АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология
|
Алгоритм лікування геморагічного синдрому неясного ґенезу.
При розвитку геморагічного синдрому неясної етіології і підозрі на патологію в коагуляційній ланці гемостазу (дані анамнезу, хронічні кровотечі, показники скринінгових тестів) лікування рекомендується починати з внутрішньовенного введення 200 - 400 мл (залежно від маси тіла та характеру геморагічного епізоду) антигемофільної або свіжозамороженої плазми, адже лише ці препарати крові містять всі фактори згортання крові. Враховуючи те, що найкоротший період напіврозпаду фактора (ф. VІІ) становить 4 години, наступне введення АГП або СЗП необхідно проводити саме через 4 години.
Якщо після повторного введення вище вказаних препаратів кровотеча не зупиняється, слід запідозрити наступні порушення: тромбоцитопенію, тромбоцитопатію; патологію у фібринолітичній системі; передозування антикоагулянтів, глибокий дефіцит вітамину К; ДВЗ-синдром – стадія (фаза) гіпокоагуляції. У таких випадках додатково призначають антифібринолітичні препарати (амінокапронова кислота, ПАМБА, транексамова кислота, екзацил – на вибір); препарати, які підвищують агрегацію тромбоцитів - великі дози етамзилату (діцинону), вітаміна К (вікасолу).
ПАМБА – відноситься до групи препаратів з амінокапронової кислоти, яка за антифібринолітичною активністю сильніша від неї. Інгібітори фібріноліза мають велике значення для купування геморагічних ускладнень, обумовлених системною активацією фібринолізу (злоякісні пухлини, гостра промієлоцитарна лейкемія, спадкова чи набута гіпоантиплазмінемія). Препарат опосередовано підвищує адгезівні та агрегаційні властивості тромбоцитів. Призначається вона по 250 мг усередину 3 - 4 разів на добу. При гострій генералізованій фібринолітичній кровотечі 50,0 – 100,0 мг препарату вводять внутрішньовенно чи внутрішньом’язово. В таблиці 16 наведені деякі хвороби та патологічні стани, перебіг яких може супроводитися геморагічними ускладненнями, при яких показано призначення ПАМБи.
При відсутності ефекту від проведеної гемостатичної терапії препаратом вибору є рекомбінантний активований концентрат VІІ фактора згортання крові (НовоСевен), який вводиться в дозі 45 - 120 мікрограм на 1 кг маси тіла хворого при дворазовому внутрішньовенному введенні (друге введення проводиться через 2 години після першого).
Таблиця 16
Клінічні ситуації і стани, при яких показане застосування ПАМБи
Область медицини
| Захворювання і патологічні стани
| Акушерство
| Передчасне відшарування нормально розташованої плаценти; тривала затримка в матці мертвого плоду; уповільнена інволюція матки; після медичного аборту, ручного відділення плаценти; емболія амніотичною рідиною.
| Гінекологія
| Профілактика кровотеч після гінекологічних операцій; метрорагіі неясної етіологіі; менорагіі (первинні і зв’язані з застосуванням внутриматкових протизаплідних засобів); ювенільні маткові кровотечі.
| Хірургія (профілактика кровотеч)
| Операції на легенях, серці, предміхрової, підшлункової, щитовидної залозах, органах грудної порожнини; виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки; виразковий коліт.
| Отоляринго-
логія
| Тонзілектомія; кровотечі з носа неясної етіології; оперативні втручання в порожнині носа
| Гематологія: системна патологія крові,
патологія системи гемостазу
| Хвороба і синдром Верльгофа; лейкеміі, апластична анемія; В12-дефіцитна анемія. Дефіцит (або зниження активності) факторів коагуляційної ланки гемостазу (гемофілії А, В, С; гіпо-, а- і дисфібриногенемії, гіпо- та апроконвертинемії, гіпоакцеллеринемія, гіпопротромбінемія, хвороба Стюарта-Прауера (дефіцит X фактора), хвороба Віллебранда; дизагрегаційні тромбоцитопатії (хвороба Мей-Хеглина, Гланцмана та інш.); збільшення активності протизсідаючої системи; гіперактивація фібриноліза; передозування антикоагулянтів, фібринолітичних препаратів (стрептокіназа, урокіназа та інші).
| Стоматологія
| Екстракція зуба (зубів); ясневі кровотечі; стоматологічні операції.
| Терапія
| Гепатити; цироз печінки; гострий панкреатит; дизбактеріоз; холангіт.
| Загальна медична практика
| Сепсис (особливо визваний коковою інфекцією); введення великих обсягів еритроцитної маси, при небезпеці развитку вторинної гіпофібриногенемії; алергоз; спадковий ангіоневротичний набряк.
|
Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 701 | Нарушение авторских прав
|