АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рак шкіри. Етіологія, облігатні та факультативні передракові захворювання. Класифікація, клініка, діагностика, лікування. Сучасні методи пластики дефектів шкіри. Профілактика.

Етіологія. -інсоляція, тривалий контакт із хімічними канцерогенами, термічні опіки, радіоактивне опромінення.

локалізується переважно на шкірі обличчя. Розрізняють поверхневу, глибокопроникну і папілярну форми раку шкіри. Поверхневий тип раку шкіри виявляється спочатку невеликою сіро-жовтою бляшкою, яка виступає над поверхнею шкіри. Згодом по периферії утворюється щільний валик, краї пухлини стають фестончастими, а в центрі з'являється розм'якшення. Через деякий час у місці розм'якшення утворюється виразка, вкрита кіркою. Прилеглі ділянки шкіри червоніють, з'являються ознаки запального процесу. Характерною рисою для розвитку пухлини є відсутність больового синдрому навіть у випадку виразок значного розміру.

При глибокопроникній формі пухлинний процес поширюється в підлеглі тканини. Виразка глибшає, її краї ущільнюються, стають валикоподібними, підритими і нерухомими при пальпації. Дно виразки вкрите некротичною плівкою.

Значно рідше трапляється папілярна форма. Вона має вигляд вузла з чіткими контурами, який вирізняється над рівнем здорової шкіри. Його поверхня вкрита неглибокими виразками, які часто кровоточать. Для великих ракових виразок характерні щільні небо-лючі метастази в регіонарних лімфатичних вузлах.

Діагностика. Діагноз раку шкіри грунтується на даних фізикаль-ного обстеження, але обов'язково вимагає морфологічного підтвердження. З цією метою використовують дослідження мазків-відбит-ків з виразкової поверхні, аспіраційну, інцизійну та ексцизійну біопсії.

Диференціальна діагностика проводиться з вовчаком, туберкульозом шкіри, сифілісом, грибковими ураженнями і доброякісними пухлинами.

Лікування. При раку шкіри застосовують хірургічне, променеве і цитостатичне лікування. Вибір способу лікування визначається стадією процесу і його локалізацією. На тулубі, кінцівках, тобто за умови "достатньої" кількості шкіри, зручніше застосовувати хірургічні методи лікування. Під час лікування на обличчі надають перевагу променевим і цитостатичним методам. Ряд випадків вимагає комбінованого і комплексного лікування.

Для першої стадії процесу найбільш поширеним є променевий метод лікування - близькофокусна рентгенотерапія. Щоденна разова доза 3...5 Г.р, при доведенні курсової дози до 60...80 Гр. Успішно застосовують хірургічний метод лікування. Добрий косметичний ефект дає застосування кріотерапії.

Для другої стадії захворювання характер лікувальних заходів принципово не відрізняється від тих, що застосовуються для пері

стадії, але зони опромінення розширюються, а при хірургічному способі лікування розріз роблять значно дальше від меж пухлини.

При третій стадії раку шкіри лікування розпочинається з передопераційного опромінення пухлини І зон регюнарного метастазування з наступним хірургічним втручанням. Наявність збільшених регіонарних лімфатичних вузлів, підозрілих на метастази, і явних метастазів вимагає проведення лімфаденектомії в репонарній зоні.

При четвертій стадії раку шкіри, наявності дисемінації процесу до променевих способів лікування не вдаються. В разі потреби виконуються санітарні операції типу ампутації кінцівок, перев'язки артеріальних судин на відстані.

Цитостатична терапія дає значно менший ефект. Для лікування застосовують такі препарати: метотрексат, блеоміцин, препарати платини.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 471 | Нарушение авторских прав