АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Аутокоагуляційний тест (АКТ) (за Б. Беркарда і співавт. модифікований Л. 3. Баркаганом)

АКТ є у деякій мірі аналогом АПТЧ і при виборі методики дослідження слід визначати АПТЧ, ураховуючи його розповсюдженість. Роль АКТ значно підвищується у педіатричній практиці (Баркаган З.С., 2001). Це стандартизована методика, яка відображає динаміку зростання, а по­тім інактивації тромбопластин-тромбіновоі активності у досліджуваній крові. Стандартизація фосфоліпідної та контактної активації початкової фази процесу зсіданні крові досягається використанням гемолізату еритроцитів досліджуваного. У тесті не використовуються тромбопластин, тромбін та інші нестандартизовані реактиви, а результати його виражаються безвідносно до показників, одержаних на випадкових зраз­ках нормальної плазми. Це суттєво підвищує точність та відображення одержуваних результатів.

Реактиви. 1. 3,8 % розчин цитрату натрію. 2. 0,222 % розчин хлориду кальцію.

Хід дослідження. Негайно після забору кров стабілізують цитратом натрію (9:1), після чого 0,3 - 0,5 мл її відливають в окрему пробірку для приготування гемолізат-кальцієвої суміші (ГКС). Решту крові для одержання плазми центрифугують при 1500 об./хв. на протязі 10 хвилин. Плазму розливають по 0,2 мл у 10 центрифугованих пробірок та поміщають на водяну баню (37 градусів). У окрему пробірку набирають 2 мл розчину СаС1₂. Потім у неї додають 0,1 мл залишеної для приготування ГКС крові і негайно вмикають секундомір. Пробірку з цією сумішшю струшують і уміщають у водяну баню (37 градусів). У кожну із пробірок з плазмою, що знаходяться на водяній бані, додають по 0,2 мл ГКС послідов­но через 2, 4, 6, 8, 10, 20, 30, 40, 50 і 60 хвилин з моменту приготування цієї суміші. У кожній пробірці визначають час зсідання плазми. Одержані результати у секундах переводять у відсоткові показники зсідаючої активності по таблиці 20.

Читання результатів. По даним АКТ у відсотках на міліметровому папері викреслюють аутокоагулограму та визначають слідуючи її параметри: А - зсідаюча активність на 2-й хвилині інкубації ГКС (норма: М - 15,4 % + 11,8 м + 2,9). Цей параметр найбільш мінливий, оскільки відображає самі початкові етапи утворення тромбопластину та тромбіну у ГКС.

МА - максимальна зсідаюча активність (норма: М – 100%);

Т1 - хв. - час досягнення 1/2 максимальної зсідаючої активності (норма 3,7 хв.);

Т2 - хв. - час досягнення максимальної зсідаючи активності (норма 10 хв.);

Ф - час зниження тромбопластин-тромбіновоі активності до 50% МА;

ІІТ - індекс інактивації тромбопластину та тромбіну розраховується за формулою:

МА в %

зсідаюча активність на 60 хв. інкубації

Клінічне тлумачення. Висхідна частина кривої АКТ відображає динаміку наростання і максимальну активність (МА) тромбопластину та тромбіну у досліджуваній крові при стандартизованій контактній та фосфоліпідній (за рахунок гємолізованих еритроцитів) активації процесу зсідання. Низхідна частина кривої характеризує швидкість та інтенсивність інактивації тромбіну за рахунок дії антитромбіну Ш та продуктів фібринолізу. Таким чином, АКТ дає уяву про стан як прокоагулянтного, так і антикоагулянтного кілець зсідаючої системи крові, відображаючи кінетику обох процесів.

При дефіциті факторів внутрішнього механізму утворення протромбокінази (ХП, XI, УШ), а також X, V та ІІ факторів, як при надміру швидкодіючих антикоагулянтів, зменшуються параметри А та особливо МА, подовжується час Т1 та Т2. При значній активації фібринолізу спостерігається більш круте зниження низхідної частини кривої аутокоагулограми.

Мало відображаються на показниках тесту дефіцит фактору VII, що бере участь тільки у зовнішнь­ому механізмі утворення протромбінази, а також порушення зсідання крові, зумовлене дефіцитом тромбоцитів або тромбоцитарного фактору Ш (оскільки аналогічний фосфоліпідний фактор міститься у гемолізаті еритроцитів).

Варіанти методики. Якщо дослідника цікавить лише величина максимальної тромбопластин-тромбінової активності крові, АКТ може виконуватися в укороченому варіанті, що скорочує час дослідження і зменшує витрати крові хворого. Так, для контролю за лікуванням гепарином досить досліджувати зсідаючу активність лише на 10-й хвилині інкубації ГКС, для діагностики гемофілії - на 10-й, 20-й, 30-й хвилинах, для вияву гіперкоагуляції - на 4, 6, 8 та 10 хвилинах.

Джерела помилок. АКТ відрізняється простотою виконання, точністю та високим рівнем відображення результатів. Головна причина помилок: погана якість або неточність приготування розчину хлориду кальцію (зберігання у нещільно закупореній посудині, підвищення вологості, недостатнє прожарювання, пропитування парами кислот або лугів та ін.). На показники тесту впливають різні зміни гематокриту та вміст у крові еритроцитів. При поліглобуліях з гематокритом більше 70 % зменшуються параметри МА та А, збільшу­ється час Т2. При значних анеміях відмічається помірне зниження МА та зміщення вершини аутокоагулограми з 10на 8 хвилину. Зміни вмісту гемоглобіну у межах від 12 до 18 г/л, еритроцитів - від 3,5 до 6 млн у мкл та тематокритного показника від 35 до 70 % на результати істотно не впливають.

Таблиця 20

Переклад результатів АКТ (у сек) у показники коагуляційної активності у процентах (за Л.З. Баркаганом)

Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 667 | Нарушение авторских прав