АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Цукорозна проба (Harts I Jenkins у модифікації Л. І. Ідельсона)

Прочитайте:
  1. Биологическая проба.
  2. Взяття калу на приховану кров (реакція Грегерсена, бензидинова проба)
  3. Визначення вільного гемоглобіну плазми (метод Бінга в модифікації Дервіза і Бялко)
  4. Внутрикожные аллергические пробы в диагностике инфекционных болезней. Проба Манту.
  5. Внутрикожные токсические пробы в диагностике инфекционных болезней. Проба Шика.
  6. Внутрішньошкірна діагностична проба на індивідуальну чутливість до антибіотиків
  7. ВНУТРІШНЬОШКІРНА ДІАГНОСТИЧНА ПРОБА НА ІНДИВІДУАЛЬНУ ЧУТЛИВІСТЬ ДО АНТИБІОТИКІВ.
  8. Легенда:III (3)-пробанд страдает заболеванием сердца; II (4)- мать пробанда страдала заболеванием сердца.
  9. Методы микробиологической диагностики туляремии. Аллергическая проба, ее постановка и оценка результатов. Серологические реакции. Специфическая профилактика туляремии.
  10. Н. Биологическая проба.

Еритроцити хворих пароксизмальною нічною гемоглобінурією і гемолізиновою формою аутоімунної гемолітичної анемії руйнуються у розчинах з низькою іонною силою у присутності компліменту.

Апаратура. Спектрофотометр або фотоколориметр. Водяна баня на 56 градусів для інактивації сироватки.

1) Розчин сахарози: 9,42 г сахарози розчиняють у фосфатному буфері рН 6,2; 0,005 М (91 мл 0,005 М NаН2РО4 і 9 мл 0,005 М Nа2НРО4).

2) Реактив для визначення гемоглобіну: 200 мг червоної кров’яної солі розчиняють у 1 л дистильова­ної води, туди ж додається 0,5 мл ацетонциангідрину.

Хід дослідження. Кров у хворого беруть із вени у дві пробірки - у суху і з антикоагулянтом. Як антикоагулянт можна використати тільки лимоннокислий натрій. Еритроцити двічі із пробірки з антикоагулянтом відмивають фізіологічним розчином. Після відмивання і відсмоктування непосадочної рідини до 0,4 мл еритроцитів додають 0,25 мл фізіологічного розчину. Одночасно беруть кров у донора тієї ж групи крові у дві пробірки - з антикоагулянтом 2 - 3 мл (цю пробірку обробляють так, як і пробірку з еритроцитами хворого) і в суху 8 - 10 мл для одержання сироватки. Після відділення донорської сироватки 0,5 мл її поміщають у водяну баню при температурі 56 градусів на 30 хвилин для інактивації компліменту. Сироватка донора повинна бути взята у день досліду і зберігати її слід на холоді.

Схема постановки досліду

Найменування реактивів і матеріалів Кількість реактивів і матеріалів, мл
Номер пробірки
                 
Розчин сахарози 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 0,8 - -
Суспензія еритроцитів хворого 0,1 - 0,1 0,1 - 0,1 0,1 -
Суспензія еритроцитів донора - 0,1 - - 0,1 - 0,1 0,1
Сироватка донора неактивована - - - 0,1 - - - -
Сироватка хворого - - 0,1 - - - - 0,1
Дистильована вода - - - -   - 0,8 0,8
Фізіологічний розчин - - - - - - 0,1 -

 

Пробірки розташовують у термостаті при температурі 37 градусів на 30 хвилин, а потім центрифугують зі швидкістю 3000 об./хв. на протязі 10 хвилин.

Дня кількісної оцінки ступеню гемолізу у пробірки розливають по 3,4 мл реактиву для визначення гемоглобіну (2) та 0,6 мл неосаджуваного шару із кожної пробірки. Через 10 хвилин пробірки фотометрують при 540 нм на спектрофотометрі або фотоколориметрі при зеленому світлофільтрі проти розчину для визначення гемоглобіну. Береться середнє із двох показників кожного досліду. Розрахунок проводиться по формулі:

Е1 - Е5

Процент гемолізу у пробірці 1 = —-—-—х 100, де

Е8 - Е5

Е1 - оптична щільність розчину у пробірці N 1;

Е5 - оптична щільність розчину у пробірці N 5, що необхідно для виключення кольору самої сироватки;

Е8 - оптична щільність розчину у пробірці N 8, де пройшов повний 100% гемоліз.

Для перехресної цукорозної проби (пробірка N 2) 100% гемоліз досліджується у пробірці N 7.

Оцінка результатів. У нормі у пробірці N 1, із еритроцитами досліджуваного хворого, гемоліз не завищує 2 - 3 %. При пароксизмальній нічній гемоглобінуріі (хвороба Маркіафави-Мікелі) і гемолізованій формі аутоімунної гемолітичної анемії (АІГА) у цій пробірці гемоліз перевищує 6%. У контрольних пробірках (пробірка N 4, що з еритроцитами хворого і неактивованою сироваткою донора; пробірка N 5, у якій еритроцити і сироватка донора; пробірка N 6, у якій замість сироватки фізіологічний розчин, гемоліз не повинен перевищувати 1 - 2%. Перехресна сахарозна проба (пробірка N 2) позитивна при наявності гемолізинів у сироватці при гемолізиновій АІГА. Однак і при гемолізинової форми АІГА вона може бути негативною. У пробірці N 8 (еритроцити хворого і його ж сироватка) гемоліз буває як при хворобі Маркіафави Мікелі, так і при гемо­лізованій формі АІГА. При хворобі Маркіафави-Мікелі найбільший гемоліз зустрічається у звичайній сахарозній пробі (пробірка N 1), менший - у пробі із власними еритроцитами (пробірка N 3) і негативний результат - у перехресній сахарозній пробі (пробірка N 2). При гемолізованій формі АІГА найбільший ре­зультат виявляється у пробі з своєю сироваткою і своїми еритроцитами хворого (пробірка N 3), дещо мен­ший гемолізу пробірці N1. У пробірці N 2 часто буває гемоліз, але відсутність його не виключає гемолізинову форму АІГА.

 

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 467 | Нарушение авторских прав

При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.003 сек.)