АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Активований парциальний тромбопластиновий час (АПТЧ) (за Caen та співавт.)

Визначається час зсідання бідної на тромбоцити цитратної плазми при додаванні оптимальної кількості кальцію в стандартизації контактної (каоліном) та фосфоліпідної (еритрофосфатидом) активації процесу зсідання.

Реактиви. 1. 0,025 ммоль/л розчину СаС1₂, забуферений (використовується буфер Міхаеліса, pH=7,3). 2. 0,85% NаС1, забуферений.3. Еритрофосфатид-каолінова суміш: у 0,01 % емульсію еритрофосфатиду на забуференому фізіологічному розчині додають сухий каолін із розрахунку 5 мг на 1 мл суміші. Готують щоденно, зберігають на протязі роботи у крижаній бані (4 град.) і постійно струшують для одержання рівномірної суміші. Замість еритрофосфатиду можуть використовуватись кефалін у АПТЧ-реагенті або рослинного походження.

Хід дослідження. Досліджується бідна на тромбоцити цитратна плазма. У пробірку з 0,1 мл досліджуваної плазми додають 0,1 мл еритрофосфатид-каолінової суміші, енергійно струшують та інкубують точно 5 хв. Через 5 хв. додають 0,1 мл попередньо відігрітого до 37 град, розчину СаС1₂, одночасно вмикають секундомір. Відмі­чають час утворення згустку, виймаючи пробірку з бані кожні 3 - 5 сек. і трохи нахиляючи її. Дослідження проводять 2 - 3 рази та беруть середній результат.

Результати та їх тлумачення.

Нормальні показники активованого часткового тромбопластинового часу (АПТЧ) – 35 - 38 сек. АПТЧ подовжується при значному (нижче 25 - 10 %) дефіциті плазмових факторів, окрім фактору VII та фактору XIII, а також при лишку у плазмі антикоагулянтів. Скорочення АПТЧ може вказувати на активацію зсідання крові (підвищення активності плазмових факторів).

Визначення протромбінового часу (за А. Квіком)

Визначається час зсідання рекальціфіцированоі цитратноі плазми при додаванні до неї тромбопластину. Активність тромбопластину тестується на нормальній плазмі.

Реактиви. 3,8% розчин цитрату натрію, м/40 розчин хлориду кальцію, суспензія тромбопластину, активністю в 11 - 15 сек. (тестується на змішаному зразку плазми 5 здорових осіб).

Хід дослідження. Із вени беруть кров, змішують її з розчином цитрату натрію (9:1) та центрифугують на протязі 5 - 7 хв. при 1500 об./хв. 0,1 мл плазми переносять у іншу невелику пробірку та ставлять на водяну баню (37 град). Готують суміш з рівних обсягів розчину хлориду кальцію та суспензії тромбопластину, ставлять пробірку із сумішшю на водяну баню. Через 2 хв. 0,2 мл тромбопластин-кальцієвоі суміші додають у про­бірку з 0,1 мл досліджуваної плазми, негайно вмикають секундомір, змішують вміст пробірки та визнача­ють час зсідання. Для більшої точності проводять два паралельні дослідження (відмінність показників не по­винна перевищувати 1 сек.). Паралельно досліджують еталонну нормальну плазму, складену із різних об'ємів цитратної плазми кількох здорових людей.

Читання результатів. Нормальний протромбіновий час повинен бути 12 - 15 сек.

У віт чизняній практиці протягом тривалого часу використовували розрахунок протромбінового индексу за слідуючою фор­мулою:

ПІ = (ПЧ контрольної нормальної плазми /ПЧ хворого) х 100%.

В нормі він дорівнює (95 – 105%). Подовження протромбінового ча­су при нормальному вмісті у плазмі фібриногену і нормальному тромбіновому часі свідчить про дефіцит одного або кількох факторів протромбінового комплексу (факторів П, V, УІІ та X).

Наведена методика обліку результатів застаріла, не відповідає сучасним вимогам та маскує активність тромбопластина, який використовується. В даний час прийняті слідуючі варіанти оцінки ре­зультатів протромбінового (тромбопластинового) тесту:

Визначають протромбінове відношення (ПВ)за формулою:

ПВ = (ПВ хворого / ПВ контрольної нормальної плазми).

Для різних тромбопластинів ПВ в нормі складає 0,7-1,1.

Далі, для обліку чутливості тромбопластину, зводять ПВ в ступінь МІЧ або ISI (вказана фірмою, яка виготовила, в маркіруванні) і таким чином розраховують міжнародне нор­малізоване відношення (MHВ або INR).

Наприклад, протромбіновий час плазми хворого, який отримує антикоагулянти - 45 с. Протромбіновий час контрольної нор­мальної плазми - 12,7 с. МІЧ (або ISI), указаний в інструкції до тромбопластину -1,1. Звідси MHВ для данного хворого (табл. 14) = ПО^МІЧ = (45: 12,7)¹'¹ = 3,54¹¹=3,97.

Таблиця 18

Визначення MHВ при чутливості тромбопластина 1,1

Нормальне MHВ близько до 1,0 і менш як 1,4.

При лікуванні непрямими антикоагулянтами MHВ підтримує на різному рівні, в залежності від клінічної ситуації. Чим вищий показник MHВ, тим значніша отримана гіпокоагуляція і тим частіші та небезпечніші геморагічні ускладнення. Принципово враховувати те, що визначення MHВ, в порівнянні з протромбіновим індексом, дозволяє більш точно підібрати дозу антикоагулянта та зменшити ризик кровотеч, пов’язаних з його пе­редозуванням.

В тих випадках, коли індекс чутливості тромбопластина не відомий, нерідко застосовується розрахунок активності факторів протромбінового комплексу (в відсотках) за Квіком, з використанням калібровочної кривої, побудованої за результатами вимірів ПВ в розведеннях контрольної нормальної плазми (опис методики та калібровочна сітка наводяться в інструкціях до відповідних комерційних наборів для визначення ПВ).

Допустимі межі MHЧ у хворих, які отримують непрямі антикоагулянти

Необхідно враховувати, що результати протромбінового тесту можуть спотворюватися наявністю в крові вовчаночного антикоагулянта та інших інгібіторів згортання (гепарин), що нерідко утруднює контроль за эфектом застосування кумаринів.

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 720 | Нарушение авторских прав