АкушерствоАнатомияАнестезиологияВакцинопрофилактикаВалеологияВетеринарияГигиенаЗаболеванияИммунологияКардиологияНеврологияНефрологияОнкологияОториноларингологияОфтальмологияПаразитологияПедиатрияПервая помощьПсихиатрияПульмонологияРеанимацияРевматологияСтоматологияТерапияТоксикологияТравматологияУрологияФармакологияФармацевтикаФизиотерапияФтизиатрияХирургияЭндокринологияЭпидемиология

Визначення механічної резистентності еритроцитів

Прочитайте:
  1. Артеріальний тиск: визначення, нормальні показники АТ згідно з даними ВООЗ.
  2. Будова і функції еритроцитів
  3. Визначення
  4. Визначення D-димера
  5. Визначення активності фактору ХІІІ (за методом В. П. Балуди та співавт.)
  6. Визначення артеріального тиску за методом Короткова.
  7. Визначення витрат виробництва
  8. Визначення вільного гемоглобіну плазми (метод Бінга в модифікації Дервіза і Бялко)
  9. Визначення гепарин-кофакторної активності антитромбіну ІІІ (ПАТ) (за Р. Л. Бік та співавт.)
  10. Визначення готовності дітей до навчання

Визначення механічної резистентності еритроцитів має важливе значення для диференційної діагностики залізодефіцитної анемії та набутих гемолітичних анемій. Використовують метод Шина-Кастла-Флемінга та Мамонта-Біанкі. Він полягає в механічному травмуванні еритроцитів до їх руйнування та виділення гемоглобіну в плазму. Для забезпечення метода необхідний спеціальний апарат для струшування. Для забезпечення досліду використовують 0,85% розчин хлоріду натрію.

Хід дослідження. 20,0 мл венозної крові дефібринують, виливають у спеціальний стаканчик і вставляють в апарат-струшувач. Струшування здійснюють 30 хвилин при 120 коливаннях за 1 хвилину. Потім пробірку з кров’ю центрифугують. Збирають надосадовий шар плазми і колориметричним методом досліджують кількість вільного гемоглобіну. В нормі вміст вільного гемоглобіну сягає 1,5 -3,5%. Метод Мамонта-Біанкі полягає в неповному руйнуванні еритроцитів до окремих фрагментів-уламків.

Реактиви: 2,8% розчин натрію цитрату; 0,5% розчин желатину; розчин Зінгера-Локка.

Хід дослідження. Кров об’ємом 1,0 мл, стабілізовану сумішшю реактивів (по 2,0 мл кожного) центрифугують 5 хвилин при 500 об./хв. Фрагменти еритроцитів, що утворюються при цьому, спливають у шар плазми. Плазму відбирають у чисту пробірку, а кров знову центрифугують 5 хвилин при 500 об./хв. Із отриманого після останнього центрифугування осаду, який містить фрагменти еритроцитів, готують мазки та нативні препарати. При мікроскопічному дослідженні серед цілих еритроцитів знаходять різні фрагменти різної величини і форми. Для кількісної оцінки ступеню руйнування еритроцитів підраховують кількість фрагментів відносно 1000 еритроцитів у фарбованих за Паппенгеймом мазках. У здорових людей фрагментація еритроцитів незначна і становить 0,75 - 3%. Перевищення цього показника слід вважати патологією.

Клінічне значення. Механічна резистентність еритроцитів знижується у хворих на гіпер- та гіпохромні анемії. Зниження її при цих анеміях, як правило, поєднується з підвищеною осмотичною резистентністю. У хворих із спадковим мікросфероцитозом руйнування еритроцитів на фрагменти не спостерігається.

 


Дата добавления: 2015-09-27 | Просмотры: 502 | Нарушение авторских прав







При использовании материала ссылка на сайт medlec.org обязательна! (0.002 сек.)