АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

П. Гаффіей)

Метод базується на здібності 10,5 % розчину Nа2S03 викликати специфічне зсідання фібриногену і продуктів його деградації, які містять Аа, Вв та У-ланцюги білку (фрагменти X та У).

Реактиви. 1. 10,5 % розчин Na2S03 у дистильованій воді. 2. 4 М мочевина 0,1 М NаОН.

Хід дослідження. До 0,1 мл бідної тромбоцитами плазми крові, стабілізованої цитратом натрію або гепарином, дода­ють 0,9 мл 0,5 % розчину Na2S03. Суміш інкубують у водяній бані при 37 град. на протязі 15 хвилин і центрифугують після цього при 4000 об./хв. на протязі 15 хвилин. Супернатант відкидають, а до осілої частини додають 0,4 мл розчину Na2S03 з послідуючим центрифугуванням при 4000 об./хв. на протязі 15 хвилин. Осадок розчиняють у 5 мл 4 М сечовини у 0,1 М та кип’ятять при 100 град. на протязі 15 хвилин. Вимірюють поглинення гідролізату на спектрофотометрі у кюветі з товщиною робочого шару 1 см при довжині хвилі 280 нм проти контрольної проби. Контрольну пробу обробляюсь так само, як і дослідну, але замість плазми крові беруть 0,9 %розчин NаСІ. Концентрацію фібриногену у мг/мл вираховують по фор­мулі:

фібриноген (мг/мл) = 36,6 х А,

де А - поглинення проби при довжині хвилі 280 нм.

Читання р езультатів. У нормі вміст фібриногену – 2 - 4 мг/мл або 2 - 4 г/л. Зниження концентрації фібриногену може мати спадковий або набутий характер. При спадковому дефіциті фібриногену порушується біосинтез білка пе­чінкою або утворюється аномальна його молекула. Набутий дефіцит фібриногену виявляється при захворюваннях печінки, а також при ДВЗ синдромі. В останньому випадку білок витрачається на утворення фібрину. Тромболітична терапія стрептокіназою, урокіназою та іншими препаратами, а також дефібринування анкродом (арвіном) викликають транзиторне зниження концентрації фібриногену.

Підвищення вмісту фібриногену у крові спостерігається при запальних процесах, злоякісних пух­линах та цілому ряді інших патологічних процесів. У зв'язку з цим гіперфібриногенемія не завжди свідчить про розвиток передтромботичного стану.

 

Х ронометричний метод (за Клаусом)

Принцип. Визначають час згортання розведеної цитратної плазми надлишком високоактивного тромбіну. Час згортання при цьому залежить від концентрації фібриногену в плазмі, яку визначають за калібровочним графіком. Методику можна виконувати тільки на коагулометрах.

Реактиви та обладнання. 1. Тромбін людини активністю 100 NIH од/мл, вміщує каолін. 2. Трис-буфер, 0,05 М (або буфер Міхаеліса), рН 7,3-7,4. 3. Стандартна калібровочна плазма з відомим вмістом
фібриногена. 4. Коагулометр (мануальні варіанти методики мають не задовільну точність визначень).

Матеріал для дослідження. Цитратна бідна тромбоцитами плазма.

Нижче приводиться опис методу на прикладі використання діагностикума "Фібриноген-тест",фірми Технологія-Стандарт.

Хід визначення. Калібровка коагулометра за фібриногеном (побудова калібровочної кривої). Флакон з ліофільно вису­шеної калібровочної плазми розчиняють в необхідній кількості дистильованої води (відповідно з иіструкцією до на­бору реагентів). Отримують калібровочну плазму з концентрацією фібріногену, яка дорівнює 2,50 г/л. Виконують її послідовні розве­дення (табл.19).

А. Визначення часу згортання розведень калібровоч­ної плазми. У кювету коагулометра розміщують 0,2 мл одного із розведень плазми та інкубірують при +37°С на протязі1 хв, потім вносять 0,1 мл розчину тромбіну, який до дослідження зберігають при кім­натній температурі (+18...+25°), та починають відлік часу згортання. Цим способом досліджують всі розведення калібровочної плазми. Кількість фібриногена в г/л в кожній пробі визначають шляхом множення концентрації фібриногену у калібровочній плазмі на коефіцієнт перерахунку (див табл. 17). Наприклад, якщо концентрація фібриногена указана такою, що дорівнює 2,50 г/л, то для розведе­ння калібровочної плазми 1:5 концентрація фібриногену оцінюється слідуючим чином: 2,50 г/л х 2,0 = 5,0 г/л. В коагулометр по­парно вводяться значення концентрації фібриногена (в розведеннях калібровочної плазми) та відповідний їм час згортання.

Б. Визначення концентрації фібриногену в досліджуваному зразку. Перед проведенням аналізу плазма хворого розводиться в 10 разів(1+9), для чого 0,2 мл плазми, взятої в пробірку, змішують з 1,8 мл буферного розчину. В кювету коагулометра вносять 0,2 мл розведеної плазми та інкубірують при +37°С на протязі 1 хв, потім вносять 0,1 мл розчину тромбіну (який має температуру +18...+25°С) та визначають час згортання.

Таблиця 19

Схема розведень калібровочної плазми при визначенні концентрації фібріногену за хронометричним методом

№ розве дення Плазма + буфер, мл Розве­дення Коефіцієнт перерахунку Концентрація фібріногена, г/л
  0,2 + 0,8 0,5 розведення 1 + 0,5 0,5 розведення 2 + 0,5 0,5 розведення 3 + 0,5 мл 1:5 1:10 1:20 1:40 2,0 1,0 0,5 0,25 5,0 2,5 1,25 0,625

Примітка. Концентрація фібріногену (г/л) приводиться за відношенням до плазми, яка розведена в 10 раз. Розчини калібровочної плазми використовують для побудови калібровоч­ного графіку на протязі перших 2 г.

Читання результатів. Сучасні коагулометри після введе­ння калібровочних даних розраховують концентрацію фіб­ріногену в досліджуваній плазмі автоматично. Якщо конструкцією коагулометра не передбачене уведення калібровочних даних, а тому немає автоматичного розрахунку результатів, можна скористатися калібровочним графіком. При визначенні концентрації фібриногену (в разведенні плазми 1:9) та отриманні результату, близького до крайніх значень діапазону, який вимірюється, (менш як 1,0 г/л або болше 6,0 г/л), рекомен­дується повторити аналіз з іншим розведенням досліджуваного зразка плазми (відповідно 1:4 - при низкій концентрації фіб­ріногену та 1:19 - при високій). Отриманий результат вмісту фібриногену відповідно зменшують або збільшують в 2 рази.

В нормі, концентрація фібриногену в плазмі, визначена за хронометричним методом, складає 2,0-4,0 г/л.

Примітка. Методика Клауса має високу точність визначення,
не чуттєва до гепарину та використовується в більшості закордонних
лабораторій.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 581 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.005 сек.)