АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Класифікація засобів протипухлинної медикаментозної терапії.. Побічні ефекти і ускладнення застосування, їх лікування і профілактика.

Інвалідізація онкологічних хворих. Питання експертизи працездатності хворих на злоякісні новоутворення.

Прийнято вважати, що вилікуваним від злоякісної пухлини є хворий, який не має метастазів та рецидивів протягом 5 років після радикального лікування. Цим і керується МСЕК під час визначення групи інвалідності у таких хворих. Однак не менш важливим моментом в оцінці працездатності хворих є також стадія розвитку пухлини, локалізація та характер її росту, дані гістологічного дослідження, характер лікування, ускладнення, безпосередні і віддалені результати лікування, вік хворого, загальний стан, характер місцевих змін, професія, умови праці, а також настрой хворого на певну роботу.

Основна маса онкологічних хворих, яким проведене радикальне лікування, визначаються інвалідами ІІ групи протягом першого року після лікування; у наступні роки ступінь працездатності визначається з урахуванням низки суб’єктивних та об’єктивних чинників у кожному конкретному випадку. У разі задавнених форм новоутворення хворі визначаються інвалідами ІІ або І групи.

Класифікація засобів протипухлинної медикаментозної терапії.. Побічні ефекти і ускладнення застосування, їх лікування і профілактика.

1.Алкиліруючі сполуки

- похідні ХЛОРЕТИЛАМИНІВ: допан, новембіхін, ембіхін, сарколізін, хлорбутін, циклофосфан, іфосфамід, мелфелан

- похідні АЛКАН та АРЕН - СУЛЬФОНОВИХ КИСЛОТ: мієлосан

- похідні ЕТИЛЕНІМІНІВ: фторбензотеф, бензотеф, тіотеф, діпін, іміфос, тіофосфамід, фопурін, фотрін

2.Антиметаболіти (структурні аналоги метаболітів):

- антагоністи ПУРИНА: меркаптопурин,тиогуанін

- антагоністи ФОЛІЄВОЇ КИСЛОТИ: метотрексат

- антагоністи ПИРІМІДІНА::фторафур, фторурацил, цитозар, 5-азацидін.

3. Протипухлинні АНТИБІОТИКИ:

- антрацикліни: рубоміцин, доксорубіцин, епірубіцин, ідарубіцин

- синтетичний антрациклін: мітоксантрон

- похідні актиноміцина: дактиноміцин

- похідні ареулової кислоти: мітроміцин, олівоміцин, хромоміцин

- похідні флеоміцинів: блеоміцин, блеоміцетин

- мітозани: мітоміцин -С, порфіроміцин

- стрептонігріни: стрептонігрин, брунеоміцин

4.Препарати рослинного походження:

- АЛКАЛОЇДИ: вінкристин, вінбластин, віндезин, колхамін,

- ЗПИДОДОФІЛОНОТОКСИНИ: теніпозид, етопозид

5.Ферментні препарати: аспаргіназа

6. Синтетичні препарати:

- похідні нітрозосечовини: Нітрозосечовина, гідроксисечовина,cтрептозоцин, CCNU, BCNU, метил-CCNU.

- дигалогенпохідні поліспиртів: міелобромол, мітолактол

- похідні ПЛАТИНИ: цисплатин, карбоплатин

- похідні метилгідразину: дакарбізін, прокарбазін

- інші цитостатики: хлодітан, проспідін, спіробромін

7. Гормони та інгібітори гормонів:

- естрогени (синестрол, хонван,хлортіанізен, поліестрадіол-фосфат)

- андрогени: метилтестостерон, пролотестон, омнадрен

- прогестини: депо-провера, медроксипрогестерону ацетат

- антиестрогени: тамоксифен, фарестон, тореміфен

- антиандрогени: ципротеронацетат, флютамід

- інгібітори секреції пролактина: достінекс, парлодел, бромкриптин

- Інгібітори атоматази: ориметен, аміноглютетимід

- антагоністи лютеїнізуючого гормону: бузерелін, лейпрорелін

- кортикостероїди

Цитостатична терапія – це метод спеціального лікування, який базується на застосуванні з лікувальною метою лікарських препаратів, які гальмують проліферацію, або незворотньо пошкоджують пухлинні клітини. Він бере свій початок із 40-х років минулого сторіччя. При цьому переважно застосовують препарати, які взаємодіють безпосередньо з нуклеїновими кислотами клітин або з ферментами, відповідальними за синтез і функціонування цих кислот. Хіміотерапевтичні агенти, які діють через такі мішені, знищують клітини, які активно діляться і не володіють достатньою вибірковістю. Вони пошкоджують не тільки пухлинні клітини, а викликають цілу низку побічних побічних ефектів, пов’язаних з токсичним впливом на нормальні тканини. Особливо чутливими є тканини, які інтенсивно проліферують – кістковий мозок, слизова оболонка кишки, статеві залози, волосяні фолікули.

На сьогоднішній день в практиці клінічної хіміотерапії є декілька десятків протипухлинних препаратів, які за механізмом дії поділені на наступні групи

Класифікація цитостатиків:

I. Алкілувальні препарати (циклофосфамід, тіофосфамід, мелфалан, нітрозометилсечовина, кармустин, хлорамбуцил та ін.). Алкілувальні препарати, завдяки наявності SH₂-групи, вступають у взаємодію з нуклеїновими кислотами клітини – реакція алкілування, що призводить до порушення обміну і загибелі клітини.

II. Антиметаболіти (метотрексат, 5-фторурацил, фторафур,

6-меркаптопурин і ін.). Антиметаболіти селективно гальмують утворення ДНК у S-фазі, що зумовлює припинення поділу клітини і її загибель.

III. Антибіотики (адріаміцин, блеоміцин, актиноміцин D, мітоміцин С, епірубіцин та ін.). Вони викликають порушення синтезу ДНК і РНК.

IV. Препарати рослинного походження (вінкристин, вінбластин, етопозид, колхамін, таксол, таксотер, доцетаксел, паклітаксел) – мітотичні отруйні речовини, які блокують фазу мітозу клітин.

V. Інші протипухлинні препарати (L-аспаргіназа, дакарбазин, цисплатин, карбоплатин) – речовини з різних хімічних класів.

Постійно ведеться пошук нових, більш ефективних цитостатиків і впровадження їх в клінічну практику.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 1819 | Нарушение авторских прав