АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Рак тіла матки. Розрізняють два патогенетичних варіанти РТМ

Розрізняють два патогенетичних варіанти РТМ. Перший: злоякісний процес розвивається на фоні гіперплазії ендометрія і супроводжується обмінно-екндокринними порушеннями (цукровий діабет, ожиріння, гіпертонічна хвороба) - які зустрічаються у 80%. Другий: коли злоякісний процес розвивається на фоні атрофічних змін ендометрія і не має супутніх обмінно-ендокринних порушень.

виділяють аденокарциному, мезонефроідную (світлоклітинну) аденокарциному; плоскоклітинний, серозні, железістоплоскоклеточний, муцинозних і недиференційований рак.

КЛІНІКА І СИМПТОМАТИКА

Найбільш ранніми проявами захворювання є поява водянистих білих виділень, до яких пізніше приєднується кров. Внаслідок цього виділення стають схожими на м'ясні помиї. Поступово виділення все більше забарвлюються кров'ю і переходять у кровотечу. Кровотечі в менопаузальному періоді мають насторожити лікаря щодо рака ендометрія. Далі при проростанні пухлиною серозного покриву матки, поширенні пухлини на суміжні органи та стисканні нервових волокон з'являється спочатку ниючий, тупий біль внизу живота, сила якого поступово зростає. При проростанні пухлини в пряму кишку, сечовий міхур спостерігається порушення функцій цих органів (копростаз, слиз і кров в калі, гематурія і таке ін.).

ДІАГНОСТИКА

Діагностика рака ендометрія не відрізняється від діагностики передракових захворювань.

Діагностичне дослідження при підозрі на рак здійснюється послідовно: від клінічних симптомів до спеціальних методів дослідження:

1) цитологічне дослідженяя аспірата з порожнини матки;

2) гістологічне дослідження;

3) гістерографія; пневмопельвіографія;

4) гістероскопія;

5) лімфографія.

Перші два методи дослідженняя викладені вище. За допомогою гістерографії визначають локалізацію процеса (дно, в нижньому сегменті, тотальне ураження матки) і ступінь його розповсюдження. Гістерографія здійснюється за звичайною методикою, шляхом уведення водорозчинної контрастної речовини - кардіотраста в порожнину матки.

Поєднання гістерографії з пневмопельвіографією дозволяє побачити контури тіла матки на фоні введеного в черевну порожнину газу.

Гістероскопія - огляд слизової оболонки порожнини матки за допомогою оптичної системи. Цей метод дозволяє побачити зміни на слизовій оболонці матки (гіперплазію, поліпоз, саму пухлину), а також у разі необхідності прицільно взяти біопсію, визначити місце розташування і розповсюдження пухлини.

Лімфографія - графічне зображення тазових лімфовузлів з метою виявлення в них метастазів. Застосовується для визначення ступеню розповсюдження пухлинного процесу і вирішення питання щодо обсягів операції.

Після того, як встановлений діагноз - рак ендометрія, його гістологічна структура і ступінь розповсюдження, необхідно терміново приступати до лікування.

ЛІКУВАННЯ

Застосовуються такі методи лікування: хірургічний, комбінований, променевий, гормональний та хіміотерапевтичний.

Хірургічний метод лікування може бути застосований у жінок у початковій стадії захворювання, якщо дозволяє вік і відсутність супутнихзахворювань. При високо диференційованих формах рака з обмеженням росту в ендометрії в області дна і кутів матки може бути виконана - тотальна екстирпація матки з придатками та верньою третиною піхви. Якщо пухлинний процес розповсюджується нижче до нижнього сегмента матки і цервікального канала, то виконується операція в обсязі розширеної пангістеректомії за Вертгеймом - Губарєвим, тобто той самий обсяг, що і у випадку рака шийки матки.

Якщо макроскопічне пухлина ендометрія поширюється на площину більш ніж 2 см, розташована ближче до нижнього сегмента матки, інфільтрує 2/3 міометрія, а мікроскопічне має середній або низький ступінь диференціації, застосовується комбінований метод лікування. Променевий компонент можна застосовувати як до, так і після операції. У клінічній практиці частіше застосовують другий спосіб. Мета післяопераційного променевого лікування полягає у дії на пухлинні елементи, які залишилися в області піхви, малого таза, черевної порожнини. Променеве лікування може здійснюватись у вигляді дистанційної гама-терапії, внутрішньопорожнинного опромінення та їх сполучення. Щоб уникнути променевих опіків, опроміненняя здійснюють з декількох полів в ротаційному режимі.

Внутрішньопорожнинна гама-терапія - це уведення аплікаторів і джерел випромінювання у порожнину матки до пухлини. До початку операції в порожнину матки вводять аплікатори у вигляді кульок або лінійних радіоактивних аплікаторів. Опроміненню піддають порожнину матки, канал шийки, склепіння піхви. Після операції гама-терапію здійснюють за допомогою кольпостатів.

Сполучене променеве лікування застосовується як самостійниї метод лікування при протипоказаннях до операції і неможливості радикального видалення пухлини внаслідок її розповсюдження на оточуючі тканини. Лікування розпочинають з дистанційної гама-терапії, потім продовжують внутрішньопорожнинною терапією.

Гормональний метод лікування, як самостійний метод може бути застосований у дуже задавнених стадіях (при метастазуванні в легені, кістки) і у старечому віці, якщо інший метод лікування неможливий. Гормонотерапія в основному застосовується в якості одного із складових компонентів комплексної терапії. Застосовують депо-провера ін'єкційний прогестин тривалої дії. Під впливом цього препарата знижується мітотична активність ракових клітин, підвищується їх морфологічна та функціональна диференціація. В деяких випадках може відбутись повна загибель ракових клітин. Найбільш чутливі високодиференційовані форми залозистого рака. Депо-провера вводять по 500 мг два рази на тиждень. При покращенні чи стабілізації клінічної картини, лікування продовжують призначаючи підтримуючу терапію в дозі 500 мг в/м на тиждень.

Тривалість застосування препарата визначають індивідуально. Лікуванняя рекомендують здійснювати не менш 3 років. Можна застосовувати комбінації цитостатичних препаратів (пиклофосфан, тіо-теф, 5-фторурацил, препарати платини).

Рак молочної залози: епідеміологія, етіологія Рак молочної залози - це поліетіологічне захворювання, що виникає внаслідок комплексної дії багатьох факторів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 449 | Нарушение авторских прав