АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Порушення гемостазу при лікуванні фібрінолітиками та декстранами

При лікуванні хворих фібринолітиками (стрептокіназа, урокіназа, плазмін, фібринолізин) є загроза як тяжких ускладнень, так і "рикошетних" тромбозів. Сумісне застосування стрептокінази або урокінази з плазміногеном та (або) гепарином істотно зменшує загрозу останніх.

Важливі як вірна тактика застосування препаратів цього ряду (дрібне введення, відмова від непомірно великих доз), так і адекватний лабораторний контроль за системою гемостазу. Орієнтирами служать показники тромбінового часу, вмісту в плазмі фібриногену, розчинних фібринмономірних комплексів (ПДФ) та плазміногену.

Кровоточивість виникає на висоті дії препаратів, а тромбози - пізніше. В процесі лікування не рекомендується знижувати рівень фібриногену в плазмі нижче 0,5 - 0,8 г/л і подовжувати тромбіновий час більше ніж у 3 - 5 разів. Мале зниження рівня фібриногену та менш ніж у 3 рази збільшення тромбінового часу, як і підвищення ПДФ менше ніж у 10 разів, говорять про недостатність фібринолітичного ефекту. При збільшенні тромбінового часу більше ніж у 5 разів загроза геморагічних ускладнень дуже зростає. Після припинення інфузії препаратів вміст у плазмі фібриногену швидко збільшується. При досягненні рівня його вище 1,5 г/л можлива вже поява тромбозів. У цей період необхідно додаткове введення гепарину з трансфузіями плазми для заміщення плазміногену, рівень якого у процесі лікування знижується до 10 - 15 % та нижче (при середній нормі 100 %). При розвитку геморагічних ускладнень відміна препаратів звичайно швидко призводить до припинення кровоточивості. Однак, прогноз істотно ускладнюють наслідки масивної внутрішньої крововтрати, вже сформованих гематом і особливо церебральних інсультів.

Внутрішньовенне введення великих кількостей (більше 20% загального обсягу крові) реополіглюкіну, поліглюкіну та інших декстранів порушує адгезивно-аґрегаційну функцію тромбоцитів, а також викликає помірну гіпокоагуляцію, поліпшують периферичну мікроциркуляцію. При тривалій інфузії дуже великих доз препаратів (2 л і більше) спостерігаються геморагічні ускладнення. Кровотечі, які посилюються після введення надмірної кількості декстрану, уриваються одноразовою процедурою плазмаферезу (до 1 л і більше), в наслідок якої зменшується вміст у крові цього кровозамінника.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 433 | Нарушение авторских прав