АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Покази і принципи жарознижуючої терапії.

Прочитайте:
  1. Американські принципи лікування хронічного панкреатиту
  2. Діагностика отруєнь і принципи надання невідкладної допомоги
  3. Загальні принципи догляду за хворими
  4. Загальні принципи і методи поведінки з хворими на гострі психічні розлади
  5. Загальні принципи лікування ран
  6. Загальні принципи лікування цукрового діабету
  7. Загальні принципи терапії крововтрати.
  8. Загальні принципи устрою хірургічного відділення.
  9. ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ФАРМАКОКОРЕКЦІЇ ТРОМБОЗІВ І ЕМБОЛІЙ
  10. Класифікація засобів протипухлинної медикаментозної терапії.. Побічні ефекти і ускладнення застосування, їх лікування і профілактика.

Слід зазначити, що симптоматичне лікування гарячок має бути раціональним, логічним і обґрунтованим. Абсолютними показами для симптоматичного лікування гарячок на нинішній день вважають розвиток високих гарячок, тобто коли температура тіла дорослої людини перевищує 390С, а у дітей віком від 6 міс. і до 3 років – вище 380С, наявність у анамнезі судом, епілепсії, захворювань серця і легень, ниркові, метаболічні, водно-електролітні порушення, гострі неврологічні захворювання, сепсис, шок, вагітність, тощо.

Механізми дії антипірогенної терапії є достатньо різноманітними, що дозволяє клініцисту вибрати у кожному конкретному випадку найбільш адекватні засоби.

При застосуванні етіотропної терапії лікар позбавляє організм від дії первинних пірогенів і таким чином, переривається ланцюжок, що призводить до утворення вторинних пірогенів, а отже, гарячка зникає. Але часто цей принцип є недосяжним, тому найдієвішим є патогенетичний принцип лікування гарячок. В його основі лежить зниження «установочної точки» центру терморегуляції. Це досягається пригніченням утворення простагландинів групи Е за допомогою застосування інгібіторів циклооксигенази. До них належать ацетилсаліцилова кислота, індометацин, парацетамол та інші ненаркотичні анальгетики. Ще один шлях пригнічення утворення простагландинів Е – застосування інгібіторів фосфоліпази А2.

Добре відомим в клініці є антипірогенний ефект глюкокортикоїдів. Існує декілька механізмів їх жарознижуючої дії. Зокрема, глюкокортикоїди знижують реактивність ЦТ і тим самим, зменшують його чутливість до дії пірогенів, також вони інгібують простагландинсинтетазу, пригнічують лейкопоез і фагоцитоз, зменшують проникність судинної стінки. З іншого боку, численні побічні ефекти застосування глюкокортикоїдів зумовлюють їх використання в якості антипірогенів тільки у терапії найважчих недуг.

Досить часто в практичній медицині застосовують симптоматичне лікування гарячок, що полягає у збільшенні тепловіддачі внаслідок застосування, знову ж таки, ненаркотичних анальгетиків, або за допомогою прохолодних компресів, обтирань, тощо. Використовують також засоби, що викликають обмеження теплопродукції. Таку дію мають рослинні алкалоїди, зокрема хіни. Ці засоби пригнічують окисно-відновні процеси у тканинах і, тим самим, зменшують утворення тепла. Зменшують теплопродукцію і водночас збільшують тепловіддачу такі препарати як барбітурати, великі дози етанолу, аміназин. Їх необережне застосування може викликати навіть розвиток гіпотермії.


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 597 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)