АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Кислотна еритрограма (метод Терскова - Гітельзона)

У нормі еритроцитам властива та чи інший ступінь кислотостійкості: для молодих клітин - вищий, для старих - нижчий. Розподіл еритроцитів за стійкістю до часу дії кислоти називається кислотною еритрограмою. Зображена графічно еритрограма має у нормі стабільну форму, початок масового гемолізу відповідає 3-й хвилині дії кислоти, максимум розпаду еритроцитів за висотою дорівнює 16,5 % і відбувається на 4 - 5 хвилині; продовжується гемоліз 8 - 10 хвилин.

Кислотостійкість еритроцитів залежить від структури їх оболонки, яка у нормі змінюється відповідно віку клітини. Звідси розміщення еритроцитів в залежності від віку клітин відносно стійкості до дії кислоти. У здоро­вих осіб більш молоді клітини, як більш стійкі, створюють праву половину графіка, в мірі старіння пере­ходять у ліву - близьку до початку гемолізу. Зміни вікового складу еритроцитів, які спостерігаються при гемолітичних анеміях, а саме перевага у крові молодих еритроцитів, гіперретикулоцитоз - звичайно супровод­жуються відхиленням кислотної еритрограми від норми.

На цьому побудоване використання кислотної еритрограми у ролі тесту гемолізу. Проте, гемоліз веде не лише до посилення еритропоезу і надходження у кров більшого, ніж у нормі, числа молодих еритроцитів, але й до зміни якості продукції, до пошкодження еритроцитів у току крові. Через це порушується чітка вікова залежність побудови еритроцитів. Звідси у свою чергу порушується існуюча у нормі вікова залежність кислотної еритрограми. Тому не завжди посилення еритропоезу і гіперретикулоцитоз у периферичній крові супроводжуються зростанням кислотостійкості еритроцитів і ступінь зростання кислотостійкості паралельна ступені гіперретикулоцитозу.

При кожному різновиді гемолітичної анемії склад еритроцитів, їх структура можуть змінюватися закономірно. Це підтверджується постійністю, специфічністю форми кислотної еритрограми при деякому різновиді гемолітичних анемій, що дає змогу використовувати тест як диференційно-діагностичний.

Апаратура: фотоелектроколориметр (типу ФЕК-М або ФЕК-МН), ультратермостат, кювета із плексигласу з подвійними стінками, моторчик Уорена, розчин соляної кислоти 0,002 н. і фізіологічний розчин.

Хід дослідження. Після проколу пальця голкою Франка беруть 2 - 3 краплини крові і переносять у пробірку з 3 - 4 мл фі­зіологічного розчину (0,85% розчин NаС1). Для отримання стандартної концентрації еритроцитів кров у спеціальній кюветі, розташованій у лівому пучку світла фотоелектроколориметру, розводять фізіологічним розчином до оптичної щільності 0,700. Із цієї суміші відміряють 2 мл і змішують з 2 мл 0,02 н. розчину соляної кислоти у фізіологічному розчині. І.А. Терсков та І.І. Гітельзон запропонували користуватися 0,004 н. розчином соляної кислоти, однак в подальшому було доведено (А.І. Воробйов), що у клініці доцільніше користуватися 0,02 и. розчином.

Кювета, у якій проходить гемоліз, склеєна із органічного скла і має подвійні стінки; між ними цирку­лює вода, яка подається від ультратермостата. Цим досягається постійність температури у кюветі: 24^о ± 0,3. Після змішування суміші з кислотою починається гемоліз. Зменшення кількості клітин визначають за зниженням оптичної щільності суміші. Підрахунок показників фотоелектроколориметра проводять кожні 30 секунд. Визначення ведуть при червоному світлофільтрі. Падіння оптичної щільності суміші у кожну одиницю часу прямо пропорційне відсотку клітин, що розпалися за цей період під дією гемолізуючого розчину.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 569 | Нарушение авторских прав