять всі поживні речовини, але в недостатній за калорійністю кількості. Неповне кількісне голодування спостерігається, якщо при достатній калорійності їжі в ній нема якогось компоненту або він є, але в недостатній кількості (жири, білки, вуглеводи, вітаміни). Частіш за все ці два голодування комбінуються.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 718 | Нарушение авторских прав